Рішення № 119742973, 14.06.2024, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/3904/24

провадження № 2/0274/1094/24

Рішення

Іменем України

14.06.2024 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в :

06.05.2024 Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ") через підсистему Електронний суд звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 73443,79 грн.

Позовна заява обґрунтовувала тим, що 01.12.2019 АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1001474686101, за яким банк видав відповідачу кредит в розмірі 55000 грн. Відповідач умови кредитного договору не виконував та має заборгованість, що станом на 01.12.2023 становить 73443,79 грн, з яких: 48886,86 грн - заборгованість за кредитом; 16,78 грн - заборгованість за процентами; 24540,15 грн - заборгованість за комісією.

Вказану суму боргу та судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.05.2024 в справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с.28-29).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

З`ясувавши обставини, дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання останнім 01.12.2019 року заяви №1001474686101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 55000 грн (а.с.15).

У заяві №1001474686101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 01.12.2019 року зазначено, що ОСОБА_1 (клієнт) просив надати споживчий кредит на наступних умовах: розмір кредиту - 55000,00 грн; строк кредитування - 36 місяців; процентна ставка фіксована, розмір процентної ставки 0,01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,98%; видача кредиту шляхом банківського переказу.

Крім цього, відповідач ознайомився з Паспортом споживчого кредиту, про що свідчить його власноручний підпис (а.с.15, зворот).

Згідно меморіального ордеру №TR.39329452.90685.8810 від 02.12.2019 року ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти по договору № 1001474686101 від 01.12.2019 року. Зазначене також підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача за період з 01.12.2019 року по 01.12.2023 року (а.с.7, 10-11).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 100147468601 від 01.12.2019 року перед АТ "ПУМБ" станом на 01.12.2023 становить 73443,79 грн, з яких: 48886,86 грн - заборгованість за кредитом; 16,78 грн - заборгованість за процентами; 24540,15 грн - заборгованість за комісією (а.с.12-13).

01.12.2023 ОСОБА_1 направлено письмову вимогу (повідомлення) вих КНО-44.2.2/145 про погашення кредитної заборгованості (а.с.14).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень статті 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У матеріалах справи міститься меморіальний ордер №TR.39329452.90685.8810 від 02.12.2019, що підтверджує надання кредитних коштів ОСОБА_1 по договору № 1001474686101 від 01.12.2019 року, та відповідає способу надання споживчого кредиту, що був обраний ним при підписанні заяви.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами укладено договір у письмовій формі, в якому зазначено розмір та умови надання кредиту, його повернення.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що відповідачем не виконувалися належним чином умови укладеного між сторонами договору, у результаті чого у нього виникла вищевказана заборгованість перед позивачем.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Правилами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

ОСОБА_1 , не виконуючи умови договору шляхом не сплати обумовлених коштів у встановлений строк, порушив вимоги статті 530 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надано.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, процентами, є правомірними та підлягають задоволенню.

Натомість щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, відповідно до частини 1статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Отже суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії в розмірі 24540,15 грн з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 48903,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом 48886,86 грн, заборгованість за процентами 16,78 грн.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 1613,00 гривень.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м.Київ, вул.Андріївська, 4) заборгованість за кредитним договором №1001474686101 від 01.12.2019 року в розмірі 48903,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м.Київ, вул.Андріївська, 4) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1613,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2024 року

Суддя Т.М. Вдовиченко