Ухвала суду № 119738517, 10.06.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/18261/22

Провадження №1-кп/127/550/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

колегіально у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2022 за № 22022020000000099, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 заявив клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого та особливо тяжкого злочинів проти основ національної безпеки та наразі існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, може переховуватись від суду, в тому числі і на тимчасово окупованих територіях або в російській федерації, в інтересах якої розповсюджував антиукраїнські матеріали, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Враховуючи зазначені ризики, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Прокурор ОСОБА_6 клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обвинувачений немає наміру ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків та вчиняти інші кримінальне правопорушення. Обвинувачений має намір з`являтися до суду, його процесуальна поведінка на даний час є правомірною, від явки до суду він не ухиляється. Обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, має родину та постійне місце проживання. Просили застосувати більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або ж визначити розмір застави, для надання можливості обвинуваченому скористуватись своїм правом на альтернативний запобіжний захід.

Заслухавши думку прокурорів, обвинуваченого та його захисника, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно ч. 3 ст.315КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Згідно із ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчим суддею до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області. Разом з тим, у зв`язку із скасуванням вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2023 згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 28.05.2024 року, ОСОБА_5 звільнено з-під варти з Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, раніше не судимий, має постійне місце проживання, родину, міцні соціальні зв`язки.

Стосовно ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

При цьому суд зазначає, що тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Однак, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого та особливо тяжкого злочинів, та усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, може переховуватись від суду, що в сукупності з іншими вказаними вище обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.

В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.

Що стосується ризиків незаконно впливати на свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується, суд, оцінюючи наявність таких ризиків, не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні та можливості пересування, обвинувачений може здійснювати на незаконний вплив на свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.

Також суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого судовий розгляд не розпочато, обвинувачений, свідок на даний час судом не допитані, письмові докази не досліджувалися, тобто докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.

При цьому суд, враховучи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Суд зазначає, що доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, оскільки має постійне місце проживання, має родину, міцні соціальні зв`язки, а також має правомірну процесуальну поведінку, враховуються судом в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.

Суд приймає доводи сторони захисту щодо можливості визначення розміру застави з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у межах, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, родину, міцні соціальні зв`язки, його майновий стан, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим визначити заставу в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме, 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на переконання суду відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що клопотання прокурора слід задовольнити частково та обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 314 КПК України

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали не може перевищувати 60 днів, тобто до 08.08.2024 року.

Одночасно визначити розмір заставив розмірі80розмірів прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб,що становить242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави такі обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, а саме: міста Житомира, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, утримуватися від спілкування з особами, які є свідками у кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3