Постанова № 11991615, 21.09.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6771/09/1770

21 вересня 2010 року 17год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ніколайчук С.М.,

відповідача: представник Оніщук В.П., третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Електросвіт" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ :

Приватне виробничо-комерційне підприємство “Електросвіт” звернулося з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне № 0001752342/0/23-121 від 28.04.2009 р., № 0001752342/1/23-121 від 27.05.2009 р., № 0001752342/2 від 18.08.2009 р., № 0001752342/3/23-121 від 23.10.2009 р. яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11883,72 грн. в т.ч. 7922,49 грн. основного платежу та 3961,23 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0001762342/0/23-121 від 28.04.2009 р. № 0001762342/1/23-121 від 27.05.2009 р., № 0001762342/2 від 18.08.2009 р., № 0001762342/3/23-121 від 23.10.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 12425,22 грн. в т.ч. 9903,11 грн. основного платежу та 2522,11 грн. застосованих штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що придбання товарів позивача у ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Придбані товари були оподатковані та оприбутковані позивачем в повному обсязі з наступним використанням у власній господарській діяльності шляхом продажу третім особам та отриманням доходу. Крім того, позивач вказує що факт фіктивного підприємництва ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон ” не доведе в порядку кримінального судочинства. Таким чином, позивач вважає, що правочини вчинені з ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон ” є правомірними, а твердження податкового органу щодо їх невідповідності ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив суд задоволити позовні вимоги повністю.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду письмові заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки приватного виробничо-комерційного підприємства “Електросвіт” було встановлено вчинення господарських операцій з ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” по придбанню товарно-матеріальних цінностей. У ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення постановок товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актом позапланової виїзної перевірки ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” за № 1725/23-400/35899158 від 18.12.2008 р. Крім того, представник відповідача вказує, що вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі 1-608/09, який набрав законної сили встановлено, що підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнані винні у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України до кримінальної відповідальності. Таким чином, посадові особи ДПІ у м. Рівне під час здійснення перевірки ПВКП “Електросвіт” дійшли вірного висновку, що правочини вчинені з ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених в них та вчинені виключно з метою отримання податкової вигоди позивачем у вигляді штучного формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок в силу ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Враховуючи нікчемність правочинів між ПВКП “Електросвіт” та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” валові витрати та податковий кредит позивача не підтверджується належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, що є порушення пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.04.2009 р. ДПІ у м. Рівне було складено акт № 487/23-300/30559864 про результати позапланової документальної перевірки приватного виробничого-комерційного підприємства “Електросвіт” щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р.

За наслідками проведення перевірки було встановлено, порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 9903 грн. та пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 7922 грн.

На підставі акта перевірки № 487/23-300/30559864 від 16.04.2009 р. заступником начальника ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001752342/0/23-121 від 28.04.2009 р. яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11883,72 грн. та № 0001762342/0/23-121 від 28.04.2009 р., яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 12425,22 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду, первинна та повторні скарги залишені без задоволення а податкові повідомлення-рішення без змін.

Під час проведення перевірки було встановлено, що між Приватним виробничо-комерційним підприємством “Електросвіт” укладено усний договір з ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” про поставку товарно-матеріальних цінностей.

На виконання умов усного договору ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” виписано наступні видаткові та податкові накладні: № 182 від 14.11.2008 р., № 136 від 22.10.2008 р., № 108 від 07.10.2008 р., № 85.1 від 26.09.2008 р., № 79 від 22.09.2008 р., № 41 від 28.08.2008 р., № 25 від 20.08.2008 р.

Розрахунки між субєктами господарювання за надані послуги проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за надані послуги видано платіжні доручення: за № 5589 від 12.11.2008 року на суму 4 713,33 грн. (в т.ч. ПДВ 785,56 грн.), за № 5432 від 20.08.2008 року на суму 9 904,13 грн. (в т.ч. ПДВ 1 650,69 грн.), за № 5541 від 22.10.2008 року на суму 7 805,56 грн. (в т.ч. ПДВ 1 300,93 грн.), за № 5486 від 19.09.2008 року на суму 6 384,97 грн. (в т.ч. ПДВ 1 064,16 грн.), за № 5515 від 07.10.2008 року на суму 9 023,38 грн. (в т.ч. ПДВ 1 503,90 грн.), за № 5440 від 28.08.2008 року на суму 5 090,96 грн. (в т.ч. ПДВ 848,49 грн.), за № 5508 від 01.10.2008 року на суму 4 612,62 грн. (в т.ч. ПДВ 768,77 грн.).

