Рішення № 119835869, 19.06.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 575/1391/17

2/583/745/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження в залі суду в місті Охтирка цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

28.11.2017 року представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звернувся до Великописарівського районного суду Сумської області з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до договору від 15.01.2015 року, який складається з заяви, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який останній зобов`язався повернути та сплатити проценти. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконує, в зв`язку з чим станом на 05.11.2017 року заборгованість за кредитним договором складає 56982,58 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту 1999,01 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 48236,94 грн, заборгованість за пенею та комісією 3556,98 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 2689,65 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути судові витрати.

Процесуальні дії у справі та аргументи учасників справи.

29.11.2017 року ухвалою судді Великописарівського районного суду Сумської області відкрито провадження по справі.

Заочним рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 20.12.2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» були задоволені, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 1991,01 грн заборгованість за кредитом, 48236,94 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом, 3556,98 грн заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн штраф (фіксована частина), 2689,65 грон штраф (процентна складова), а всього 56982,58 грн, а також судові витрати в сумі 1600,00 грн.

08.09.2023 року відповідач звернувся до Великописарівського районного суду Сумської області із заявою про перегляд заочного рішення.

11.09.2023 року ухвалою судді Великописарівського районного суду Сумської області заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишена без розгляду з наданням строку для усунення її недоліків.

02.10.2023 року ухвалою судді Великописарівського районного суду Сумської області заяву відповідача про перегляд заочного рішення прийнято до провадження.

27.11.2023 року ухвалою Великописарівського районного суду Сумської області заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 20.12.2017 року, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.12.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він є військовослужбовцем, а тому, посилаючись на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

28.12.2023 року ухвалою Великописарівського районного суду Сумської області провадження у цивільній справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, тобто до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23.04.2024 №1224/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Великописарівського районного суду Сумської області», в зв`язку із зміною з 01.05.2024 територіальної підсудності судових справи Великописарівського районного суду Сумської області шляхом її передачі до Охтирського міськрайонного суду Сумської області, цивільну справу №575/1391/17 згідно з актом від 16.05.2024 передано до Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

24.05.2024 року ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області цивільну справу прийнято до провадження, поновлено провадження у справі, призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи, що від сторін у справі клопотань не надійшло, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сторонами не надано, сторони не ініціювали перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження після отримання ухвали суду про відкриття провадження в справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст. 19, ст. 274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом в ухвалі про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивачкою відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст. 277-279 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В розумінні ч. 6 ст. 279 ЦПК України характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Встановлено, що 15.01.2015 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, згідно з якою він погодився з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 6). Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. .

У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення строку дії договору немає. Також у заяві не зазначена процентна ставка.

За розрахунком банку станом на 05.11.2017 року за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 56982,58 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту 1999,01 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 48236,94 грн, заборгованість за пенею та комісією 3556,98 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 2689,65 грн (а.с. 4-5).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 1 ст.1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст.551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, а також пеню та штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.01.2015 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальнп» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені), штрафів та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 провадження №6-16цс15.

Таким чином, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст.634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та заборгованості за пенею та штрафами за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

З огляду на викладене, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1999,01 грн непогашеного тіла кредиту.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи надані у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі окремо з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, а також виходячи із необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами сторін, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому слід зазначити, що посилання відповідача на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в цих правовідносинах є недоречним, оскільки відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2023 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 25.01.2023 року (а.с. 77).

Щодо судових витрат.

Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3)у разічасткового задоволенняпозову -на обидві сторони пропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково (3,5%), на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 56,00 грн (1600,00 грн х 3,5%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 130, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 15.01.2015 року в розмірі 1999,01 грн та 56,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення судуможе бутиоскаржено безпосередньодо Сумськогоапеляційного суду,шляхом подачіапеляційної скаргипротягом тридцятиднів здня складенняповного судовогорішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено 19.06.2024 року.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Т.О.Ярошенко