Рішення № 11986506, 17.12.2009, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-7946/09

2009 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2009 року м.Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Руднєвої О.О.

при секретарі - Кучерявенко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного Банку «Європейський» про повернення суми депозиту, стягнення відсотків за договором вкладу ,стягнення судових витрат, стягнення моральної шкоди та стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами , -

Установив:

ОСОБА_1 13 серпня 2009 року звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати депозитний договір строкового банківського вкладу від 28 травня 2008 року, укладений між ним та АКБ «Європейський» «Європейський БАЛАНС» № 2630.02.980.27235, відповідно до умов якого позивач передав, а Банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 6275,48 гривень строком на 365 днів з 0 27.05.2008 по 26.05.2009 року включно за процентною ставкою за користування вкладом протягом перших шести місяців 16,95 % річних.

28.05.2009 року позивач , користуючись своїм правом, передбаченим законодавством та договором, звернувся до відповідача з заявою про повернення вкладу та нарахованих процентів на нього у зв»язку з збігом строку договору.

Однак, Банк на його заяву не відповів ,залишивши заяву без реагування.

До цього позивач звертався до Банку з проханням достроково розірвати договір та повернути банківський вклад.

Листом від 05.02.2009 року за №188 банк відмовився від виконання умов договору банківського вкладу та вимог діючого законодавства з посиланням на постанову правління Національного банку України № 319 від 11.10.2008 року, повідомив позивача про неможливість дострокового розірвання договору.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 05.08.2008 року між ним та відповідачем було укладено депозитний договір строкового банківського вкладу 28 травня 2008 року «Європейський БАЛАНС» № 2630.02.980.27235, відповідно до умов якого позивач передав, а Банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 6275,48 гривень строком на 365 днів з 0 27.05.2008 по 26.05.2009 року включно за процентною ставкою за користування вкладом протягом перших шести місяців 16,95 % річних.

На його неодноразові звернення суму депозиту повернено не було.

Відповідач в судове засідання не з»явився про час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не сповістив, розрахунок відсотків на вимоги ухвали суду не надіслав, але надав на вимоги позивача, за таких обставин на підставі ч. 4 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення), проти чого позивач не заперечував і про що звернулася до суду з відповідним клопотанням. За таких обставин на підставі ч. 4 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши пояснення позивача , дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного:

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

28 травня 2008 року між позивачем та АКБ «Європейський» було укладенго договір депозитного вкладу «Європейський БАЛАНС» № 2630.02.980.27235, відповідно до умов якого позивач передав, а Банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 6275,48 гривень строком на 365 днів з 0 27.05.2008 по 26.05.2009 року включно за процентною ставкою за користування вкладом протягом перших шести місяців 16,95 % річних.

В січні 2009 року позивач , користуючись своїм правом, передбаченим законодавством та договором, звернулася до відповідача з заявою про дострокове повернення вкладу та нарахованих процентів на нього.

Листом від 05.02.2009 року за №188 банк відмовився від виконання умов договору банківського вкладу та вимог діючого законодавства з посиланням на постанову правління Національного банку України № 319 від 11.10.2008 року, повідомив позивача про неможливість дострокового розірвання договору.

28.05.2009 року позивач , користуючись своїм правом, передбаченим законодавством та договором, звернувся до відповідача з заявою про повернення вкладу та нарахованих процентів на нього у зв»язку з збігом строку договору.

Однак, Банк на його заяву не відповів ,залишивши заяву без реагування.

На підставі витягу по договору «Європейський БАЛАНС» № 2630.02.980.27235 ,який видано відповідачем 28.05.2009 року та завірено відділенням банку позивач дійсно залучила кошти на депозитний вклад «Європейський БАЛАНС » в розмірі 6275,48 гривень , відомостей щодо заборгованості по відсоткам позивач суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Абзацом12 ч.1 ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III від 07.12.2000 року встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з пунктом1.2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі Положення), затвердженим постановою правління Національного банку України №516 від 03.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 року за №1256/8577 вклади (депозити) поділяються на: вклади (депозити) на вимогу; строкові вклади (депозити). Абзацом 4 пункту 1.1 вказаного Положення передбачено, що вклади (депозити) на вимогу - це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку.

Пункт 2 постанови правління Національного банку України № 413 від 04.12.2008 року «Про окремі питання діяльності банків», на який відповідач посилається як на підставу відмови мені у видачі суми вкладу, не містить чіткої заборони щодо здійснення банком дострокових виплат вкладу, та такі дії не заборонені діючим законодавством України. У вказаній Постанові НБУ вказує: „зобов”язати банки уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками;” Можна припустити, що такими заходами можуть бути надання вкладнику додаткових гарантій та послуг; надання нових більш вигідних умов договору банківського вкладу тощо. Тобто, зазначена Постанова НБУ зобов”язує банки створити такі умови для вкладника, щоб останньому було вигідне подальше знаходження депозиту в цьому банку. Але відповідач всупереч цим приписам Національного Банку України, на які він сам посилається, останній час не нараховує та не виплачує відсотки по банківському вкладу, що викликає в мене обгрунтовані сумніви щодо повернення належних мені коштів взагалі та нарахованих на них відсотків зокрема, що є однією з підстав вимагати дострокового повернення вкладу.

