Рішення № 119838106, 18.06.2024, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 296/915/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся із вимогами, якими просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

У обґрунтування позову зазначив, що у грудні 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (далі - ТзоВ "Авентус Україна") укладений договір про надання споживчого кредиту на підставі якого останній отримав грошові кошти. Водночас, відповідач у добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в межах цього провадження.

З урахуванням приписів ст. 274 ЦПК України судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач, у свою чергу, скерував до суду відзив на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення вищезгаданого позову. Свою позицію обґрунтував тим, що зазначений кредитний договір він не підписував, а тому будь-яких зобов`язань за ним у відповідача виникнути не могло. Крім того, при нарахуванні заборгованості кредитором безпідставно не враховано приписи п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку із чим відповідачу необґрунтовано нараховано проценти за користування кредитними коштами в сумі 28 500 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.

11 грудня 2021 року між ТзОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 5203339 за умовами якого останній отримав кредит в сумі 20 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користуванням кредитними коштами. Також положеннями п. 2.1. Договору передбачено, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Також приписи п. 10.6. Договору вказують на те, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Вищевказаний договір був підписаний ОСОБА_1 11 грудня 2021 року електронним цифровим підписом у форматі одноразового ідентифікатора М406069, про що свідчить розділ 11 вищевказаного договору "Реквізити та підписи сторін".

Крім того, 11 грудня 2021 року тим же електронним цифровим підписом у форматі одноразового ідентифікатора відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту.

Згідно із довідкою, виданою Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" відповідно до договору № 4412 від 15 липня 2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", вищевказаним акціонерним товариством за дорученням ТзОВ "Авентус Україна" через платіжний сервіс LiqPay 11 грудня 2021 року було здійснено успішний платіж на суму 20 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Крім того, Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" на адресу суду скерований лист відповідно до якого платіжна картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Також банк повідомив про те, що 11 грудня 2021 року на вищевказану платіжну картку були зараховані грошові кошти в сумі 20 000 грн з коментарем "Viplata zaima Creditplus. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу 1849556175 20 000 UAH".

Доказів належного виконання відповідачем вищевказаного зобов`язання матеріали справи не містять.

1 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" укладений договір факторингу № 01.12/22-Ф на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 5203339.

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 5203339 станом на 30 листопада 2022 року становить 48 500 грн та складається із заборгованості за: тілом кредиту в сумі 20 000 грн та процентами в сумі 28 500 грн.

Нормами законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому п .12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" унормовує, що одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною першою ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частина друга ст.1081 ЦК України визначає, що грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Згідно з положеннями ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне. Позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачем умов кредитного договору та взятих на себе зобов`язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов`язань у причинно-наслідковому зв`язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.

Суд критично оцінює доводи сторони відповідача стосовно відсутності доказів підписання останнім вищевказаного кредитного договору, оскільки, як зазначалося вище, п. 10.6. договору визначено, що він вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Так, розділ 11 вищевказаного договору "Реквізити та підписи сторін" містить одноразовий ідентифікатор за допомогою якого відповідачем був підписаний кредитний договір. Також суд зауважує, що цей правочин містить у собі застереження стосовно того, що він укладається сторонами шляхом його підписання аналогом власноручного підпису. Окремо суд звертає увагу, що за умовами кредитного договору, одноразовий ідентифікатор направляється споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству. У розділі 11 вищевказаного договору "Реквізити та підписи сторін" відповідачем, зокрема, зазначений номер мобільного телефону " НОМЕР_4 ". У подальшому такий номер ОСОБА_1 зазначатиме у відзиві на позовну заяву як власний номер. З огляду на вказане, можливо дійти висновку, що відповідачем на номер його мобільного телефону був отриманий одноразовий ідентифікатор за допомогою якого останнім підписаний вищевказаний кредитний договір. Зазначені висновки суду підтверджуються наявними у справі матеріалами.

Стосовно посилань відповідача на те, що кредитором неправомірно нараховувалися проценти за користування кредитними коштами суд повідомляє наступне.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 № 175 від 19 березня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_5 з 27 лютого 2022 року.

За приписами п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Водночас, із розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що нарахування процентів за користування кредитними коштами провадилося первісним кредитором відповідача у період з 11 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року. За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази в сукупності та взаємозв`язку між собою, суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами, яку позивач бажає стягнути в межах цього провадження, нарахована без порушень законодавства України, оскільки, на час нарахування таких процентів, згідно із матеріалами наданими відповідачем на останнього не розповсюджувалися пільги п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи наведене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, який підлягає до повного задоволення.

Крім зазначеного, оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати за розгляд цієї цивільної справи, які складаються із витрат по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Окремо суд зауважує, що при розподілі суми судових витрат позивача в частині витрат на професійну правничу допомогу судом враховано те, що позивачем у порядку ч. 3 ст. 137 ЦПК Україні надано усі необхідні докази на підтвердження розміру таких витрат і відповідач у порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України не заперечував проти заявленого позивачем їх розміру.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (вул. Загородня, 15, оф. 118/2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5203339 від 11 грудня 2021 року в сумі 48 500 (сорок вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані із розглядом справи, що складаються із витрат по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 червня 2024 року.

Суддя Євген Татуйко