Рішення № 119883509, 11.06.2024, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/51/24 Справа №447/2375/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

11.06.2024 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, служба у справах дітей Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, відділ у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 .

представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Кравець І.Б.

представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвокат Репак В.В.

Процесуальні дії у справі.

28.07.2023 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, служба у справах дітей Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, відділ у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про визначення місця проживання дитини . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 02.08.2008 по 26.02.2015 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від подружнього життя у сторін народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина проживала з матір`ю, проте самостійно підтримує зв`язок з батьком, систематично спілкується з ним. У 2022 році ОСОБА_3 майже пів року проживала закордоном у Франції разом з матір`ю, однак повернулась в Україну. Також батькові достеменно відомо, що тривалий час дитина проживала в Україні без матері, у родички - сестри матері. Мати залишалась проживати у Франції, інші родичі ОСОБА_3 по лінії матері здебільшого проживають в Україні. Батько, ОСОБА_1 , проживає у місті Буча Київської області у приватному будинку орієнтовною площею 95кв.м, працює інженером з налагодження та ремонту у ТОВ «Батекс» та має намір створити нову сім`ю, зареєструвати шлюб із жінкою, з якою разом проживає понад 2 роки. Майбутня дружина висловлює теплі, люблячі, приязні почуття до ОСОБА_3 , готова прийняти і виховувати її як свою доньку. ОСОБА_3 також висловлює бажання проживати у сім`ї батька, виражає до нього та його майбутньої дружини особисту прихильність, не хоче та категорично відмовляється повертатись на проживання з матір`ю у Францію.

ОСОБА_1 зможе забезпечити дочці належні комфортні умови проживання з огляду на достатній рівень фінансового забезпечення та наявність житла. ОСОБА_3 буде проживати у повній сім`ї, що є особливо важливим для дитини такого віку, зможе отримати повноцінну підтримку і турботу, спілкування, більш комплексну увагу до її інтересів. Батько спроможний забезпечити інтереси дитини, а також її розвиток у безпечному, надійному і стабільному середовищі, надати їй необхідний догляд, увагу та виховання, створити атмосферу любові, турботи, захисту. Проживання у повній сім`ї також сприятиме адекватному формуванню самосвідомості, самоставлення та самооцінювання, що активно відбувається саме в такому віці, а також позитивно вплине на соціалізацію дитини. Батько бере активну участь у житті доньки, відповідально ставиться до своїх обов`язків.

Визначення місця проживання дитини з матір`ю означало би зміну країни проживання, а відтак повну зміну звичного для Дарини укладу життя, з огляду на територіальну віддаленість, ментальну відмінність націй, а також втрату сформованих соціальних контактів, необхідність вивчати та спілкуватись іноземною мовою, що в комплексі може бути травматичним і негативно позначитись на її психологічному стані, враховуючи небажання дитини проживати з матір`ю у Франції чи в іншій державі. Просив визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком, ОСОБА_1 .

31.07.2023 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 01.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Копію ухвали суду від 01.08.2023, копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідач ОСОБА_2 отримала 09.08.2023, що підтверджується розпискою наявною у матеріалах справи.

22.08.2023 ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , треті особи служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, служба у справах дітей Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, відділ у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Зазначала, що 02.08.2008 по 26.02.2015 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від подружнього життя у сторін народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишилася проживати з нею. Батько спілкується з дочкою, перешкод щодо побачень батька з дитиною немає. Однак проживання дитини разом з батьком в м. Буча Київської області містить багато об`єктивних ризиків щодо життя і здоров`я дитини пов`язаних із воєнним станом в України. Все це може негативно вплинути на психологічний стан та розвиток дитини, у зв`язку з чим просила визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 разом з нею та стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Окрім того просила стягнути судові витрати.

30.08.2023 ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, служба у справах дітей Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

02.10.2023 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про уточнення позовних вимог та письмові пояснення в порядку ст.. 43 ЦПК України.

02.10.2023 представник Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області Проців З.В. подала до суду заяву про розгляд підготовчого судового засідання у її відсутності.

25.10.2023 на адресу суду надійшов висновок відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних послуг служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради № 770 від 08.09.2023.

30.10.2023 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

20.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про розгляд справи у відсутності їх представника.

11.06.2024 ОСОБА_1 надіслав на адресу суду додаткові пояснення у справі, згідно яких вказує, що 02 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, зареєстрований у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №1819. У цьому шлюбі в сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 26 лютого 2015 року шлюб між сторонами розірвано. Питання визначення місця проживання дитини, а також її утримання судом не вирішувалось.

Після розірвання шлюбу дитина проживала з матір`ю, проте самостійно підтримувала зв`язок з батьком, систематично спілкувалась з ним. Батько брав активну участь у житті доньки, відповідально ставився до своїх обов`язків. Після розірвання шлюбу з колишньою дружиною, він добровільно надавав утримання дочці.

Батько, ОСОБА_1 , разом з сім`єю проживає у місті Буча Київської області у приватному будинку площею 95кв.м, працював інженером з налагодження та ремонту у ТОВ «Батекс» , ПП «Інвіз», ТОВ «Верстаттехсервіс», станом на 2024 рік - звільнено з роботи та 06.02.2024 прийнято на роботу у ТОВ "РІВА-СТАЛЬ".

З липня 2023 року ОСОБА_3 проживала в сім`ї батька, навчалась у Бучанській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Бучанської міської ради Київської області.

