Постанова № 11990328, 19.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

19.08.2010 р. Справа № 2а - 5832/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Вадан Ярдс Океан»,

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,

за участю представників

від позивача: Віштал Л.В.

від відповідача: Чаричанський П.О., Яброцький С.В.

про скасування податкових повідомлень-рішень №00006436/0 від 19.06.2009 року, №00007736/0 від 20.07.2009 року, №00009836/0 від 14.08.2009 року,

Керуючись статтями 158, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00006436/0 від 19.06.2009 року про зменшення відкритому акціонерному товариству «Вадан Ярдс Океан»суми бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень 2009 року на суму 392004 гривні 24 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00007736/0 від 20.07.2009 року про зменшення відкритому акціонерному товариству «Вадан Ярдс Океан»суми бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень, квітень 2009 року на суму 579835 гривень 04 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00009836/0 від 14.08.2009 року про зменшення відкритому акціонерному товариству «Вадан Ярдс Океан»суми бюджетного відшкодування за лютий, березень, квітень 2009 року на суму 592815 гривень 59 копійок.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 10 гривень 20 копійок.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2010 року Справа № 2а 5832/09/1470

м. Миколаїв

11:07

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Вадан Ярдс Океан»,

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,

за участю представників

від позивача: Віштал Л.В.

від відповідача: Чаричанський П.О., Яброцький С.В.

про скасування податкових повідомлень-рішень №00006436/0 від 19.06.2009 року, №00007736/0 від 20.07.2009 року, №00009836/0 від 14.08.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариства «Вадан Ярдс Океан»(далі ВАТ «Вадан Ярдс Океан») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві) про скасування податкових повідомлень-рішень №00006436/0 від 19.06.2009 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2009 р. в розмірі 392004,24 грн., №00007736/0 від 20.07.2009 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2009 р. в розмірі 579835,04 грн., №00009836/0 від 14.08.2009 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2009 р. в розмірі 592815, 59 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, зазначив, що податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства. Позивачем виконані усі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснивши що суб'єкти господарювання по другій-третій ланці постачання мають ознаки фіктивності, суму ПДВ не відображали та відповідно, податок до бюджету не сплачували. Вважає, що за цих обставин зменшення сум відшкодування ПДВ позивачу є законним і обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Позивач зареєстрований, як юридична особа, та перебуває на обліку Спеціалізованої ДПІ і є платником податків.

Відповідач здійснив невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Еконікбілд», ПП «Промислові абразиви», ТОВ ВКФ «Транс-Оіл», ПВФ «Юкон»за період січень-березень 2009 року, про що склав акт №613/36/14307653 від 16.06.2009 року (а.с.16-41).

На підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00006436/0 від 19.06.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з січень-березень 2009 року у розмірі 392004,24 гривень (а.с.13).

В акті №613/36/14307653 від 16.06.2009 року відповідач зазначив про порушення пункту 1.8 статті 1. підпунктів 7.7.1. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97- ВР), в результаті чого позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 392004, 24 грн.. в тому числі за періоди січень 2009 р. на 215866, 24 грн., за лютий 2009 року - 66008, 50 грн., за березень 2009 року - 110129,50 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємствам ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Еконікбілд»ЮГ», ПП «Промислові абразиви».; ТОВ ВКФ «Транс Ойл», ПВФ «Юкон», які повинні були сплатити відповідну суму податку на додану вартість до Державного бюджету у відповідному податковому періоді. Але за результатами проведених перевірок іншими податковими інспекціями відповідач отримав інформацію, що підприємства на різних ланцюгах постачання не відображають даних у податкових деклараціях з ПДВ у складі податкових зобовязань. Або визнані банкрутами, або не знаходяться за юридичною адресою. Тому підтвердити перерахування ( або не перерахування) податку на додану вартість є неможливим.

Таким чином відповідач вважає, що позивач безпідставно включив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період січень березень місяць 2009 року на суму 392004,24 гривень, оскільки на його думку по ланцюгу постачання є субєкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Відповідач здійснив невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Південний термінал», ТОВ «Еконікбілд Юг», ТОВ «Оріс», ТОВ «Майстер Сан»за період січень, лютий, березень, квітень 2009 року, про що склав акт №713/36/14307653 від 14.07.2009 року (а.с.42-63).

На підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00007736/0 від 20.07.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з січень-квітень 2009 року у розмірі 579835,04 гривень (а.с.14).

В акті №713/36/14307653 від 14.07.2009 року відповідач зазначив про порушення пункту 1.8 статті 1. підпунктів 7.7.1. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97- ВР), в результаті чого позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 579835,04 грн.. в тому числі за періоди січень 2009 р. -199935,62 грн., за лютий 2009 року 293838,50 грн., за березень 2009 року 61894,25 грн., за квітень 2009 року 24166,67 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємствам ТОВ «Південний термінал», ТОВ Еконібілд Юг», ТОВ «Оріс», ТОВ «Майстер Сан», які повинні були сплатити відповідну суму податку на додану вартість до Державного бюджету у відповідному податковому періоді. Але за результатами проведених перевірок іншими податковими інспекціями відповідач отримав інформацію, що підприємства на різних ланцюгах постачання не відображають даних у податкових деклараціях з ПДВ у складі податкових зобовязань. Або визнані банкрутами, або не знаходяться за юридичною адресою. Тому підтвердити перерахування ( або не перерахування) податку на додану вартість є неможливим..

Таким чином відповідач вважає, що позивач безпідставно включив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період січень квітень місяць 2009 року на суму 579835,04 гривень, оскільки на його думку по ланцюгу постачання є субєкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Відповідач здійснив невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ БК «Аквамарін», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Миколаїв-Корабел», ТОВ «Компанія «Віста-К», ТОВ «Ярдінс», ТОВ «Метаком-Укр», ТОВ «Еконікбілд-Юг»за період лютий, березень, квітень 2009 року, про що склав акт №713/36/14307653 від 11.08.2009 року (а.с.64-94).

На підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009836/0 від 14.08.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з лютий-квітень 2009 року у розмірі 592815,59 гривень (а.с.15).

В акті №№713/36/14307653 від 11.08.2009 року відповідач зазначив про порушення пункту 1.8 статті 1. підпунктів 7.7.1. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями. ( надалі Закон № 168/97- ВР), в результаті чого позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 592 815, 59 грн.. в тому числі за періоди лютий 2009 р. - 346 543, 56 грн., за березень - 189026, 27 грн., за квітень - 57245, 76 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємствам ТОВ БК «Аквамарін», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Миколаїв - Корабел», ТОВ «Компанія «Віста К», ТОВ «Ярдінс», ТОВ «Метаком Укр», ТОВ «Еконікбілд Юг» , які повинні були сплатити відповідну суму податку на додану вартість до Державного бюджету у відповідному податковому періоді. Але за результатами проведених перевірок іншими податковими інспекціями відповідач отримав інформацію, що підприємства на різних ланцюгах постачання не відображають даних у податкових деклараціях з ПДВ у складі податкових зобовязань, або визнані банкрутами, або не знаходяться за юридичною адресою. Так СПД «Кулеш» не надає звітності, ТОВ «Фін механіка» ліквідоване, ПП «Аверс- бест»не звітує перед податковими органами, ТОВ «Нардин»є ліквідованим, а ТОВ «Ярдінс»має неналежні стосунки. Тому підтвердити перерахування ( або не перерахування) податку на додану вартість є неможливим..

Таким чином відповідач вважає, що позивач безпідставно включив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період лютий квітень місяць 2009 року на суму 592815,59 грн., оскільки на його думку по ланцюгу постачання є субєкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Пункт 1.8 Закону України, «Про податок на додану вартість»N 168/97-ВР, 03.04.1997 дає визначення бюджетного відшкодування «Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом», а п.1.7 цього ж Закону дає визначення податкового кредиту «Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.»

Випадки повернення бюджетного відшкодування визначені у п.п.7.7. Закону № 168/97-ВР , а саме порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України встановлено у п.п. 7.7.1. та п.п.7.7.2 Закону про ПДВ.

П.п. 7.7.1 вказує, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.»

А п.п. 7.7.2. передбачає що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, законодавець повязує отримання бюджетного відшкодування тільки зі сплатою податку на адресу постачальника товарів, та не зобовязує вимагати від усіх можливих контрагентів - постачальників обовязкового перерахування податку до бюджету.

