Рішення № 119746789, 13.06.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року Справа№200/2596/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Ракова Артема Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшов позов адвоката Ракова Артема Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсійних виплат з 01.04.2023 та щомісячних страхових виплат з 01.10.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсійних виплат з 01.04.2023 та щомісячних страхових виплат з 01.10.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із пенсійних виплат, яка виникла за період з 01.04.2023 та заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01.10.2022 по день поновлення такої виплати на рахунок, відкритий у АТ Державний ощадний банк України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером по інвалідності, а також отримувачем щомісячних страхових виплат, проте виплата пенсії та страхових виплат була припинена у зв`язку із скасуванням довідки ВПО та закінченням дії довідки МСЕК. З посиланням на пункт 3 постанови КМУ № 225 від 08.03.2022 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» вказав на протиправність дій відповідача, оскільки повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування.

Стосовно припинення виплати пенсії вказав, що виплату пенсії припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують йогоправо на соціальний захист.

Разом з позовними вимогами заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області постанову про призначення ОСОБА_1 перерахованої страхової виплати відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Рішення, протоколи, постанови, на підставі яких було припинено виплати потерпілому, до Головного управління не передавались.

Стосовно припинення виплати пенсії вказав, що виплата пенсії припинена у зв`язку з отриманням інформації від управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області про зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 з 06.03.2023.

Ухвалою судді від 06.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 03.11.2000 Калінінським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області.

21.11.2014 позивачу видана довідка №6337-211341 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою до акта огляду у МСЕК серії 12 ААБ №699633 від 22.09.2020 ОСОБА_1 встановлено третя група інвалідності з 01.10.2020, та визначена дата чергового переогляду 20.09.2022.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності, 3 група, професійне захворювання, перебуває на обліку у відповідача, що відповідачем не заперечується.

На звернення адвоката позивача, відповідач листом від 10.04.2024 повідомив, що виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2023 призупинено згідно з листом управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області від 15.03.2023 № 02-04/572 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно з даними електронної особової справи ОСОБА_1 отримував щомісячні страхові виплати по 30.09.2022, виплати було припинено з 01.10.2022 у зв`язку з закінченням терміну дії довідки МСЕК від 22.09.2020 року 12ААА № 028481, щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках. Для продовження страхових виплат після 30.09.2022 ОСОБА_1 не надавав висновок медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, з заявою про поновлення виплати пенсії до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не звертався.

Докази прийняття постанови про припинення нарахування та виплати щомісячних страхових виплат позивачеві та рішення про припинення виплати пенсії відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

Не погодившись з припиненням страхових виплат та пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірним питанням даної справи є правомірність припинення пенсії та страхових виплат.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

З 01.01.2023 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 21.09.2022 № 2620-ІХ (далі - Закон № 2620-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в редакції Закону від 21.09.2022 № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Отже з 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків відповідного територіального управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України до відповідного територіального Головного управління Пенсійного Фонду України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також гарантії працюючих громадян стосовно їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю і пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі Закон - № 1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1105-XIV право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час припинення з 01.10.2022 позивачу страхових виплат) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час припинення з 01.10.2022 позивачу страхових виплат) передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й досі.

31.03.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 390 Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану, якою внесено зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України зміни щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану, зокрема внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 № 225 Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України (далі - Постанова № 225).

Згідно п. 3 Постанови № 225 повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.

При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд (абзац 4 п. 3 Постанови № 225).

У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров`я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації (абзац 5 п. 3 Постанови № 225).

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року (в редакції, чинній на час припинення з 01.10.2022 позивачу страхових виплат) Горлівська міська територіальна громада (у якій проживає позивач) входила в Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Аналізуючи вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що єдиною умовою перенесення повторного огляду, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування є неможливість направлення осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу.

Таким чином, суд вважає, що позивач не мав можливість на території Горлівської міської територіальної громади пройти повторний огляд щодо підтвердження ступеня втрати професійної працездатності.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже вказана стаття вказує на випадки, згідно з якими страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються.

