Ухвала суду № 119774214, 13.06.2024, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1728/24

Провадження № 1-кп/541/211/2024

У Х В А Л А

13 червня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Миргородського міськрайонного суду Полтавської області клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу по кримінальному провадженню, внесеному 16 вересня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170550001142 заобвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.ч. 1, 2 ст. 307, ч.ч. 1, 3 ст. 321 КК України,

встановив:

В Миргородському міськрайонному суді розглядається кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023170550001142 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.ч. 1, 2 ст. 307, ч.ч. 1, 3 ст. 321 КК України.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 2 місяці, оскільки термін дії запобіжного заходу закінчується, а ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати. Прокурор зазначив, що ОСОБА_4 , який не має роботи, сім`ї, інших соціальних зв`язків, розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, побоюючись втратити свободу на значний термін, може переховуватися від суду. Обвинувачений може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки усвідомлює, що через їх показання може бути доведена його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, що може призвести до зміни ними показань, їх спотворення або відмови від дачі показань у кримінальному провадженні. Поведінка ОСОБА_4 у конкретних випадках, вчинення кримінальних правопорушень однієї категорії у відносно короткий проміжок часу, наявність повторності в його діях свідчить про високу імовірність вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення. З огляду на продовження існування вищевикладених ризиків на даний час, застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, а відтак і для виконання завдань кримінального судочинства, визначних ст. 2 КПК України, буде недостатнім.

Обвинувачений не заперечував проти продовження йому строку запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого при вирішенні клопотання прокурора поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.

Ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, до яких віднесено і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 лютого 2024 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який в подальшому був продовжений, останній раз ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 травня 2024 року до 10 липня 2024 року.

Ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані слідчим суддею під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 обрано з урахуванням тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, даних про його особу, а також наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема - обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що наразі вказані ризики є реальними та дійсними.

Прокурором доведено, що при обранні обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, усвідомлюючи тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, ОСОБА_4 може ухилитися від суду. Обвинувачений може безперешкодно покинути територію м. Миргорода та Миргородського району, оскільки офіційно не працює, походження його доходів не відоме, майном у значних розмірах на території Миргородського району він не володіє, що свідчить про відсутність міцних соціальних факторів, які могли б попередити спроби переховування обвинуваченого. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме можливість шляхом умовлянь або погроз вплинути на показання свідків, які в ході досудового розслідування надали показання щодо його причетності до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим є підстави вважати, що обвинувачений може вчинити на них тиск з метою викривлення фактів та показань, які вони надаватимуть у судовому засіданні. Враховуючи характер кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , вчинення кримінальних правопорушень однієї категорії у відносно короткий проміжок часу, наявність повторності в діях обвинуваченого, є підстави вважати, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді цілодобового домашнього арешту відпала.

Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в подальшому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на останнього раніше встановлених обов`язків, терміном на 2 місяці, оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199, 369, 392, 394, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, окрім випадків відвідування органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, медичних установ та установ соціального захисту терміном 2 місяці, тобто до 13 серпня 2024 року, із раніше встановленими обов`язками.

Відкласти судовий розгляд на 10 год 00 хв. 31 липня 2024 року.

Викликати для участі в судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

СуддяОСОБА_1