Постанова № 11991587, 19.11.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2757/09/1770

19 листопада 2009 року 15год. 20хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Боймиструка С.В. при секретарі судового засідання Маньковському Д.В. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Вегера П.П., Михалусь Т.М.;

відповідача: Кіт В.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСелянсько-фермерське господарство "Маяк"

доДубенська об'єднана державна податкова інспекція (Радивилівське відділення)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ :

Позивач Селянсько-фермерське господарство «Маяк»- звернувся до суду із позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції (Радивилівське відділення) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000272350/3 від 10.02.2009 року, № 0000272350/2 від 01.12.2008 року, № 0000272350/1 від 18.09.2008 року, № 0000272350/0 від 20.08.2008 року.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема пояснили, що майно у сільськогосподарському підприємстві належить на правах спільної власності його членам, які є субєктами права власності в частині майна, яку вони отримують при виході з підприємства і операції з видачі майнових паїв (майна) членам реформованих колективних сільськогосподарський підприємства не є обєктом оподаткування податком на додану вартість. Продане майно до 01.11.2008 року знаходилося на балансі СФГ «Маяк» і належало на праві спільної власності членам СФГ (майнові паї), а відтак податок на додану вартість у випадку продажі розпайованого майна не сплачується. Просили позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву, а зокрема пояснив, що позивач реалізовував майно не членам СФГ «Маяк», які виходять з господарства, а тому застосування норм ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» є безпідставним, оскільки не є обєктом оподаткування податком на додану вартість лише операції з видачі майнових паїв членам реформованих колективних сільськогосподарських підприємств. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд виходив з наступного.

В період з 18.07.2008 року по 06.08.2008 року працівниками відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.06.2008 року, про що складено акт від 13.08.2008 року № 190/23/30718329 (а.с.9-13).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в розміні 125482,09 грн., встановлено завищення податку на додану вартість за лютий 2008 року у розмірі 938,12 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки (та за результатами адміністративного оскарження) відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.08.2008 року № 0000272350/0 (а.с.8), від 18.09.2008 року № 0000272350/1 (а.с.7), від 01.12.2008 року № 0000272350/2 (а.с.6), від 10.02.2009 року № 0000272350/3 (а.с.5).

Перевіркою встановлено, що заниження позивачем податку на додану вартість виникло внаслідок не повного відображення в складі податкових зобовязань відвантажених товарів, основних фондів та ін., а саме: за січень 2007 року у розмірі 206,67 грн., за березень 2007 року у розмірі 3508,0 грн., за квітень 2007 року у розмірі 69809,67 грн., за травень 2007 року у розмірі 1176,67 грн., за червень 2007 року у розмірі 1835,50 грн., за листопад 2007 року у розмірі 700,33 грн., за грудень 2007 року у розмір 3272,83 грн., за січень 2008 року у розмірі 1320,96 грн., за березень 2008 року у розмірі 43192,67 грн., за квітень 2008 року у розмірі 163,96 грн., за травень 2008 року у розмірі 304,83 грн. Також перевіркою встановлено завищення нарахованого податку на додану вартість за лютий 2008 року у розмірі 938,12 грн.

Обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість»). Позивачем не заперечується обставини щодо здійснення ним реалізації товарів та основних фондів не членам реформованого колективного сільськогосподарського підприємства в періодах та на суми, зазначені в акті перевірки (стор. 9 акту перевірки, а.с. 10).

Відповідно до пп.. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, позивач при реалізації основних фондів, товарів, повинен був сплатити податок на додану вартість, а при визначенні дати виникнення податкового зобовязання повинен був керуватися нормами пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Покликання позивача на пункти 1, 2 ст. 7 та пп.. 2 ст. 9 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство»в даному випадку не може бути підставою для не сплати податку на додану вартість. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 зазначеного закону, об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Частина 2 ст. 9 вказаного закону передбачає, що пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що не включається до сукупного оподатковуваного доходу і не підлягає оподаткуванню прибутковим податком з громадян лише розмір майнового паю (натурою, грішми або цінними паперами), на який громадянин має право у разі виходу з колективного сільгосппідприємства.

Позивачем не заперечується, що ним здійснювалися операції з реалізації ТОВ «Агрофірма Трипілля»комплексу будівель і споруд тракторної бригади та транспортного засобу (згідно договорів купівлі-продажу від 11.04.2007 року, від 21.12.2007 року і від 27.03.2008 року), а не видача майнових паїв (майна) членам реформованих колективних сільськогосподарських підприємств.

А відтак, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість», операції з продажу товарів, основних засобів є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Селянсько-фермерське господарство "Маяк" до Дубенська об'єднана державна податкова інспекція (Радивилівське відділення) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272350/3 від 10.02.2009 р. (№ 0000272350/2 від 01.12.2008 р., № 0000272350/1 від 18.09.2008 р., № 0000272350/0 від 20.08.2008 р.), - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Боймиструк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 23.11.09р.