Крім того, статтею 56 Закону України «Про національний банк України» визначено виключний перелік нормативно-правових актів Національного банку України, до яких у тому числі відноситься постанова. Лист до переліку нормативно-правових актів не включено. Також того, зазначена стаття імперативно встановлює обов'язковість державної реєстрації нормативно-правових актів Національного банку в державному реєстрі Міністерства юстиції України. Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що нормативно-правові акти, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти вступають в силу через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено більш пізній термін вступу їх в силу. Пунктом 15 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 встановлено, що в разі відсутності державної реєстрації та офіційного оприлюднення нормативно-правовий акт є таким, що не набрав законної сили і не може застосовуватися. Постанова Національного банку України від 4 грудня 2008 р. № 413 не пройшло державну реєстрацію і не було опубліковано.

Таким чином, відмова комерційного банку видати вклад на першу вимогу вкладника суперечить вимогам закону, умовам договору банківського вкладу (депозиту) і ґрунтується тільки на рекомендаціях Національного банку України, які не є нормативно-правовими актами і не мають юридичної сили.

На підставі ч.2 ст.1058 ЦК України договор банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Відповідно до ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов»язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв»язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

З огляду на вищенаведене, мої позовні вимоги є вимогами у спорі про захист прав споживача.

Положення ч.5 ст.110 ЦПК України передбачають, що позови про захист прав споживачів можуть пред»являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

На підставі викладеного, дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 частково законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню частково .

До такого висновку ,суд прийшов з тих підстав, що судом неодноразово роз»яснені учасникам процесу вимоги ст..ст.10,11,60 ЦПК України стосовно тим обставинам, що докази подаються сторонами ,а судом тільки оцінюються. Позивач належним чином обґрунтування своїх вимог щодо сплати відсотків на довів, довідки про розміри отриманих відсотків та наявність заборгованості по відсоткам суду не надав.

Згідно ст..1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків ,то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

На підставі дослідження доказів по справі ,суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання 3% річних за користування грошовими коштами позивача. , що складає від суми договору 6275,48 * 3%=188,26 х7 місяців =1317,85 гривень річних.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені ,суд вважає позовні вимоги не обгрунтованими ,бо сплата пені не передбачена укладеним договором.

Що стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 3000,00 гривень, суд виходить з наступного: згідно вимог ст.. 1167 ЦК України 2003 року моральна (немайнова)шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

На підставі п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 з змінами , що внесені Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5 “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв”язку з ушкодженням здоров”я, у порушенні права власності(в тому числі інтелектуальної) прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв”язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Суд вважає позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню , бо порушені права позивача, як споживача банківських послуг.

Згідно вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець ( особа, яка надає послуги тощо) не вправі включати в договір із споживачем умови ,які є несправедливими, бо це тягне за собою визнання недійсним умов договорів, що обмежують права споживача.

Згідно вимог ст.15 Закону України « Про захист прав споживачів» регламентує права споживача на інформацію про продукцію (надані послуги) , а ст.17 вищевказаного Закону регламентує права споживача у сфері торговельного та іншого видів обслуговування, одним з яких є право на захист свого порушеного права в судовому порядку.

Відповідно вимог ст.24 Закону України « Про захист справ споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішне питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, з метою гуманності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Також, у відповідності зі статтею 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір (державне мито) у сумі 75,91 гривня за розгляд спору по стягнення депозиту та в сумі 8,50 гривень за стягнення моральної шкоди (всього 84,41 гривень 51,00 гривня , що підлягають стягненню на користь позивача = 33,41 гривень), та на користь держави слід стягнути суму витрат за інформаційне - технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1-15, 38, 60, 61, 88, 212-215, 223 ЦПК України, ст.ст. 23, 1058, 1059, 1060, 1061, 1062, 1067 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III від 07.12.2000 року, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, ст.15,17,18,24 Закону України «Про захист прав споживачів»,

СУД ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 визнати частково обгрунтованим та задовольнити частково:

Стягнути з Акціонерного Комерційного Банку «Європейський» (ідентифікаційний код 19359904 МФО 380184) на користь ОСОБА_1 6275,48 гривень (шість тисяч двісті сімдесят п»ять гривень 48 копійок) депозитного вкладу, 1317,85 гривень(одну тисячу триста сімнадцять гривень 85 копійок) відсотків за користування чужими грошовими коштами , всього стягнувши 7593,33 гривень (сім тисяч п»ятсот дев»яносто три гривні 33 копійки) , витрати інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 51,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Акціонерного Комерційного Банку «Європейський» (ідентифікаційний код 19359904 МФО 380184) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок)

Стягнути з Акціонерного Комерційного Банку «Європейський» (ідентифікаційний код 19359904 МФО 380184) на користь держави суму недоплаченого судового збору в розмірі 33,41 гривень, стягнути з Акціонерного Комерційного Банку «Європейський» (ідентифікаційний код 19359904 МФО 380184) на користь держави витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в сумі 120,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області, заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Дзержинського районного суду . Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку частини 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Дзержинського районного суду м. Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий, суддя: О.О.РУДНЄВА

Рішення виготовлено суддею особисто в нарадчій кімнаті.

Суддя: О.О.РУДНЄВА