Рішення № 119857653, 20.06.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7235/24

Провадження № 2/357/3320/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доВідділу державноївиконавчої службиу містіБіла ЦеркваБілоцерківського районуКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)про звільненнямайна з-підарешту,

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі «Відповідач») про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік Позивача, про що зроблено відповідний актовий запис за №1266 та видано свідоцтво про смерть Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, що складається з 2/5 часток житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем першої черги майна померлого чоловіка та прийняла спадщину у визначений законодавством строк. Вона звернулася до нотаріальної контори, подала усі необхідні документи, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нотаріусом було встановлено наявність арешту на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок піди номером АДРЕСА_1 . Як зазначено в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 20.02.2024 за № 210/02-31 державним нотаріусом Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Аллою Приймак, згідно з отриманою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.08.2023 року №344208581 виявлено наявність арешту нерухомого майна ОСОБА_2 . Реєстраційний номер обтяження: 1236186. Зареєстровано: 13.08.2004 року за №1236186 реєстратором: Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: повідомлення, ВХ.14А, Виконавча служба, БЦ міського УЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно. Власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: Архівний номер: 2507110KIEV468, Архівна дата: 14.06.2000, Дата виникнення: 19.05.2000, № реєстра; 50, внутр. № DS01A92F27F1532A362E/.

29.04.2024 року Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь за вих. № 93908 на запит Позивача, в якій повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у відділі на примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_2 , станом на дату надання відповіді не перебуває. У межах якого виконавчого провадження виносилась постанова ВХ.14А про накладення арешту на майно боржника встановити не можливо.

За таких обставин, Позивач просить скасувати арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 та виключити запис про накладення арешту за №1236186 від 13.08.2004 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

21.05.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 25).

У судове засідання Позивач/її представник не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До канцелярії суду представник позивача подала заяву, у якій остання просила здійснювати розгляд даної справи без участі сторони Позивача. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

У судове засідання представник Відповідача не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзиву, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Згідно з ст. ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з тим, що 14.02.2023 року сторони не з`явилися в судове засідання, згідно з ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік Позивача, про що зроблено відповідний актовий запис за №1266 та видано свідоцтво про смерть Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, що складається з 2/5 часток житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 7-8, 9, 10).

Позивач є спадкоємцем першої черги майна померлого чоловіка та прийняла спадщину у визначений законодавством строк. Вона звернулася до нотаріальної контори, подала усі необхідні документи, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нотаріусом було встановлено наявність арешту на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок піди номером АДРЕСА_1 . Як зазначено в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 20.02.2024 за № 210/02-31 державним нотаріусом Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Аллою Приймак, згідно з отриманою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.08.2023 року №344208581 виявлено наявність арешту нерухомого майна ОСОБА_2 . Реєстраційний номер обтяження: 1236186. Зареєстровано: 13.08.2004 року за №1236186 реєстратором: Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: повідомлення, ВХ.14А, Виконавча служба, БЦ міського УЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно. Власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: Архівний номер: 2507110KIEV468, Архівна дата: 14.06.2000, Дата виникнення: 19.05.2000, № реєстра; 50, внутр. № DS01A92F27F1532A362E/ (а.с. 11-12).

29.04.2024 року Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь за вих. № 93908 на запит Позивача, в якій повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у відділі на примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_2 , станом на дату надання відповіді не перебуває. У межах якого виконавчого провадження виносилась постанова ВХ.14А про накладення арешту на майно боржника встановити не можливо (а.с. 13-14, 15-16).

2. Мотивувальна частина.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Частина 1 ст.52 Закону України від 21.04.1999 року № 606 «Про виконавче провадження» (в редакції на час накладення арешту) визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Вищенаведені правові норми свідчать, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.

Як встановлено ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на момент існування виконавчого провадження до 2016 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Частиною 5 статті 28 Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 року №1404 «Про виконавче провадження».

Положеннями ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції, що діяла на той час) встановлено строк пред`явлення до виконання виконавчого документу протягом одного року.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення прав мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Арешт майна боржника та заборона його відчуження під час здійснення виконавчого провадження мають тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками триваючого (чинного) виконавчого провадження.

Нормативна неврегульованість порядку захисту права, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра потерпає від втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища особи, котра зазнає негативних наслідків від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог з урахуванням обраного Позивачем способу захисту права.

При цьому суд враховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 3, 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Висновки суду.

Матеріали справи не містять доказів щодо наявності відкритого виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Позивачу.

Таким чином, наявність арешту майна за умови відсутності виконавчого провадження в межах якого вони накладені та будь-якого іншого виконавчого провадження на забезпечення виконання рішення суду, безперечно порушують права Позивача щодо вільного розпорядження майном, передбачені ст.ст.317, 319 ЦК України. Можливість розпорядження власним майном є одним із складових елементів права власності.

Тому аналізуючи зібрані докази в їх сукупності у даній справі та дослідивши матеріали даної справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи представника Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують указаних висновків суду.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати у вигляді судового збору у даній справі необхідно залишити за Позивачем згідно з заявою її представника.

На підставі викладеного та керуючись ст. 46 ЦК України, ст. ст. 10, 57- 60, 209, 212-215, 218, 248, 249 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 та виключити запис про накладення арешту за №1236186 від 13.08.2004 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Судові витрати залишити за Позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар Олександрійський, будинок 94, ЄДРПОУ: 34846021.

Повне судове рішення складено 20.06.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров