Рішення № 1198149, 12.12.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.07р.

Справа № 10/439-07

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства "Електрон-Маркет", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського " , м. Дніпропетровськ

про стягнення 55390,68 грн.

Суддя Кощеєв І.М.

Представники:

Від позивача:не з"явився

Від відповідача: Дятченко Г.О.(дов.№ 250/4від 02.01.07р.)-юрисконсульт юр. відділу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача про стягнення суми інфляційних витрат за період з 14.02.2001 року по 31.07.2007 року в розмірі 37 395 грн., три відсотка річних за період з 31.07.2004 року по 31.07.2007 року в сумі 4 249,68 грн., збитків в розмірі 13 746 грн., а всього на загальну суму 55 390,68 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 554 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. Також позивач просить розглянути заяву на російській мові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 28.09.2000 року у справі № 8/416 та наказу від 21.12.2000 року відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача суму в розмірі 45 818,60 грн. 01.08.2007 року відділом державної виконавчої служби Ленінського району м. Дніпропетровська перераховані на користь позивача грошові кошти в розмірі 43 527,67 грн., стягнені на підставі постанови про арешт коштів боржника від 27.07.2007 року. У зв'язку з тим, що строк оплати заборгованості настав 13.02.2001 року, а відповідач сплатив борг у 2007 році, позивач просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" суму інфляційних витрат та трьох відсотків річних. Також позивач просить стягнути збитки в розмірі 13 746 грн., тобто витрати позивача по оплаті юридичних послуг, пов'язаних зі стягненням заборгованості на підставі рішення суду.

Відповідач просить в задоволенні позову відмовити, посилається на те, що вимоги про стягнення боргу у сумі 45818,60 грн. виникли у 2000 році. 26.09.2000 року та 19.03.2001 року арбітражним судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" та введено мораторій на задоволення грошових вимог кредиторів. Позивач не звертався з заявою про прийняття його кредитором з грошовими вимогами на суму 45 818 грн. у справі про банкрутство, тому, з урахуванням норм ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2003 року, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Електрон-Маркет" щодо стягнення інфляційних та 3% річних не можуть бути задоволені.

Стосовно стягнення збитків відповідач заперечує відсутністю в його діях необхідного для відшкодування збитків складу цивільного правопорушення.

Клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу представниками сторін не заявлялось ( ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений з 01.11.2007 року на 04.12.2007 року.

Позивач проти доводів Відповідача заперечує, вважаючи послання на законодавство про банкрутство безпідставними. Від Позивача також надійшло клопотання про перенесення розгляду справи призначеного на 11.12.2007 р. на більш пізній строк у зв”язку з необхідністю участі його представника в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.12.2007 року на 11.12.2007 року.

Представник Позивача - Кривашея О.П. ( довіреність № 27/5від 27.05.2005 р. ) був присутній у судовому засіданні, яке відбулося 04.12.2007 р. і на якому судом було оголошено перерву на 11.12.2007 р., але у судове засідання 11.12.2007 р. –не з”явився.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Вислухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 28.09.2000 року у справі № 8/416 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Електрон-Маркет" до Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Електрон-Маркет" стягнено 45 296,63 грн. основного боргу, 452,97 грн. держмита, а також 69 грн. вартості інформаційно-технічних послуг.

Ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 21.12.2000 року змінено спосіб виконання судового рішення від 28.09.2000 року та звернено стягнення на майно ВАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” в межах суми 45 818,6 грн. (а.с.11).

Ухвала арбітражного суду набрала законної сили і на її виконання видано наказ № 8/416 від 21.12.2000 року.

Постановою відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу арбітражного суду по справі № 8/416 від 21.12.2000 року та запропоновано Відповідачеві добровільно виконати наказ суду в строк до 13.12.2001 року (а.с. 13).

Постановою державного виконавця від 27.07.2007 року, у зв'язку з невиконанням рішення сулу в добровільному порядку, було накладено арешт на рахунки Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”.

Платіжним дорученням № 247 від 01.08.2007 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Електрон-Маркет" було перераховано суму в розмірі 43 527,67 грн., стягнених на підставі наказу арбітражного суду № 8/416 від 21.12.2000 року.

Позивач просить стягнути суму від інфляції за період з 14.02.2001 року по 31.07.2007 року в розмірі 37 395 грн., три відсотка річних за період з 31.07.2004 року по 31.07.2007 року в сумі 4 249,68 грн., збитки в розмірі 13 746 грн., а всього на загальну суму 55 390,68 грн., та судові витрати, проти чого заперечує відповідач, що є причиною виникнення спору.

Розглянувши позовні вимоги господарський суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню в силу наступного.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено дві форми судового процесу: господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим кодексом; господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

19.03.2001 року Арбітражним судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ „ДМЗ ім. Петровського”, справа №Б15/118/01.

Цією ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство.

