Постанова № 11991036, 19.10.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19.10.2010 р. (09:55)Справа № 2а-5250/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Янєві Ю.К. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Ремсервіс", (вул. Даля, 28, кв. 34, м. Миколаїв, 54002) доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, (вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029) провизнання протиправним дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки, ВСТАНОВИВ: Позивач, відповідно до уточнених позовних вимог, звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва по проведенню документальної невиїзної перевірки ПП «Ремсервіс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ «АМ-Рест».

В обгрунтування вимог позивач в заяві та представник позивача в судовому засіданні зазначили, що при проведені перевірки посадова особа відповідача діяла не на підставі та не в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України, в звязку з чим перевірка є незаконною, а висновки за результатами перевірки, викладені в акті перевірки, є нелегітимними, зокрема: невиїзна документальна перевірка проведена з порушенням порядку, встановленого законом 30ти денного строку для її проведення, визначеного п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; позивача не було повідомлено про проведення перевірки; висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи; контролюючим органом проведено перевірку, проведення якої взагалі не передбачено чинним законодавством; перевірку проведено не на підставі необхідних первинних документів.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на правомірність дій при проведені оспорюваної перевірки.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ПП «Ремсервіс» зареєстровано виконкомом Миколаївської міської ради 29.01.2001 та взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва 01.02.2001.

12.07.2010 відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ПП “Ремсервіс” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ "АМ-Рест" за квітень 2010 року (як слідує із тексту акта перевірки). За наслідками перевірки було складено акт від 12.07.2010 №2487/231-00/31319739.

У висновку до акта перевірки (розділ 5 «висновки») зазначено, що перевіркою встановлено (далі по тексту акта перевірки):

1.Відсутність поставок ТОВ «АМ-Рест»товарів та послуг платнику податків ПП “Ремсервіс” у квітні 2010 року та відсутність подальшої реалізації продукції ПП “Ремсервіс” у квітні 2010 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 ЦК України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю;

2.Податковий кредит по ПДВ ПП “Ремсервіс” за квітень 2010 року, проведений на підставі нікчемного правочину, у відповідності до ст.3 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»підлягає коригуванню (зменшенню) на суму 1384662,24грн., у тому числі по постачальнику ТОВ «АМ-Рест»на суму 1384662,24грн.;

3. Податкові зобовязання по ПДВ ПП “Ремсервіс” за квітень 2010 року, проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до ст.3 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»підлягають коригуванню (зменшенню) на суму 1389626,64грн., у тому числі по ТОВ Фірма „НІКАНГ” 1084,43грн., ТОВ „Агроторгова компанія” 25170,88грн., ФОП ОСОБА_1 33090,79грн., ФОП ОСОБА_2 5558,33грн., ТОВ „Миколаївський завод будівельної кераміки” 1500,00грн., ТОВ „Єр Агро” 248740,90грн., ФОП ОСОБА_3 948161,98грн., МПП „НАНТ” 196,76грн., ПП „Юг Авто-Трейд” 700,00грн., ТОВ „Глициния” 92420,41грн., ФОП ОСОБА_4 6422,16грн., ФОП ОСОБА_5 26580,00грн.; податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року;

4. Відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», які підлягають коригуванню (зменшенню).

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст.71 КАС України встановлює презумпцію вини субєкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

До того ж ч.4 ст.71 КАС України зобовязує субєкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій субєкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України (ч.2 ст. 19) та аналогічним вимогам ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

Суд, встановивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ні порушення ще не припинені (ст.ст.7, 8, 11, ч.4 ст.112, ст.162 КАС України).

Відповідно до п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N925/11205 (далі по текстуНаказ №327), невиїзною документальною перевіркою з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) субєктом господарювання, незалежно від їх подачі.

При цьому, під “іншим законодавством” розуміється не все загальне законодавство України, а законодавство, дотримання якого має право контролювати податкова служба в межах своїх прав, функцій та обовязків, визначених ст.10 та ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, що узгоджується з пп.1.4.1 п.1.4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 №266 (далі по тексту - Наказ №266).

Системний аналіз зазначених норм вказує на те, що невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків документів (тим платником податків, відносно якого проводиться перевірка), а не будь-яких інших документів, які платником податків взагалі не надавались (в даному випадку лист ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 207.07.10 №18677/7/26-512 тощо).

