Ухвала суду № 119909817, 14.06.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5715/24

Провадження № 4-с/202/47/2024

У Х В А Л А

Іменем України

14 червня 2024 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі судді - Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Ульянченко А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа (стягував) Публічне акціонерне товариство «Фідо Банк», та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду з цієї скаргою на дії начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа (стягувач) ПАТ «Фідо Банк», та зобов`язання вчинити певні дії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.05.2024 року прийнято до провадження скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа (стягувач) Публічне акціонерне товариство «Фідо Банк», та зобов`язання вчинити певні дії та призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування скарги заявник зазначила, що на примусове виконання виконавчого листа №2-1108/2011 від 17.11.2011 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська 16.01.2016 року Індустріальним ВДВС у м.Дніпрі відкрито виконавче провадження №49786822 про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Себ Банк» суми боргу в розмірі 264825,90 грн.

З інформаційної довідки №369482525 від 12.03.2024 року вбачається, що державним виконавцем Індустріального ДВС Мартем`яновим Д.С. 25.01.2016 року у виконавчому провадженні ВП№49786822 накладено арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

На заяву її, ОСОБА_1 , представника від 28.03.2024 року на її адресу засобами поштового зв`язку надійшло письмове повідомлення Індустріального ВДВС у м.Дніпрі від 02.04.2024 року №27507, з котрого вбачається, що виконавче провадження №49786822 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» суми боргу в розмірі 264835,90 грн. завершене 16.08.2017 року на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з не виявленням фізичної особи та майна. Також повідомлено, що вказане виконавче провадження знищено у зв`язку зі спливом строків зберігання.

17.04.2024 року її представником до Індустріального ВДВС було подано заяву про зняття вказаного арешту.

26.04.2024 року письмовим повідомленням за №34237 начальник Індустріального ВДВС Півень С. відмовив у задоволенні заяви на тій підставі, що боржником не надано докази про сплату виконавчого збору або витрат виконавчого провадження.

Таким чином, виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, строк пред`явлення його до примусового виконання сплив, проте залишився чинним арешт боржника.

На момент повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» частиною не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.23 Закону України «Про виконавче провадження»

Оскільки виконавчий лист повернуто стягувачу 16.08.2016 року, відповідно, на думку позивача, повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 16.08.2017 року.

Станом на момент звернення її представника до державної виконавчої служби із заявою про скасування арешту жоден виконавчий лист про стягнення із заявника бору на виконанні не перебуває, що підтверджується копією витягу з АСВП від 30.04.2024 року.

Заявник звертає увагу на те, що у період з 16.08.2017 року (повернення виконавчого листа стягувачу) до дня розгляду заяви про зняття арешту, тобто до 17.04.2024 року, органами державної виконавчої служби не проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа. Також відсутні відомості про наявність будь-яких відкритих проваджень, за якими вона є боржником.

Таким чином, на думку заявника, відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про безпідставність продовження дії арешту.

Також звертає увагу суду на те, що наявність протягом тривалого часу, тобто більш ніж 9 років, не скасованого арешту, накладеного державним виконавцем на її майно, є невиправним втручанням у її право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження та неможливість продовження примусового виконання виконавчого листа з урахуванням відсутності заборгованості.

На думку заявника, державною виконавчою службою не доведено наявність підстав для збереження арешту, накладеного на майно боржника 02.09.2013 року. Так, до письмової відмови №34237 від 26.04.2024 року посадова особа ВДВС не надала доказів про те, що в рамках ВП №49786822 виносилася постанова і не додала копії постанови. Крім того, не надані докази вручення постанови боржнику. Також наголошує на тому, що відповідно до п.7 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404/VIII підставою для зняття арешту є погашення заборгованості.

За таких обстави, заявник просила визнати неправомірною дію посадової особи начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Півня С., пов`язану з відмовою зняти арешт та оголошення заборони на її майно, накладений постановою від 25.01.2016 року державним виконавцем Мартем`яновим Д.С. в рамках виконавчого провадження №49786822, що викладена в листі №34237 від 26.04.2024 року; зобов`язати начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Півня С. зняти арешт та оголошення заборони на її майно, накладений постановою від 25.01.2016 року державним виконавцем Мартем`яновим Д.С. в рамках виконавчого провадження №49786822.

