Ухвала суду № 119808590, 29.08.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21558/23-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Головко Ю.Г.,

за участю секретаря судових засідань Солонухи Д.Л.,

представника скаржника ОСОБА_1 ,

представника Міністерства юстиції України Колесник А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_2 на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М..

Скарга мотивована зокрема тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № в АСВП НОМЕР_4, до складу якого входять: виконавче провадження АСВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-183-1/10, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» в особі Відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» (код банку 321767, ЄДРПОУ 14359319, р/р НОМЕР_1 ) заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 826 009,47 доларів США (що еквівалентно за курсом НБУ сумі в розмірі 181 927 860,68 грн.), 32 000 доларів США (що еквівалентно 239 577,60 грн.), З 466 846,29 грн., сплаченого судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи в розмірі 250 грн.

14.11.2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку в порядку електронного обміну скеровано банківським установам України. На виконання постанови державного виконавця, банківськими установами накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунках, відкритих боржником в банківських установах.

Відповідно до даної постанови накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «УкрСиббанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Відповідно до інформації АТ «Укрсиббанк» від 08.12.2022 пенсійний рахунок ОСОБА_2 за № НОМЕР_2 заблокований та залишок на рахунку залишився - 23 775, 90 грн. Скаржник зазначає, що в АТ «Укрсиббанк» йому пояснили, що виконавчою службою арештовано пенсійні кошти. Вказує, що постанови про арешт коштів він не отримував. Стверджує, що його було позбавлено єдиного джерела існування, оскільки ніяких інших доходів він не отримує, про що свідчить довідка з реєстру платників податків.

На підставі викладеного, скаржник просив суд визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни про арешт коштів боржника неправомірними та визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 14.11.2022 року щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «УкрСиббанк».

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2023 року відкрито провадження у справі за скаргою.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 просив задовольнити скаргу заявника. Представник Міністерства юстиції України просив відмовити в задоволенні скарги.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № в АСВП НОМЕР_4, до складу якого входять: виконавче провадження АСВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-183-1/10, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» в особі Відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» (код банку 321767, ЄДРПОУ 14359319, р/р НОМЕР_1 ) заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 826 009,47 доларів США (що еквівалентно за курсом НБУ сумі в розмірі 181 927 860,68 грн.), 32 000 доларів США (що еквівалентно 239 577,60 грн.), З 466 846,29 грн., сплаченого судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи в розмірі 250 грн.

14.11.2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку в порядку електронного обміну скеровано банківським установам України. На виконання постанови державного виконавця, банківськими установами накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунках, відкритих боржником в банківських установах.

Відповідно до даної постанови накладено арешт на грошові кошти, зокрема, що містяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «УкрСиббанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина перша).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга).

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта).

При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Статтею 52 згаданого Закону встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Окрім того, законом визначено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.

Згідно з підпунктом 6 пункту 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Як встановлено під час судового розгляду, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. від 14.11.2022 про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.

Головний державний виконавець визначила банківській установі порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення на які заборонено законом.

Таким чином, АТ «Укрсиббанк», визначивши статус рахунку НОМЕР_2 , вважало за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому.

Оскільки банк, у якому відкрито рахунок UAЗ83510050000026208807297420, головного державного виконавця про спеціальний режим використання цього рахунку не повідомляв, постанову про арешт коштів боржника без виконання ніхто не повертав, суд дійшов висновку, що головний державний виконавець правомірно наклав арешт на кошти боржника шляхом винесення відповідної постанови.

Крім того, документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, скаржником до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надано.

В силу положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Суд також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у справі №280/3860/20 від 22.07.2021, згідно якої, кошти, які переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю та втратили свій цільовий статус (заробітної плати), а набули статус вкладу.

За таких обставин порушень вимог законодавства головним державним виконавцем при примусовому виконанні у виконавчому провадженні за виконавчим документам про стягнення з скаржника заборгованості, не встановлено.

А відтак, головний державний виконавець діяла в межах Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 14.11.2022 року має відповідні застереження прямої заборони щодо накладення арешту на рахунки, на які законом заборонено накладати такий арешт. Відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» метою накладення арешту державним виконавцем є забезпечення реального виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини, відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог, у зв`язку з чим у задоволенні скарги ОСОБА_2 слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

Керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст. 1-3, 5, 18, 48, 52, 56, 59, 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 4, 12, 18, 81, 259-261, 268, 447-453 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю. Г. Головко