Рішення № 119774216, 11.06.2024, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1933/24

Провадження № 2-а/541/19/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області Штереба Юрія Тарасовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління національної поліції в Полтавській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Миргородського районного відділу поліції ГУНП у Полтавській області Штереба Ю.Т., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ГУНП в Полтавській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги наступним. Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2175641, винесеної 18 травня 2024 року інспектором Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Штеребом Ю.Т., Любченка О.М. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те що, 18 травня 2024 року о 10 год 38 хв. на трасі Р-42км він керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, також під час руху на транспортному засобі не був пристебнутий паском пасивної безпеки, після зупинки працівниками поліції транспортного засобу не увімкнув світлову аварійну сигналізацію. Позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки він находився в межах міста Миргорода Полтавської області. На місці зупинки позивача і далі знаку 5.50 «Кінець населеного пункту», який передбачає місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги ПДР, що визначають порядок руху в населених пунктах, не було, тому необхідність у ввімкненні ближнього світла фар відсутня. Що стосується пасків безпеки, то згідно з п. 2.3в ПДР України дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, а позивач та його дружина мають інвалідність 2 групи. Позивач стверджує, що після зупинення його автомобіля інспектором Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 він згідно з пунктом 9.9 «б» включив аварійну світлову сигналізацію. Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Докази, якими керувався інспектор поліції при винесенні постанови, відсутні та у постанові не зазначені. Позивач вважає, що інспектор патрульної поліції не мав права на місці зупинки транспортного засобу виносити постанову про притягнення водія до відповідальності за ст. 122 КУпАП за порушення правил п. 9 ПДР України «Попереджувальні сигнали». Ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, але в місці зупинки інспектором позивач не змінював напрямок руху та не починав його. Позивач вважає, що розгляд справи відповідачем носив формальний характер. Розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у ст. 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо. Оскаржувану постанову винесено без дослідження усіх обставин справи, не враховано пояснення та заперечення позивача, які взагалі не були зафіксовані жодним чином, порушено процесуальні правила винесення постанови. В зв`язку із зазначеним просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 18 травня 2024 року серії ЕНА № 2175641 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 05 червня 2024 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, було залучено ГУНП в Полтавській області.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов наступного висновку.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 18 травня 2024 року серії ЕНА № 2175641, складеної інспектором Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Штеребом Ю.Т., 18травня 2024року о 10 год 38 хв. на трасі Р-42 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, також під час руху на транспортному засобі не був пристебнутий паском пасивної безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 ПДР України, ч. 5 ст. 121 КУпАП, також після зупинки працівниками поліції транспортного засобу не увімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п. 9.9 б ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У відповідності з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до с. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

В даному випадку оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на підставі ч. 5 ст. 121 КУпАП за порушення правил користування ременями безпеки та ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.3. ПДР України, водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 9.8 ПДР України, на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар.

Згідно з п. 9.9 б ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського.

На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідачем долучено диск із відеозаписом, з огляду на який суд вважає недоведеним факт правопорушення, інкримінованого позивачу в частині порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Так, під час перегляду вказаного відеозапису судом встановлено, що з відеозапису не можна точно встановити, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції поза населеним пунктом. На відеозаписі не зафіксовано рух транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . Крім того, на відеозаписі не видно, чи був ОСОБА_1 та його пасажир пристебнутими ременями безпеки під час руху, чи було ввімкнене ближнє світло фар на транспортному засобі під час його руху.

Інших доказів вчинення позивачем порушення п. 2.3., п. 9.8, п. 9.9 б ПДР України, крім відеозапису (пояснень водія, показань свідків тощо), відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було надано суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а провадження по справі необхідно закрити.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 160-163 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до інспектора Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області Штереба Юрія Тарасовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління національної поліції в Полтавській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення від 18 травня 2024 року серії ЕНА № 2175641 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 червня 2024 року.

Суддя О. М. Вірченко