04, 05 травня 2001 року в газетах „Голос України” № 78, „Урядовий кур’єр” №79, „Зоря” № 47 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Ухвалою від 27.11.2001 року затверджено реєстр вимог кредиторів.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2003 року у справі №Б26/15/118/01 встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів відкритого акціонерного товариства „ДМЗ ім. Петровського”, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який є спеціальним законом, встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, порядок звернення з кредиторськими вимогами та задоволення вимог кредиторів, відмінний від позовного провадження. Такий порядок спрямований на створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом і зокрема в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. Вказаним законом вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової маси боржника, а тому індивідуальне задоволення вимог порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.

Згідно з вимогами статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. У даному випадку законодавець зобов’язує конкурсних кредиторів звернутися для задоволення своїх вимог в процедуру банкрутства боржника.

Виходячи із змісту п. 8 ст. 11 Закону конкурсні кредитори мають право заявити додаткові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у ч. 1 статті 14 цього Закону, тобто протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, в межах провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи зобов’язання щодо оплати поставленої продукції по договору № КУ 160-99/804 від 30.03.1999 року виникли до порушення справи про банкрутство, тому є конкурсними вимогами.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 07.03.2002 р. № 3088-ІП, який набрав чинності 13.07.2002 року, внесені зміни до статті 14 Закону.

Отже, з 13.07.2002 р. частиною другої цієї статті визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, під час дії нової редакції Закону суд позбавлений права поновлювати строк на звернення кредитора з заявою про грошові вимоги до боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 05.07.2005 р. у справі № 5/5/466 та Вищий господарський суд України (постанова від 04.04.2006 року №18/424).

У зв’язку з чим, суд в період дії нової редакції Закону та під час здійснення провадження у справі про банкрутство ухвалив вважати погашеними грошові зобов’язання осіб, які не звернулися у встановлений строк у справу про банкрутство боржника, оскільки поновити цей строк суд вже не вправі.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За таких обставин справи вищезазначені грошові зобов’язання ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” перед Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Електрон-Маркет" є припиненими в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону.

З огляду на вищевикладене сума від інфляції та річних, незважаючи на те, що боржник сплатив суму основної заборгованості у серпні 2007 році, стягненню з боржника не підлягають.

Позивач просить стягнути з відповідача також збитки в розмірі у розмірі 13746,00грн., пов’язані з наданням юридичних послуг щодо стягнення заборгованості на підставі рішення суду.

27.05.2005 року між приватним підприємцем Кривашея О.П. ( Приватний підприємець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством "Електрон-Маркет" ( Клієнт ) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до п. 2 якого сторони дійшли згоди, що Приватний підприємець надає юридичні послуги по стягненню заборгованості з Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” на загальну суму 45818,60 грн., а Клієнт сплачує Приватному підприємцю винагороду відповідно до умов договору.

Відповідно до акту виконаних робіт № 1 від 31.07.2007 року вартість виконаних робіт по договору про надання юридичних послуг від 27.05.2007 року складає 13 746 грн.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання, встановлених ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно в виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –згідно зі звичаями ділового обороту чи іншими вимогами, які звичайно ставляться. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов’язань.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) –ст. 610 Цивільного кодексу України.

Невиконання зобов’язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов’язання або не утримуються від певних дій, хоча за змістом зобов’язання повинні були утримуватись від вчинення цих дій.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків ( п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права ( ч. 1 ст. 22 ЦК України ), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміють майнову шкоду у грошовому виразі, зокрема, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого права (реальні збитки); доходи, які б особа мала реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності ), якщо інше не встановлено законом або договором ( ч. 1 ст. 614 ЦК України ).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Тому позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв’язок між цим порушенням та шкодою.

Враховуючи те, що з 26.09.2001 року по серпень 2006 ( провадження у справі про банкрутство ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” №Б26/115/18/01 припинено 09.08.2006 року постановою ВГСУ від 09.08.2006 року за наслідками перегляду у касаційному порядку ) були зупинені будь-які стягнення з боржника на користь кредитора, відсутність доказів понесення позивачем цих збитків ( відсутні платіжні доручення про перерахування зазначеної суми виконавцеві - приватному підприємцю Кривашея О. П. ), суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд позовної заяви на російській мові з огляду на наступне.

Відповідно до Конституції Української РСР державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова ( ст. 2 Закону України „Про мови в Українській РСР”). В Українській РСР мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова ( ч. 1 ст. 11 вищеназваного Закону ).

Відповідно до статті 3 Господарського процесуального кодексу України мова судочинства визначається статтею 21 Закону України „Про мови в Українській РСР”, відповідно до частини першої якої арбітражне провадження у справах з участю сторін, які знаходяться на території Української РСР, здійснюється українською мовою.

Оскільки позивач знаходиться на території України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності № 24224632 від 09.02.1996 року, свідоцтвом про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва-юридичною особою №0461/005352, підстави для здійснення судочинства російською мовою відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на позивача.

Господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Позивача про чергове відкладення розгляду справи, виходячи з того, що строк вирішення спору встановлений ст. 69 ГПК України закінчився.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 22, 44, 49, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову –відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.М. Кощеєв

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України, -12.12.2007 року)