Порядок включення сум до податкового кредиту відрегульовано у пп.7.2.1.пп.7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5.п 7.4,. пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону де зазначено, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товару, наявність належним чином оформлених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість.

Суд встановив, що відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статі 7 Закону № 168/97 ВР позивач по справі виконав обовязкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування: податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар ( отримані послуги) з метою його подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності; відповідач в актах перевірок підтвердив, що позивач сплатив на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним у подальшому до відшкодування,позивач належним чином відповідно до закону мав оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Тобто, позивач мав усі передбачені законом підстави для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а висновки відповідача про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування є безпідставними і спростовуються наступним.

З матеріалів актів перевірок не можна ідентифікувати та дослідити отримання позивачем товару з урахуванням його поставок по ланцюгу, не доведено відповідачем, що саме одна номенклатура товару була досліджена. Вони не містять інформації або належних доказів, які саме господарські операції досліджувались відповідачем та не зясоване ким, кому і який саме товар поставлявся.

На думку суду, при проведенні перевірок та складання вищевказаних актів перевірок відповідач досліджував не ланцюг постачання певного виду товару, а намагався встановити лише ланцюг взаємовідносин позивача з іншими субєктами господарювання з метою встановити, яке саме підприємство по ланцюгу постачання не сплатило податок до бюджету.

У пункті 1.3 статті 3 Закону № 168/97 ВР платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

За дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до п. 10.2. ст. 10 Закону відповідають платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 статті 10, у цьому переліку немає покупців послуг та товарів до яких у даному випадку віднесено позивача.

З наведеного можна дійти до висновку, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Аналіз норм діючого законодавства України, зокрема, Закону № 168/97 ВР не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Покупець ( позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Крім того. Необхідно брати до уваги той факт. Зазначений закон не встановлює обовязок безпосередньо для покупця сплачувати ПДВ до бюджету, а іншого законного механізму не існує.

Судом встановлено, що висновки відповідача не ґрунтуються на відповідних доказах, а тільки на отриманих інформаціях, зміст яких невідомий, висновки про фіктивність деяких підприємств не підтверджені належним чином проведеними перевірками або в інший спосіб. Тому суд вважає, що відповідач в акті перевірки безпідставно та без усяких документів зазначив про наявність фіктивних підприємств у ланцюгу поставки. В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити з яких підстав, на якій нормі закону базуються висновки податкової інспекції про фіктивність підприємств контрагентів позивача по справі, з урахуванням того, що усі укладені позивачем договори на поставку товарів, які досліджувались відповідачем під час проведення перевірок, не визнані у судовому порядку незаконними, а тому є чинними, а здійсненні за ними господарські операції є реальними, оскільки позивач отримував товар, який у подальшому використовував в процесі виробництва, що підтверджується відповідачем. Документи первинного обліку, бухгалтерські документи, свідоцтва про державну реєстрацію підприємств постачальників по ланцюгу на час проведення взаєморозрахунків з позивачем були чинними. Укладені угоди між позивачем та підприємствами постачальниками до теперішнього часу ні кім не оскаржені.

Приймаючи до уваги, що Закон України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування визначає дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентами платника податків, твердження відповідача є неправомірними. Водночас, цей Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми ПДВ поширювалось тільки на окремо взятого платника податків і ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, доказів правомірності свого рішення суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги стосовно скасування податкових повідомлень-рішень №00006436/0 від 19.06.2009 року, №00007736/0 від 20.07.2009 року, №00009836/0 від 14.08.2009 року Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00006436/0 від 19.06.2009 року про зменшення відкритому акціонерному товариству «Вадан Ярдс Океан»суми бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень 2009 року на суму 392004 гривні 24 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00007736/0 від 20.07.2009 року про зменшення відкритому акціонерному товариству «Вадан Ярдс Океан»суми бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень, квітень 2009 року на суму 579835 гривень 04 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00009836/0 від 14.08.2009 року про зменшення відкритому акціонерному товариству «Вадан Ярдс Океан»суми бюджетного відшкодування за лютий, березень, квітень 2009 року на суму 592815 гривень 59 копійок.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 10 гривень 20 копійок.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 25.08.2010 року.

Суддя І.А. Устинов