Також, з 01.01.2023 набрала законної сили п. 1 ч. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до якого встановлено, що у разі пропуску потерпілим у період дії воєнного стану в Україні строку повторного огляду медико-соціальною експертною комісією виплата щомісячних страхових виплат не зупиняється у період дії воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування з подальшим проведенням перерахунку розміру страхових виплат на підставі заяви та результатів переогляду потерпілого.

За положеннями пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Преамбулою Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - Закон № 1706-VII) визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини 1 статті 7 вказаного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Частиною 10 статті 7 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.

У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.

Порядки, на які посилається відповідач, не є законами, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання виплат позивачем, а тому право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.

У спірних правовідносинах, відповідач не врахував положення Закону № 1105-XIV, який за місцем в ієрархічній структурі має більшу юридичну силу у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні та відповідно є пріоритетним у застосуванні до правовідносин, що виникають при виплаті раніше призначених щомісячних страхових виплат особам, які втратили працездатність внаслідок професійного захворювання.

Отже, суд вважає за необхідне зауважити, що підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.

Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати страхових виплат особі за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов`язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем (як правонаступником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України) протиправно не виплачено страхові виплати ОСОБА_1 з 01.10.2022, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити страхові виплати ОСОБА_1 та виплатити заборгованість, яка виникла у період з 01.10.2022.

Стосовно позовних вимог в частині припинення виплати пенсії.

Відповідно до положень статті 47 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(даліЗакон № 1058-IV) передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058 виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

Водночас таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Порядок призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам визначено постановами Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 та від 08.06.2016 № 365. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначення, відновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, передбачено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд вважає за необхідне зауважити, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, відповідачем припинено виплату пенсії позивачеві оскільки скасовано дію довідки внутрішньо переміщеної особи, без прийняття відповідного рішення.

Суд зазначає, що норми ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не містять такої підстави припинення виплати пенсії як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, посилання відповідача в обґрунтування припинення виплати пенсії нормами Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема, у зв`язку з скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Ураховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого відповідачем рішення про припинення виплати позивачу пенсії, як то передбачено ст. 49 Закону №1058, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем правомірності припинення виплати пенсії позивачу та вважає, що таке припинення є протиправним, вчинено не у визначений законом спосіб.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. Право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Стосовно строку звернення до суду.

Так, разом з позовними вимогами заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідач надіслав письмову інформацію щодо підстав припинення пенсії та страхових виплат 10.04.2024 тільки на запит адвоката позивача, при цьому внаслідок карантину по причині розповсюдження коронавірусної хвороби СOVID-19 та закриття перетину КПВВ на пунктах пропуску зі сторони тимчасово окупованої території України позивач не може виїхати до місця свого мешкання вже тривалий час. Також просив урахувати, що припинення страхової виплати відбулося під час повномасштабного вторгнення на територію України.

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає, що частина 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За змістом цієї норми процесуальним строком є також строк звернення до суду, який відповідно до частини 2 статті 122 КАС України становить шість місяців, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частини 1, 4 статті 122 КАС України).

Відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленомустаттею 34Закону України "Про оплату праці".

Оскільки припинення страхових виплат здійснено без наявності законних підстав та без прийняття постанови про припинення цих виплат, при цьому ураховуючи, що повідомлення (або постанова) про припинення страхових виплат позивачеві не направлялося, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку та поновити позивачеві строк звернення до адміністративного суду.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії, зобов`язання відновити нарахування та виплату пенсії позивачеві, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з моменту її припинення, а саме з 01.04.2023.

Таким чином, позовні вимоги суд задовольняє повністю.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, ураховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов адвоката Ракова Артема Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01.10.2022.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) страхових виплат, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.10.2022, на рахунок, відкритий у АТ Державний ощадний банк України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії , та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.04.2023, на рахунок, відкритий у АТ Державний ощадний банк України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв