Постанова № 11991006, 14.09.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2010 р. Справа № 2а-2888/10/1470

м. Миколаїв

10:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»

(вул. Фрунзе, 111-а, м. Миколаїв, 54020)

до відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

(вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029)

прокурор

за участю представників:

від позивача: Ноєренчук В.Г.

від відповідача : Черба А.М.

прокурор: Дзюбан О.В. Прокуратура Миколаївської області (вул.Спаська, 28, м.Миколаїв, 54030) про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001662301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 3278183,10 грн., № 0001672301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 473503,50 грн. та № 0001682301/0 про визначення податкового зобовязання зі збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 1086,09 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:

- відповідач безпідставно встановив завищення позивачем витрат на придбання товарів без урахування того, що витрати сплачених сум за придбану продукцію документально підтверджені первинними розрахунковими та платіжними документами, якими є договори купівлі-продажу металобрухту, банківські виписки, які підтверджують оплату укладених договорів та акти приймання-передачі металобрухту у звязку із чим позивачу неправомірно донараховано суму податку на прибуток підприємств у розмірі 3278183,10 гривень;

- відповідачем неправомірно донараховано податок на додану вартість в сумі 473503,50 грн., без урахування того, що позивачем задекларовано податковий кредит у сумі 315669,00 на підставі належних розрахункових документів, тобто укладених господарських угод та отриманих за цими угодами податкових накладних, виданих і складених у відповідності із приписами Закону України «Про податок на додану вартість». Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження виконання договорів купівлі-продажу металобрухту є безпідставним, оскільки такі документи не є первинним документом;

- податкове повідомлення-рішення відповідача, яким донараховано недоїмку та штрафні санкції зі збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту підлягає скасуванню з підстав, що використання позивачем водних ресурсів здійснюється лише для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, без перевищення встановлених нормативними документами норм використання прісної води, за що зазначений збір не справляється.

Відповідач позов не визнав свої заперечення обґрунтував тим, що під час перевірки позивачем не надано повного документального підтвердження операцій по придбанню металобрухту за період, що перевірявся.

Щодо правомірності нарахування позивачу збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 1086,09 грн. відповідач зазначив, що таке нарахування відбулося з урахуванням нормативу водного постачання для адміністративних будівель на 1 (одного) працюючого 15 літрів (0,015 куб.м.) на добу.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 07.05.08.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.08 р. по 30.09.09 р.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт № 1359/232-00-35890616 від 15.04.2010 року, яким зафіксовані порушення вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», а також вимог чинного законодавства про спеціальне використання водних ресурсів (арк.спр.44-94).

На підставі акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001662301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 3278183,10 грн., № 0001672301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 473503,50 грн. та № 0001682301/0 про визначення податкового зобовязання зі збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 1086,09 грн. (арк.спр.12-14).

Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

Протягом І-ІІІ кварталу 2009 року ТОВ «Вторметпівдень»проведено операції, зокрема, з придбання металобрухту у підприємств: ТОВ «Век-Експо», СТОВ «Склад», ТОВ НВФ «Інтермет». Суму коштів сплачених зазначеним підприємствам 7465763 гривень позивач відніс до податкового кредиту та валових витрат.

Відповідачем під час перевірки повноти визначення скоригованих валових витрат не прийнята ця сума до валових витрат, оскільки вона на його думку не підтверджена документально, зокрема відсутні товарно-транспортні накладні, документи про якість металобрухту, посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту, сертифікати відповідності, в актах приймання металобрухту відсутні дані про походження і власника товару (арк.спр.64-69).

На тих же підставах відповідачем встановлено завищення податкового кредиту по брухту чорних металів за операціями з тими самими контрагентами, на підставі чого визначено суму податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість (арк.спр.78-88).

Перевіркою встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «Век-Експо», СТОВ «Склад», ТОВ НВФ «Інтермет»реальної діяльності з заготівлі металобрухту не проводили, а здійснювали діяльність спрямовану на проведення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Зазначені підприємства мають цивільно-правові відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», на підприємствах відсутні трудові ресурси (працює всього по одній особі), відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення діяльності та виконання умов договорів. ТОВ «Ве-Експо»взагалі зареєстровано на підставну особу, яка не мала постійного проживання, вела антісоціальний образ життя та знайдена мертвою 28.02.09.

