Рішення № 119915597, 20.06.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4457/24

Провадження № 2/357/2608/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Вангородської О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

22.03.2024 представник позивача, за довіреністю справі - Памірський Максим Анатолійович , звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», обґрунтовуючи тим, що 16.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №462296-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 16.07.2023 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 462296-КС-003 про надання кредиту та 16.07.2023 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 462296-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Також, товариством направлено ОСОБА_3 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6728, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті. Відповідно до умов укладеного договору кредиту, Товариство надає позичальнику грошові кошти у розмірі 16000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1.15184513 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , котра вказана позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, а боржник свої зобов`язання за кредитним договором №462296-КС-003 про надання кредиту від 16.07.2023 належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, за Договором № 462296-КС-003 на загальну суму 11 363,30 грн, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором та станом на 11.03.2024 має заборгованість в розмірі 56020,70 грн, що складається з: 15914,90 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 40105,80 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 0,00 грн - сума прострочених платежів за комісією. У зв`язку з цим, просив у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 462296-КС-003 про надання кредиту від 16.07.2023, що становить 56020,70 грн, яка складається із: 15914,90 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 40105,80 грн - суми прострочених платежів по процентах, та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

25.03.2024 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

25.03.2024 судом постановлено ухвалу, якою витребувано в АТ «А-Банк» (ЄДРПОУ: 14360080, місцезнаходження: вулиця Батумська, будинок 11, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49074), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 16.07.2023 року по 31.12.2023 включно.

22.04.2024 відповідач - ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними, необґрунтованими. Позивачем у позовній заяві не викладено суттєві обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Зокрема, у позовній заяві зазначено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» 16.07.2023 був укладений Кредитний договір №462296-КС-003, згідно з умовами якого він отримав кредит в розмірі 16000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені Кредитним договором. Зі змісту позовної заяви, зокрема, вбачається, що даний кредитний договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на відповідному веб-сайті та підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (цифровий код, що направлявся відповідачу повідомленням на мобільний номер телефону). Кредитні кошти були відправлені на платіжну картку позичальника. Сума кредиту, яку було перераховано на платіжну картку відповідача становить 16000 грн. Термін дії договору до 31.12.2023.Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (ч. 3 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію»). Порядок укладення електронного договору про надання позики на умовах фінансового кредиту в ІТС небанківської фінансової установи відбувається за такими етапами: 1) клієнт (споживач) ідентифікувався в ІТС (ч. 8 ст.11 Закону «Про електронну комерцію»). Ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного, має здійснюватися під час кожного входу в ІС суб?єкта електронної комерції; 2) клієнт (споживач) в ІТС надає всю необхідну інформацію для формування фінансовою установою належної пропозиції клієнту (споживачу), при цьому ІТС має передбачати технічну можливість клієнта (споживача) змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття ним пропозиції (абз. 3 ч. 8 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію»); 3) фінансовою установою направляється (розміщується) клієнту (споживачу) в ІТС індивідуальна оферта (з відповідними активними посиланнями на інші частини оферти, у разі їх наявності), яка має містити істотні умови кредитного договору, визначені у ЦКУ, Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законі України «Про споживче кредитування» (за умови поширення); 4) акцептування клієнтом оферти шляхом надсилання електронного повідомлення або заповненням формуляра заяви (форми), які повинні Містити істотні умови кредитного договору, про прийняття такої пропозиції. Зазначене електронне повідомлення заява (формуляр) підписуються електронним одноразовим ідентифікатором (п. 6 ч.1 ст. 3 Закону «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор направляється споживачу засобами зв`язку зазначеними під час реєстрації та може використовуватися тільки один раз;5) після акцептування клієнтом (споживачем) оферти, він повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Документ повинен містити обов`язкові відомості відповідно до ч. 11 статті 11Закону «Про електронну комерцію», рекомендується також зазначати умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів (за необхідності). Із зазначеного слідує, що підписом позичальника повинен бути закріплений кожний аркуш правочину, що не було зроблено. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»). Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору товариство дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими товариством. Позивач на підтвердження перерахування коштів на картку надав інформаційну довідку, яка видана ТОВ «Платежі Онлайн» №1218/03 від 13.03.2024 з якої вбачається, що ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція, тобто перерахунок коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору №462296-КС-003 від 16.07.2023. Однак матеріали справи не містять підтвердження, що ТОВ «Платежі Онлайн» є платіжним оператором, і що між ТОВ «Платежі Онлайн» та ТОВ «Бізнес Позика» укладений договір щодо проведення даних платежів. Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав розрахунок заборгованості з якого вбачається, що заборгованість за договором станом на 11.03.2024 становить 56020,7 грн, що складається із: заборгованість за кредитом - 15914,9 грн, заборгованість за відсотками 40105,8 грн. Також із даного розрахунку вбачається, що всього ним сплачено 11363,3 грн, що складається за кредитом сплачено 85,1 грн, за відсотками сплачено 8 878,2 грн, по комісії сплачено 2 400 грн. 3 договору №462296-КС-003 від 16.07.2023 року вбачається, що строк дії договору закінчився 31.12.2023. Враховуючи, що позивачем не надано до суду підтвердження про те, що він звертався до товариства із заявою щодо погодження пролонгації договору, тому відповідно стягнення процентів є незаконними, оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2023. Окрім того, вище зазначена відомість щодо заборгованості сама по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, оскільки нічим не підтверджується і її правильність неможливо перевірити. Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Тому вважає доводи позивача щодо обґрунтування заборгованості необґрунтованими та відповідно суд не повинен приймати даний доказ наданий позивачем з підстав, які були зазначені вище, оскільки зазначена в ньому інформація не пояснює природу виникнення у нього боргу в розмірі 56020,7 грн. Тому, просив відмовити ТОВ «Бізнес Позика» у задоволенні позову.