На підставі вказаних документів приватним виробничо-комерційним підприємством “Електросвіт” включено до складу валових витрат суми по взаємовідносинах з ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” в сумі 39 612,45 грн. в т. ч.: ІІІ квартал 2008 року на суму 21 660,57 грн., ІV квартал 2008 року на суму 17 951,88 грн..

Крім того позивачем було в сумі 7 922,49 грн. в т.ч. за серпень 2008 року на суму 2 499,18 грн., вересень 2008 року на суму 1 832,93 грн., жовтень 2008 року на суму 2 804,83 грн., листопад 2008 року на суму 785,55 грн.

Вказані обставини не заперечуються представниками сторін в процесі розгляду справи по суті.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року провадження по даній справі було зупинено на підставі п. 3 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неможливістю подальшого розгляду адміністративної справи до набрання законної сили рішення по справі 1-608//09 (1-386/10), що розглядається в порядку кримінального судочинства по обвинуваченню групи осіб у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту фіктивного підприємництва ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон”.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 р. провадження по справі було поновлено так як відпали обставини, на підставі яких було зупинено провадження по вказаній справі. Відповідачем було долучено до матеріалів справи вирок Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі № 1-608//09 (1-386/10), що набрав законної сили, яким визнано винним ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Приписи вказаної вище статті кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якого вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з вироку Рівненського міського суду по справі № 1-608//09 (1-386/10) від 25.05.2010 р. судом було встановлено, що підприємницька діяльність ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” носила фіктивний характер.

Вказане підприємство не мало трудових та економічних ресурсів необхідних для реального виконання господарських операцій, що відображалися в податковій звітності.

Відсутність у ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” трудових та економічних ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності було встановлено посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення документальної перевірки та підтверджується актом документальної перевірки ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” № 1725/23-100/35953541 від 18.12.2008 року. долученим відповідачем до матеріалів справи.

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобовязань зі сторони посадових осіб ПП “ТЕК Транс Експо Регіон”.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що правочини вчинені між приватним виробничо-комерційним підприємством “Електросвіт” та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” не спрямовані на реальна настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є порушенням приписів ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Враховуючи відсутність у правочинів вчинених між приватним виробничо-комерційним підприємством “Електросвіт” та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачені в них, суд погоджується з твердженнями посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо їх вчинення з метою отримання податкової вигоди у вигляді сформованого приватним виробничо-комерційним підприємством “Електросвіт” податкового кредиту та валових витрат. За таких обставин вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує існуючий в державі публічний порядок та спрямований на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість та податку прибуток підприємств.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями податкового органу, що правочини між приватним виробничо-комерційним підприємством “Електросвіт” та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” в силу ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення вказаної статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи нікчемність правочинів вчинених приватним виробничо-комерційним підприємством “Електросвіт” та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” суд прийшов до висновку, що видаткові та податкові накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.

За таких обставин суд погоджується з висновками посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо не підтвердження сформованих приватним виробничо-комерційним підприємством “Електросвіт” валових витрат в сумі 39 612,45 грн. та податкового кредиту в сумі 7 922,49 грн. первинними документами зберігання яких передбачено правилами податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджується правомірність прийняття ДПІ у м. Рівне податкових повідомлень-рішень № 0001752342/0/23-121 від 28.04.2009 р., № 001752342/1/23-121 від 27.05.2009 р., № 0001752342/2 від 18.08.2009 р., № 001752342/3/23-121 від 23.10.2009 р. яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11883,72 грн. та № 0001762342/0/23-121 від 28.04.2009 р. № 0001762342/1/23-121 від 27.05.2009 р., № 0001762342/2 від 18.08.2009 р., № 0001762342/3/23-121 від 23.10.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 12425,22 грн. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватному виробничо-комерційному підприємству "Електросвіт" - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Жуковська Л.А.