У судовому засіданні 13.05.2024 року представник заявника підтримав скаргу з підстав, викладених вище. 14.06.2024 року представник заявника у судове засідання не з`явився, надіслав заяву, в котрій просив провести розгляд скарги без його та заявника участі.

Представник Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Коломоєць К.В. скаргу не визнав, зазначивши, що перевіркою відомостей, що містяться в АСВП, в Індустріальному відділі ДВС у місті Дніпрі на примусовому виконанні в період з 16.01.2016 року по 16.08.2017 року перебувало виконавче провадження №49786822 з примусового виконання виконавчого листа №2-1108/201 від 17.11.2011 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» суми боргу в розмірі 264835,90 грн. Вказане провадження завершене 16.08.2017 року відповідно до вимог п.7 ч.1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження» в редакції, чинній на 2017 рік.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив, що ані боржником, ані її представником не надано жодних підтверджуючих документів сплати заборгованості на користь стягувача, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Таким чином, Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не має підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Зазначив, що представнику ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , було роз`яснено, що відповідно до вимог п.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Також зазначив, що представнику боржника було повідомлено, що надати більш детальну інформацію та копію виконавчого провадження не має можливості, оскільки виконавче провадження знищене на підставі розділу ХІ п.2 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби приватними виконавцями від 07.06.2017 року, наказ №1829/5, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить три роки.

Суд, вислухавши заявника та державного виконавця, дослідивши матеріали скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні в Індустріальному ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження №49786822 з виконання виконавчого листа №2-1108/2011, виданого 17.11.2011 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» (змінена назва на ПАТ «Фідо Банк») заборгованості в сумі 264835,90 грн. Вказане виконавче провадження було відкрите постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 16.01.2016 року (а.с. 28).

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Мартем`янова Д.С. від 25.01.2016 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 26 483,59 грн. (а.с. 29).

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постановленою державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Мартем`яновим Д.С. 25.01.2016 року, було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику (а.с.30).

16.08.2017 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Григорчук К.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

28.03.2024 року представником заявника, адвокатом Скибою В.В., до Індустріального ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було направлено заяву, у відповідь на котру останнім на адресу ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, що вказане виконавче провадження знищене у зв`язку зі спливом строків зберігання.

17.04.2024 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Скибою В.В., до Індустріального ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було направлено заяву, в котрій останні просив зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Мартем`яновим Д.С. від 25.01.2016 року.

26.04.2024 року начальником Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Півнем С. було надано вмотивовану відповідь про відсутність підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 з посиланням на положення ст.ст. 27, 40, п.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 статті 13 Закону №1404-VIII та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно зі ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Звернувшись до суду з цією скаргою, заявник зазначає, що виконавчий лист №2-1108/2011 був повернутий стягувачу у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Строк пред`явлення його до виконання закінчився, проте є чинним арешт її майна, а державною виконавчою службою жодним чином не доведено наявність підстав для збереження арешту, накладеного на майно постановою від 25.01.2016 року.

Проте суд не може прийняти до уваги вказані доводи заявника, оскільки у відповідності до вимог п.2 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника відсутні через ненадходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні №49786822, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, накладених на боржника.

Начальником Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Півнем С. у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» було надано обґрунтовану відповідь на заяву представника боржника ОСОБА_1 , адвоката Скиби В.В., про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника.

За таких обставин, суд вважає, що начальником Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Півнем С. не було допущено дій щодо надання неправомірної відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви її представника, адвоката Скиби В.В., про скасування арешту майна, оскільки відповідно до вимог ст.40, п.2 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 відсутні, тоді як наявність постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для скасування арешту майна.

За встановлених обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відмовляє останній у задоволенні скарги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 450-452 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Фідо Банк», та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Бєльченко Л.А.