25.04.2024 представник відповідача, за довіреністю у справі - ОСОБА_4 , подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що щодо укладення Кредитного договору, то до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 16.07.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №462296-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 16.07.2023 направлено відповідачу, пропозицію (оферту) укласти Договір №462296-КС-003 про надання кредиту. 16.07.2023 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 462296-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони товариством направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6728, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 16.07.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 462296-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/ Позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.Щодо перерахування Товариством коштів за кредитним договором Відповідачу. Відповідно до Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів. До позовної заяви була додана довідка, сформована технологічним оператором платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн», який надає послуги Позивачу на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020. Номер картки для перерахування коштів за кредитним договором був вказаний Відповідачем при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи «анкета клієнта», відповідно до якого Позичальником був зазначений номер банківської картки № НОМЕР_2 для перерахування на нього коштів. ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому видача кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами здійснюється через Посередників на підставі відповідних договорів з Посередниками. За кредитними договорами укладеними позичальниками з ТОВ «Бізнес Позика, видача (перерахування) кредитних коштів Позичальникам здійснюється на вказані ними під час укладення Кредитного договору номера банківських карток. Видача (перерахування) кредитних коштів за кредитними договорами через посередників відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію», а вищевказані докази видачі (перерахування) кредитних коштів є належними та допустимими доказами. Щодо здійснення відповідачем платежів за кредитним договором, то боржник частково виконував свої зобов`язання за Кредитним договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 462296-КС-003 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 462296-КС-003 на загальну суму 11 363,30 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором, то до позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. Вищезазначений розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором підрахована з урахуванням всіх платежів відповідача. Відповідач у відзиві на позовну заяву не поясняє чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий Позивачем, є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором. Щодо стягнення процентів за Кредитним договором та їх розміру, то відповідно до п. 2.4. Кредитного договору стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15184513, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Згідно з п. 3.2. Кредитного договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються заставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче. Згідно з п. 3.2.1. Кредитного договору у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору. Згідно з п. 3.2.2. Кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору. Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Кредитним договором встановлюється орієнтований графік платежів за Кредитним договором. Тобто, якщо Позичальник сплачує заборгованість за Кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно було б сплатити за Кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі. При цьому, порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту. Звертаємо увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, його строк, процентна ставка та комісія за кредитом, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання споживчих кредитів чи Паспорті споживчого кредиту, а у Кредитному договорі, який уклав Відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів, які Позичальник зобов`язаний сплачувати відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Щодо начебто нарахування процентів після закінчення строку дії Кредитного договору, то відповідно до п. 2.7. Кредитного договору термін дії договору до 31.12.2023. Як видно з розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача за кредитним договором після 31.12.2023 припинила змінюватися, у зв`язку із закінченням строку дії кредитного договору. Відповідно до вищевикладеного, ТОВ «Бізнес Позика» не продовжувала строк дії кредитного договору, не нараховувала проценти після закінчення строку дії Кредитного договору, та не просить суд стягнути з відповідача жодні проценти, які начебто були нараховані після закінчення строку дії кредитного договору. Щодо надання додаткових доказів на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, то додатково надає суду докази направлення на електронну адресу відповідача кредитного договору та правил, які були відправлені відповідачу одразу після укладення кредитного договору. Адреса електронної пошти була надана Відповідачем під час укладення кредитного договору, що підтверджується анкетою клієнта. Звертаємо увагу суду, що кредитний договір, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду даної справи, є вже третім (!!!) кредитним договором, який укладено відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика». Відповідно, відповідач чудово знав про порядок укладення кредитного договору та про всі інші типові умови кредитування у ТОВ «Бізнес Позика», оскільки він вже давно користується послугами ТОВ «Бізнес Позика» з надання кредитів.