Крім того, в випадку, що є предметом судового дослідження (як слідує із тексту акта перевірки та пояснень представника відповідача), контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку субєкта господарювання «щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків». При цьому, жодним легітимним нормативним актом не передбачено вказаного виду перевірки, а із тексту акта перевірки не вбачається факту надання ТОВ «АМ-Рест»будь-яких відомостей ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва щодо позивача.

До того ж, висновки в акті перевірки щодо нікчемності правочинів зроблені в порушення Наказу №266, приписи якого дозволяють робити висновки щодо нікчемності угод лише при проведені позапланової виїзної перевірки (розділ 5 Наказу №266), а тому є передчасними.

Із акта перевірки слідує, що висновки, викладені в акті перевірки не грунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням п.1.7 Наказу N327, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (дотримання якого має право контролювати податкова служба в межах своїх прав, функцій та обовязків) викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Результати невиїзної документальної перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові норми Закону №509 та Наказу №327 не надають право посадовим особам державної податкової служби робити висновки без дослідження необхідних документів.

Крім того, відповідно до п.1.3. Наказу №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного законодавства субєктами господарювання.

Відповідно до п. 2.3.4 Наказу №327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, приховування обєкта оподаткування, розкрадання, привласнення, описка, тощо).

В видпадку, що розглядається судом, контролюючим органом не виконано вимоги Наказу №327 щодо недопущення відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (п.1-4 розділу 5 акта перевірки висновки).

Згідно п.2.4 Наказу №327 у розділі акта “висновки” відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного законодавства, дотримання якого має право контролювати податкова служба в межах своїх прав, функцій та обовязків, з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів). В акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення. У разі вилучення у ході перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для вилучення. Відображається кількість складених примірників акта перевірки та відмітка про вручення одного примірника посадовим особам суб'єкта господарювання. Довідка складається аналогічно акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок з урахуванням особливостей щодо відсутності порушень.

Аналізуючи текст акта перевірки, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом не дотримано приписів чинних нормативних актів щодо викладення обставин та фактів в розділі “висновки” актів документальних невиїзних перевірок.

За таких обставин, викладені в акті перевірки факти та висновки щодо порушення ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України та недійсності даних декларацій з податку на додану вартість є невмотивованими, оскільки грунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про недійсність даних, що містяться у деклараціях з податку на додану вартість, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до п.4.11 Наказу №327 керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні) приймається податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Таким чином, на час постановлення судом рішення по суті спору, сплили строки, визначені п.4.11 Наказу №327 для прийняття рішення (податкового повідомлення-рішення) за результатами проведеної перевірки субєкта господарювання. Вказане свідчить про те, що контролюючим органом були допущені порушення чинного законодавства щодо проведення перевірки (невмотивованість висновків перевірки та не підтвердження припущень допустимими та достатніми доказами), що потягло за собою неможливість прийняття рішення за наслідками виявлених, на думку контролюючого органу, порушень.

Доводи відповідача про порушення позивачем ст.ст. 203, 206, 215 ЦК України щодо правочинів, вчинених позивачем з контрагентом ТОВ «АМ-Рест» грунтуються на здогадах, є абстрактними і не можуть взагалі прийматися як обгрунтування висновку, оскільки не є доказом і не можуть бути покладені в основу висновків, які тягнуть за собою негативні наслідки для субєкта господарювання. Тобто висновки про порушення субєктом господарювання низки статей ЦК України в даному конкретному випадку є передчасними та невмотивованими.

Оскільки вказані висновки зроблені відповідачем з порушення чинного законодавства, і грунтуються на припущеннях, які не можуть бути положено в основу висновків контролюючого органу, дії ДПІ в цій частині є неправомірними.

Таким чином, відповідач, який є субєктом владних повноважень, в правовідношенях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Отже, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки (розділ 5 «висновки»), що була проведена з порушеннями приписів діючого законодавства, є передчасними та невмотивованими.

Вищенаведене є підставою для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва по проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Ремсервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ «АМ-Рест».

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 22 жовтня 2010 року