Постанова № 11989811, 22.07.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2010 року <Текст >Справа № 2а-3174/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.В.,

за участю:

представника прокуратури Романова Р.О. (посвідчення від 06.08.2008 № 83);

представника позивача Воробйова Т.А. (довіреність від 04.09.2008 № 03-1713/2155);

відповідача ОСОБА_3 (паспорт СВ861411 від 18.02.2004)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Бердянськ Запорізької області

про стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та пеню у розмірі 4770,01грн.

13.07.2010 прокурор надав суду клопотання про зменшення суми позову у звязку із частковою сплатою відповідачем заборгованості, просить стягнути 4570,01грн

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви з урахуванням уточненої суми позову та надали пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові. Вказують, що відповідач надала позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, у якому визначила суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів, але у встановлений законодавством строк у повному обсязі адміністративно-господарські санкції не сплатила, у звязку із чим просять позов задовольнити та стягнути з відповідача суму адміністративно-господарський санкцій та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 4570,01грн.

Відповідач у судовому засідання проти позову заперечила та надала суду письмове заперечення. Просить відмовити у задоволенні позову оскільки вважає, що нею вжиті всі необхідні заходи для виконання нормативу для працевлаштування інвалідів у 2009 році, а саме: створено вакантне місце для працевлаштування інваліда, повідомлено Бердянський міський центр зайнятості про наявність вакансії, на фасаді аптеки розміщено оголошення про наявність вакансії.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, судом встановлені наступні обставини.

26.02.2010 відповідачем надано позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік - форма №10-ПІ (далі - Звіт). Відповідно до указаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2009 році склала 8 осіб (рядок 01), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб (рядок 02), кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинна складати 1 особу (рядок 03). У Звіті відповідач самостійно визначила суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4709,38грн. (рядок 06), яку у добровільному порядку у повному обсязі не сплатила.

Крім того, відповідачем частково сплачена сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 200,00грн., у звязку із чим на час розгляду справи судом заборгованість складає 4570,01грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя з індивідуальними здібностями та інтересами визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до вимог ст. 17 Закону №875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів їм забезпечується право працювати на підприємствах (обєднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях де застосовується праця інвалідів, а також займатись індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Статтею 18 Закону №875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у т.ч. спеціальні робочі місця створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст.19 Закону №875-ХІІ).

Тобто, з урахуванням викладеного, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2009 році склала 8 осіб, а тому згідно з приписами ч.1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві відповідача у 2009 році повинна складати 1 особу. Проте, згідно Звіту, наданого відповідачем, середньооблікова кількість інвалідів працевлаштованих ОСОБА_3 у 2009 році склала 0 осіб, що нею не заперечується.

Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Із матеріалів справи вбачається, середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача складає 9418,75грн. (рядок 05 Звіту), тому, у відповідності до приписів ст. 20 Закону №875-ХІІ сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2009 році складає 4709,38 грн. (9418,75 : 2).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст.19 цього Закону (ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума за один день прострочення сплати відповідачем суми адміністративно-господарський санкцій складає 1,41грн. При цьому, період прострочення сплати - з 16.04.2010 по 28.05.2010 (43 дні). Отже, сума пені складає 60,63грн. (1,41 х 43).

Твердження відповідача про вжиття нею всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів (про наявність на фасаді аптеки оголошення про вакантне місце спеціалісті-фармацевта для інваліда,щоквартальне інформування про таку вакансію Бердянський міський центр зайнятості) є непідтвердженими належними доказами, а тому не можуть бути використані судом під вирішення спору по суті. Крім того, часткова сплата відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 200,00грн. свідчить про визнання нею порушення приписів Закону №875-ХІІ у частині невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

Згідно із вимогами ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Аналізуючи вище викладені норми та приймаючи до уваги часткову сплату відповідачем заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 4570,01 грн. (чотири тисячі пятсот сімдесят грн. 01коп.) на користь Бердянського району Запорізької області (р/р31218230700031, код ЄДРПОУ 34676953, код платежу 50070000, МФО 813015, ГУ ДКУ в Запорізькій області). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 26.07.2010.

Суддя О.С. Янюк