29.04.2024 на адресу суду від АТ «ПУМБ» надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

Представник позивача, за довіреністю у справі - Памірський Максим Анатолійович , в судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, 01.04.2024 подав до суду заяву, в якому просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 22.04.2024 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 16.07.2023 ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №462296-КС-003 про надання кредиту та 16.07.2023 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №462296-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 21-29, 39-47).

Встановлено, що 16.07.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №462296-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 30-38), відповідно до якого надає позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 16000,00 грн на строк 24 тижні, а саме до 31.12.2023, на придбання товарів для задоволення потреб не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (споживчий кредит), шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили стандартну процентну ставку за кредитом в розмірі 2,00 % в день (фіксована) та знижену процентну ставку за кредитом в розмірі 1,15184513 % в день (фіксована). Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до 2.5 Договору комісія за надання Кредиту (надалі- Комісія): 2400,00 грн. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до положень п. 3.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний картковий рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена у розділі 8 Договору.

Також, пунктом 3 договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник.

Вищезазначена інформація міститься і в підписаному електронним підписом 16.07.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 паспорті споживчого кредиту (а.с. 17-20).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідач - ОСОБА_1 заперечуючи проти позову, зазначає, що із положень Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що підписом позичальника повинен бути закріплений кожний аркуш правочину, що не було зроблено. Позивачем достовірно не підтверджено обставин, що він був ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та підписав кожний аркуш (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 03 липня 2019 р. по справі №342/180/17). Також, вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із товариство дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими товариством. Матеріали справи не містять підтвердження, що ТОВ «Платежі Онлайн» є платіжним оператором, і що між ТОВ «Платежі Онлайн» та ТОВ «Бізнес Позика» укладений договір щодо проведення даних платежів, тим самим не надано доказів перерахування коштів відповідачу.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження відповідача, виходячи з наступного.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Встановлено, що ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «Бізнес Позика» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему у вигляді смс-повідомлення одноразовий ідентифікатор UA-6728, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначений позичальником у своїй анкеті (а.с. 55), який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору. При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника, при укладенні кредитного договору, відповідачем використано фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та електронну пошту Izagurskij1993@gmail.com, що підтверджується наданою позивачем до суду візуальною формою (а.с. 60-62, 160-161).

Вищевказаний кредитний договір №462296-КС-003 від 16.07.2023 підписаний відповідачем електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Отже, встановлено, що вказаний договір про надання кредиту №462296-КС-003 від 16.07.2023, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 16.07.2023 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами у розмірі 16000,00 грн, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не спростовував факту підписання ним договору.

Також, відповідно до п. 7.15 Договору інші умови цього договору регулюються Правилами, які наявні в матеріалах справи (а.с. 64-83).

Відповідно до п. 7.4.4 Договору підписанням цього договору позичальник підтверджує те, що позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.

Відповідно до п. 7.4.5. Договору позичальник до моменту укладення цього Договору отримав всю необхідну інформацію про кредитного посередника Кредитодавця відповідно до ст. 6 Закону України «Про споживче кредитування». Паспорт споживчого кредиту, а також примірник правил,

Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.

Відповідно до п. 3.1.2, 3.1.3 Правил позичальник може відмовитись від укладення договору шляхом вибору відповідних опцій в Особистому кабінеті. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу.

Тому,суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що він не підписував Правила надання споживчих кредитів, оскільки усі істотні умови кредитного договору та графік платежів були викладені у самому кредитному договорі, укладеному 16.07.2023 в електронному вигляді.

Крім того, посилання відповідача на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені в зазначеній постанові, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в даній справі. Предметом позовних вимог в постанові, на яку посилається відповідач є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а в даній справі предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним у вигляді окремого електронного документа за допомогою цифрового підпису.

Так, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи та візуальною форми послідовності дій клієнта (а.с. 55, 60-62), вбачається, хронологія дій укладення кредитного договору №462296-КС-003 від 16.07.2023 та те, що ТОВ «Бізнес Позика» виконало свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором та надало йому кредит в розмірі 16000,00 грн, шляхом перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яка вказана ним у анкеті клієнта, що також підтверджується довідкою ТОВ «Платежі Онлайн», який надає послуги ТОВ «Бізнес Позика» на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 (а.с. 179-190), випискою по картковому рахунку за період з 16.07.2023 по 31.12.2023 та інформацією, яка надана АТ «А-Банк» на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 25.03.2024 (а.с. 194-196).

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач заперечуючи проти розміру заборгованості, зазначає, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав розрахунок заборгованості з якого вбачається, що заборгованість за договором станом на 11.03.2024 становить 56020,7 грн., що складається із: заборгованість за кредитом - 15914,9 грн, заборгованість за відсотками 40105,8 грн.. Також із даного розрахунку вбачається, що всього ним сплачено 11363,3 грн. З договору №462296-КС-003 від 16.07.2023 вбачається, що строк дії договору закінчився 31.12.2023. Враховуючи, що позивачем не надано до суду підтвердження проте, що відповідач звертався до товариства із заявою щодо погодження пролонгації договору, тому відповідно стягнення процентів є незаконними, оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2023. Окрім того, відомість щодо заборгованості сама по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, оскільки нічим не підтверджується і її правильність неможливо перевірити.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження відповідача, виходячи з наступного.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц).

Так, на підставу вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника позивачем, було надано довідку про стан заборгованості та розрахунок заборгованості за кредитним договором №462296-КС-003 від 16.07.2023 (а.с. 48, 49-53).

З розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №462296-КС-003 від 16.07.2023 (а.с. 49-53) вбачається, що заборгованість відповідача - ОСОБА_1 станом на 11.03.2024 становить 56020,70 грн, яка складається із: 15914,90 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту та 40105,80 грн - суми прострочених платежів по процентах.

Так, відповідно до п. 2.4. Договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,0%, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15184513 %, фіксована.

Відповідно до п. 3.2. Договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються заставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.

Пунктом 3.2.3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Згідно з п. 3.2.1. Договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п.2.4. договору.

Відповідно до умов п. 3.2.2. Договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку№1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору позичальник зобов`язаний виконувати цей Договір у порядку та в строки (терміни), встановлені Договором. Повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом: фіксована знижена процентна ставка у розмірі 1,15184513 % за кожен день користування кредитом та фіксована стандартна процентна ставка у розмірі 2,0%, якщо буде допущена прострочка сплати заборгованості.

Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів.

В ході розгляду справи встановлено, що сума заборгованості по відсотках нараховувалась в межах строку дії договору з 16.07.2023 по 31.12.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком, а тому, твердження відповідача про нарахування позивачем процентів поза межами строку дії договору не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим.

Отже, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості, враховуючи, що позивачем надані докази отримання кредитних коштів, а заперечуючи заявлений позивачем розмір заборгованості відповідач свого розрахунку, який би спростовував доводи позивача щодо суми боргу за договором про надання кредиту №462296-КС-003 від 16.07.2023, до суду не надав. Крім того, відповідач не спростував факт отримання кредиту.

Як було встановлено, ОСОБА_1 в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснив платежі по банківських реквізитах ТОВ «Бізнес Позика» на загальну суму 11363,30 грн, що ним не спростовувалося у відзиві на позовну заяву та зазначені обставини вказують на визнання ним факту укладення кредитного договору та наявності у нього обов`язку повернути кредит. Крім того, 09.05.2023, 30.07.2023 та 29.08.2023 відповідач укладав з ТОВ «Бізнес Позика» кредитні договори, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 162-174).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору № 462296-КС-003 про надання кредиту від 16.07.2023 був ознайомлений, підписав договір про надання кредиту, однак умови договору порушив.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору - 2422,40 грн (а.с. 16).

Керуючись ст. 11, 207,526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 462296-КС-003 про надання кредиту від 16.07.2023 у розмірі 56020,70 грн (п`ятдесят шість тисяч двадцять гривень 70 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.06.2024.

Суддя О. В. Бондаренко