Згідно висновку служби у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради (Управління соціальної політики Бучанської міської ради) служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради «вважає за доцільне, щоб неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою його постійного місця проживання: АДРЕСА_1 ». Рішенням органу опіки та піклування Бучанської міської ради про визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 ,

Згідно Консультаційного висновоку лікаря-психіатра КНП «Бучанський консультативно- діагностичний центр» Бучанської МР від 28 серпня 2023 року, в силу важкого психологічного стану дитини - Дарини Матвіїв, батьком забезпечено обстеження та медичний супровід дитини відповідними фахівцями. Для пацієнта Дарини Матвіїв батьком укладено Декларацію ( про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу) у медичному закладі за місцем проживання батька КНП «Бучанський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бучанської МР. Дарина Матвіїв систематично отримувала консультації лікаря-невролога та психологічну допомогу фахівця.

З 15 листопада 2023 року ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_2 . Точне перебування дитини батькові не відоме. Адресою реєстрації місця проживання дитини є адреса реєстрації місця проживання матері - АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і до цього часу вона втратила статус малолітньої дитини та її місце проживання визначається нею самостійно. Таким чином, законом не передбачено вирішення спору судом між батьками про місце проживання дитини, яка досягла 14 років, тобто відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

На обгрунтування вимоги про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 не надано жодних доказів які б підтверджували розмір здійснюваних витрат на утримання дитини. У матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення витрат на утримання дитини здійснені позивачкою за зутрічним позовом. ОСОБА_1 є одруженим та проживає (веде спільний побут, утримує) з двома малолітніми дітьми дружини від попереднього шлюбу. Окрім того на його утриманні перебувають непрацездатні (пенсіонери за віком) батьки ОСОБА_5 1956 р.н. та ОСОБА_6 1945 р.н., у зв`язку з чим просив у задоволенні вимоги про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з її матір`ю ОСОБА_2 - відмовити. Вимогу про стягнення аліментів задоволити частково - у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (мінімальний рекомендований розмір аліментів) з березня 2024 року.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Кравець І.Б. первісну позовну заяву підтримала, дала пояснення аналогічні позовній заяві та просила таку задоволити. Зустрічну позовну заяву визнала частково, просила у задоволенні вимоги про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з її матір`ю ОСОБА_2 - відмовити. Вимогу про стягнення аліментів задоволити частково - у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (мінімальний рекомендований розмір аліментів) з березня 2024 року.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник адвокат Репак В.В. зустрічну позовну заяву підтримали, дали пояснення аналогічні позову, у задовленні первісної позовної заяви просили відмовити.

Суд встановив:

Відповідачі у справі записані батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серій НОМЕР_1 від 09.09.2014.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 26.02.2015 справа № 447/2943/14 розірвано шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 1819.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 07.08.2023 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 суду пояснила, що на даний час вона разом з мамою ОСОБА_2 проживає у Франції. З батьком вона спілкується по телефону, обмежень немає. Щодо визначення свого місця проживання, ОСОБА_3 вказала, що бажає проживати разом з мамою ОСОБА_2 .

Оцінка суду.

При вирішенні цього спору суд, передусім, бере до уваги інтереси дітей, враховує положення та принципи Загальної декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конвенції ООН про права дитини, Європейської соціальної хартії, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, на підставі яких дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції, Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 14 вищевказаного Закону передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Статтею 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Частиною 2 ст. 29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частина друга статті 47 ЦПК України надає можливість неповнолітнім особам віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу, а ч. 4 ст. 152 СК України визначено право дитини на звернення за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

У ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до роз`яснень, які були надані Верховним Судом України в п. 18 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Таким чином, у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла чотирнадцяти років, слід керуватися ч. 3 ст. 160 СК України та положеннями ст. 29 ЦК України.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 12 листопада 2018 року по справі № 344/16920/16-ц та від 25 січня 2018 року по справі № 537/5119/15-ц.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 встановлено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006).

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відповідна правова позиція застосована і в постанові ВС від 29.09.2021 у справі №459/3411/17, провадження № 61-10531св21.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Судом встановлено, що станом на день винесення рішення суду ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла 14 років та в судовому засіданні пояснила, що бажає проживати разом з матір`ю ОСОБА_2 , а тому враховуючи те, що законом не передбачено вирішення спору судом між батьками про місце проживання дитини, яка досягла 14 років, в задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини слід відмовити.

За змістом частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Встановлено, що у сторін є спільна дитина і сторони мають рівні обов`язки з її утримання.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову.

Згідно положень ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 є інша сім`я - дружина та двоє малолітніх дітей дружини від попереднього шлюбу, з якою він веде спільний побут. Окрім того, на його утриманні ще перебувають непрацездатні (пенсіонери за віком) батьки, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення ОСОБА_5 1956 року народження № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 04.05.2012 та копією посвідчення ОСОБА_6 1945 року народження серії НОМЕР_4 від 17.08.2005, а тому на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, оцінивши докази, що містяться у справі, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи вимоги розумності та справедливості, позов у частині стягнення аліментів слід задоволити частково.

Керуючись ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, служба у справах дітей Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, відділ у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, служба у справах дітей Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, відділ у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.08.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволення інших позовних вимог зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Треті особи:

Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, місцезнаходження бульвар Б.Хмельницького 5/5-А, 3 поверх, каб. №24, 25, м. Буча, Київська область, ЄДРПОУ 45379474.

Служба у справах дітей Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, місцезнаходження вул.. Біласа і Данилишина 18 А, с. Розвадів, Стрийський район, Львівська область, ЄДРПОУ 04371555.

Відділ у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, місцезнаходження пл.. Ринок 1, м. Дрогобич, Львівської області, ЄДРПОУ невідомий.

Повний текст рішення складено 21.06.2024.

Суддя Головатий А. П.