Зазначені підстави дали підстави вважати податковому органу, що договори між ТОВ «Вторметпівдень»та ТОВ «Век-Експо», СТОВ «Склад», ТОВ НВФ «Інтермет»на купівлю металобрухту, також не носять реальний характер, укладені лише з метою отримання податкової вигоди.

Під час перевірки податківцями витребувано у ТОВ «Вторметпівдень»документи, які б могли підтвердити реальність зазначених договорів: товарно-транспортні накладні, документи про якість металобрухту, посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту, сертифікати відповідності.

Але підприємство зазначені документи під час перевірки не надало та реальність цих договорів не довело.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку про неможливість віднесення витрат за такими договорами до валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, законодавство з обох податків чітко повязує право платника податків на зменшення податкового зобовязання шляхом врахування валових витрат чи податкового кредиту лише при наявності підтверджуючих документів.

Згідно до вимог ст. 4 Закону України «Про металобрухт»приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Як вбачається з матеріалів справи металобрухт поставлявся позивачу на договірних засадах автомобільним або залізничним транспортом.

Крім того, відповідно до норм чинного законодавства: Закону України «Про підтвердження відповідності», ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови», затв. наказом Держстандарту України від 30.09.2002 р. № 516 та інш., передбачено обовязковість ведення також інших документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій.

Під час судового розгляду суд зобовязував позивача надати копії документів, які б підтверджували здійснення позивачем операцій з купівлі-продажу металобрухту (арк.спр.110).

Документів, які б підтвердили вчинення операцій позивачем під час судового розгляду не надано.

За таких обставин, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що договори ТОВ «Вторметпівдень»з придбання металобрухту у підприємств: ТОВ «Век-Експо», СТОВ «Склад», ТОВ НВФ «Інтермет»не були реальними, а укладалися лише з метою штучного завищення валових витрат та податкового кредиту, що в свою чергу переслідувало ціль за рахунок цього зменшити зобовязання перед бюджетом щодо сплати податків, а тому віднесення позивачем коштів, сплачених ТОВ «Вторметпівдень»з придбання металобрухту у підприємств: ТОВ «Век-Експо», СТОВ «Склад», ТОВ НВФ «Інтермет»є безпідставним.

Суд вважає за необхідне відмовити в цій частині позову.

Щодо визначення податкового зобовязання зі збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 1086,09 грн.

Відповідно до п.2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1494 від 16.08.99 (далі Порядок №1494) збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних обєктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Відповідно до п. 16 Порядку №1494 збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення.

Позивач стверджує, що ні на що інше, ніж задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб працівників позивача під час робочого часу, воду не використовує, а тому не є платником цього збору, у звязку із чим ним не було задекларовано збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.06.1998 № 385, яким затверджені «Норми споживання послуг з водопостачання та водовідведення у м. Миколаєві»встановлено норматив водного постачання для адміністративних будівель на 1 (одного) працюючого 15 літрів (0,015 куб.м.) на добу.

Відповідно п.6 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затв. наказом Міністерства фінансів України № 231/539/118/219 від 01.10.1999 водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики щоквартально наростаючим підсумком з початку року, а за користування водами для потреб водного транспорту - починаючи з I півріччя. За понадлімітне використання водних ресурсів збір обчислюють за кожним джерелом водопостачання окремо згідно з встановленими нормативами збору та коефіцієнтів.

Як встановлено під час розгляду справи, чисельність працюючих на ТОВ «Вторметпівдень»становить: в І кварталі 2009 року 80 осіб, в ІІ кварталі 2009 року 72 особи, у ІІІ кварталі 62 особи.

З урахуванням вищенаведених норм (0,015 куб.м на добу на 1 працюючого), за розрахунками, наданими відповідачем, обсяг використаної води понад встановлений норматив водного постачання складає 53,55 куб. м., у звязку із чим позивачу нараховано суму збору у розмірі 66,09 грн.

Відповідно до пп 17.1.1 та 17.1.2. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, а у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем не надано суду належних доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в цій частині також.

Судові витрати сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20.09.10

Суддя В.В. Біоносенко