Рішення № 119874996, 20.06.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2024 р. справа № 300/2959/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про

визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, та у проведенні перерахунку стажу роботи позивача за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, у відповідності до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 16.02.2024 перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 24.01.1950 по 04.08.1958 на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років".

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно змісту довідки про реабілітацію та посвідчення позивач є репресованою особою, яку в подальшому реабілітовано, що надає їй право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог пункту "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому позивач зауважує, що її було визнано саме репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, а не визнано членом сім`ї реабілітованої особи, відтак, позивач має право на підвищення призначеної пенсії на 50 відсотків пенсії за віком, а не 25 відсотків. Щодо відмови відповідача у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування в засланні (на спецпоселенні) з 24.01.1950 по 04.08.1958, аргументовано, що відповідно до довідки про реабілітацію від 09.04.1992 №3/3-23475 позивач в період з 24.01.1950 по 04.08.1958 перебувала на спецпоселенні в Вяземському районі Хабаровського краю, будучи виселеною разом з батьками. Тобто, за визначенням статті 1-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" позивач перебувала в засланні, оскільки мало місце примусове переміщення з місця проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.05.2024. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що розмір підвищень до пенсії реабілітованим громадянам та членам їх сімей визначався постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", виходячи з розрахованої величини 19,91 грн., тобто, розмір підвищень вказаній категорії реабілітованих громадян становив, відповідно, 9,96 грн. і 4,98 грн. на місяць. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654, з 01.09.2008 ця величина становить, відповідно, 54,40 грн. і 43,52 грн. на місяць. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з даним Законом. Відповідно до п. 6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV виплата надбавок і підвищень здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на виплату підвищення, особі яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, враховані в Державному бюджеті України у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654. Бюджетні призначення на виплату підвищень у інших розмірах, ніж у вказаній постанові, не передбачені. Згідно довідки про реабілітацію, позивачу було встановлено надбавку членам сім`ї реабілітованих в розмірі 43,52 грн., виплата здійснюється відповідно до чинного пенсійного законодавства. В частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004 Закон України "Про пенсійне забезпечення" не діє. Оскільки, позивач була примусово переселена (не була притягнута до кримінальної відповідальності, не перебувала під вартою, не відбувала покарання в місцях позбавлення волі та засланні, а також на примусовому лікуванні) відповідно відсутні підстави для зарахування стажу у потрійному розмірі. Зазначено, що на момент виселення (1950 рік) позивачці виповнилося 3 роки (1947 р.н.). Час заслання не зараховувався позивачці до стажу роботи і тим більше не може бути зараховано до стажу роботи в потрійному розмірі з трьохрічного віку. Крім того, ознакою здійснення репресій є факт обвинувачення або призначення покарання особі до 24 серпня 1991 року у формі, визначеній статтею 2 цього Закону, за іншими законодавчими актами СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних республік у складі СРСР, якщо в архівній кримінальній справі такої особи, інших носіях архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, інших документах та матеріалах міститься інформація про те, що таке обвинувачення або покарання було застосовано до особи з класових, національних, політичних, релігійних або соціальних мотивів. Матеріали справи не містять доказів, які би вказували, що саме до позивачки була застосована репресія в розуміння зазначеної норми.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, отримує пенсію за віком, також позивачу встановлено підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. як члену сім`ї реабілітованої особи на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654.

Згідно посвідчення Серії Фв № 0461 від 03.09.2012 позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (а.с.10).

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 та свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 від 06.10.1973 з народження прізвище позивача " ОСОБА_2 ", після одруження - " ОСОБА_3 ", батьками позивача є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.9).

Відповідно до довідки Управління внутрішніх справ Івано-Франківської області про реабілітацію від 09.04.1992 № 3/3-23475 ОСОБА_4 , 1921 р.н., ОСОБА_5 , 1907 р.н. були 24.01.1950 виселені з с. Братишів, Тлумацького району, Станіславської області, на спецпоселення в Вяземський район Хабаровського краю з конфіскацією майна. Разом з ними вивезені неповнолітні діти: ОСОБА_6 , 1938 р.н., ОСОБА_6 1940 р.н., позивач - ОСОБА_7 , 1947 р.н. З спецпоселення звільнено позивача разом з батьками та братами 04.08.1958. На підставі ст. 3 Закону України від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" вищезазначені особи реабілітовані (а.с.11).

За результатом розгляду заяви позивача від 16.02.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю від 15.03.2024 №2893-1529/С-02/8-0900/24 повідомило, що розмір підвищень до пенсії реабілітованим громадянам та членам їх сімей визначався постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", виходячи з розрахованої величини 19,91 грн., тобто, розмір підвищень вказаній категорії реабілітованих громадян становив, відповідно, 9,96 грн. і 4,98 грн. на місяць. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654, з 01.09.2008 ця величина становить, відповідно, 54,40 грн. і 43,52 грн. на місяць. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з даним Законом. Відповідно до п. 6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV виплата надбавок і підвищень здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на виплату підвищення, особі яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, враховані в Державному бюджеті України у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654. Бюджетні призначення на виплату підвищень у інших розмірах, ніж у вказаній постанові, не передбачені. Згідно довідки про реабілітацію, позивачу було встановлено надбавку членам сім`ї реабілітованих в розмірі 43,52 грн., виплата здійснюється відповідно до чинного пенсійного законодавства. В частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004 Закон України "Про пенсійне забезпечення" не діє. Оскільки, позивач була примусово переселена (не була притягнута до кримінальної відповідальності, не перебувала під вартою, не відбувала покарання в місцях позбавлення волі та засланні, а також на примусовому лікуванні) відповідно відсутні підстави для зарахування стажу у потрійному розмірі (а.с.12-14).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 № 962-XII (далі також - Закон № 962-XII) реабілітація жертв політичних репресій повинна охоплювати увесь період після 1917 року до моменту набрання чинності цим Законом і поширюватись на осіб, необґрунтовано засуджених за цей час судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Згідно статті 3 Закону № 962-XII реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими банд пособниками та їх сім`ями.

Статтею 9 Закону № 962-XII встановлено, що вирішення питань, пов`язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покладено на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою Радам народних депутатів утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України.

За дорученням цих комісій органи внутрішніх справ встановлюють факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна у зв`язку з необґрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилають комісіям.

Відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.11.1991 № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права гарантується статтею 46 Конституції України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу слід застосовувати пункт "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не постанову КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав відповідних осіб.

Посилання позивача на постанову КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008, як на нормативний акт, що поширюється на спірні правовідносини є хибним, оскільки положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають вищу юридичну силу, та відповідно до принципу подолання ієрархічної колізії підлягають до застосування у спірних правовідносинах.

У відповідності до положень чинного законодавства, які регламентують діяльність органів ПФУ, останні не вправі змінювати, тлумачити на свій розсуд чи в будь-який інший спосіб коригувати рішення відповідних компетентних органів, які прийняті на виконання Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", навіть у випадку, коли такі рішення породжують відповідні обов`язки для пенсійних органів.

Також, відповідно до статті 58 Закону № 1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Відтак, дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні позивача як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, є протиправними.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, та у проведенні перерахунку стажу роботи позивача за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, у відповідності до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 16.02.2024 перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні 24.01.1950 по 04.08.1958 на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.