Постанова № 11992018, 15.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2010 року 14:45 № 2а-3172/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу

за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

доприватного підприємства «Спартак»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Фармасвіт»

простягнення в доход держави коштів, одержаних договором №SP-376/08 від 24.06.2008 р. вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у звязку з його нікчемністю з ТОВ «Фармасвіт»: в доход Державного бюджету суму у розмірі 10000000,00 грн отриману за спірним договором; в доход Державного бюджету товар соняшникову олію нерафіновану у вигляді коштів на суму 10000000,00 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, укладений між приватного підприємства «Спартак»(Відповідач 1) та ТОВ «Фармасвіт»(Відповідач 2) договір поставки № SP-376/08 від 24.06.2008 р. є недійсним в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі. При цьому посилається на письмові пояснення ОСОБА_1 який був засновником та директором ТОВ «Фармасвіт»та зазначив, що зареєстрував дане підприємство на пропозицію незнайомих осіб, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, ні яких документів не підписував, податкову звітність не складав та до державних податкових органів не подавав.

Вважає, що вказаний договір є недійсним у відповідності до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому до нього необхідно застосувати наслідки, що передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Відповідач 1 у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. Посилається на те, що розслідування кримінальної справи, у ході якої було допитано гр. ОСОБА_1, не завершене та судове рішення не прийнято, отже не можна вважати обставини, на які посилається Позивач, встановленими. Також звернув увагу суду на те, що вимоги до Відповідача 1 у позові відсутні.

Відповідач 2 своїм процесуальним правом не скористався, повноважного представника у засідання суду не направив, письмових заперечень проти позову не подав, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спартак»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 04.05.2000 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 30929748.

Згідно Довідки АА № 001661 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: інші види оптової торгівлі; виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості; виробництва хліба та хлібобулочних виробів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; проведення розслідувань та забезпечення безпеки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармасвіт»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 30.01.2007 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 34821756.

Як зазначає Позивач, за результатами невиїзної перевірки ПП «Спартак»щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Фармасвіт»за період з 01.06.08 р. по 31.07.08 р. було складено акт № 2436/2302/30929748 від 25.09.08 р. Вказує на те, що в ході перевірки було встановлено завищення податкового кредиту за липень 2008 року на суму 775216,67 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобовязання за липень 2008 року на суму 775216,67 грн.

24.06.08 р. між ТОВ «Фармасвіт»(продавець) та ПП «Спартак»(покупець) було укладено договір № SP-376/08 на поставку соняшникової олії нерафінованої у кількості 1090 тонн. Згідно п.2.1 договору. Ціна за 1 тонну складає 9200,00 грн. в т.ч. ПДВ 1533,33 грн. Загальна сума продукції за договором складає 10028000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1671333,33 грн.

10.09.08 р. між вказаними сторонами була підписана додаткова угода до договору поставки № SP-376/08 від 24.06.08 р. в якому закріплена згода викласти п.3.2 в наступній редакції: «продавець зобовязується здійснити поставку продукції покупцю: 5000 тн до 31.12.2010 р., 5090 тн до 31.12.2011 р.»; пункт 9.4 виключено.

За умовами договору, Відповідач 1 здійснив попередню оплату перерахувавши на користь Відповідача 2 10000000,00 грн.: платіжне доручення № 11 від 25.06.08 р. на суму 3000000,00 грн.; платіжне доручення № 15 від 26.06.08 р. на суму 3000000,00 грн.; платіжне доручення № 17 від 27.06.08 р. на суму 3000000,00 грн. та платіжне доручення № 19 від 27.06.08 р. на суму 1000000,00 грн. Від Відповідача 2 ПП «Спартак»отримав податкові накладні: від 25.06.08 р. № 1194 та від 26.06.08 р. № 1195 на суми по 3000000,00 грн. та від 27.06.08 р. № 1196 на суму 4000000,00 грн.

В акті перевірки зафіксовано (арк. 7), що ТОВ «Фармасвіт»за вищевказаними податковими накладними включило до податкових зобовязань суми податку на додану вартість у червні 2008 р., що було відображено у реєстрі виданих податкових накладних, у додатку 5 до податкової декларації з податку за червень 2008 р. за № 181939 від 21.07.08 р.

03.10.2008 р. слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була порушена кримінальна справа № 80-0197 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Фармасвіт»за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

З наявного у матеріалах справи пояснення ОСОБА_1 від 21.07.08 р. на імя начальника УПМ ДПА у Запорізькій області вбачається, що відношення до діяльності ТОВ «Фармасвіт»останній не мав, керівництва компанією не здійснював, рахунки підприємства не відкривав та не закривав, рухом коштів по них не керував.

Позивач наголошує, що укладений договір між Відповідачами призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором та укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд застосувати до Відповідача 2 наслідки, що передбачені ст.ст. 207 та 208 ГК України та стягнути Відповідача 2 кошти, одержані договором №SP-376/08 від 24.06.2008 р. вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у звязку з його нікчемністю з ТОВ «Фармасвіт»: в доход Державного бюджету суму у розмірі 10000000,00 грн. отриману за спірним договором; в доход Державного бюджету товар соняшникову олію нерафіновану у вигляді коштів на суму 10000000,00 грн.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звергатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною умовою наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Позивач послався на пояснення ОСОБА_1, які стали підставою для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, проте не надав доказів, що ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні вказаного злочину. Крім того, згідно письмового пояснення ОСОБА_1 на імя начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (наявні в матеріалах справи) наданого поза межами кримінальної справи (надіслані поштою 13.10.08 р.), останній спростовує власні пояснення, які він надавав працівникам податкової міліції у Запорізькій області від 21.07.2008 р.

За таких обставин суд вважає, що Позивачем не доведено та не надано належно допустимих доказів, які свідчать про наявність умислу у сторін договору на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Слід також врахувати, що згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже підставою, яка вказує на нікчемний правочин є саме порушення публічного порядку та спрямування його на порушення конституційних прав і свобод…

Позивач не довів та не надав суду доказів які б доводили порушення Відповідачами публічного порядку при здійсненні правочину. У суду відсутні підстави вважати договір між Відповідачами від 24.06.2008 р. №SP-376/08 нікчемним.

Крім того оцінюючи позовні вимоги, які Позивач просить задовольнити, суд вважає за необхідне зазначити, що вони ідуть у розріз з умовами стягнення санкцій, передбаченими ч.1 ст. 208 ГК.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 21.06.2010 р.