Ухвала суду № 119735460, 23.05.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-1003/12

Провадження № 6/752/362/24

У Х В А Л А

іменем України

23 травня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Хоменко В.С.,

за участю секретаря Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, -

в с т а н о в и в:

у квітні 2024 року представник ТОВ «ФК ФОРТ» звернувся до суду із вказаною заявою про: заміну стягувача ТОВ «ФК «Інвест Хаус» його правонаступником ТОВ «ФК ФОРТ» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-1003/12; видачу дублікатів виконавчих листів про стягнення заборгованості з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Заяву мотивує тим, що 05.11.2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено договір про відступлення прав вимоги № б/н, згідно з умовами якого до останнього перейшло право вимоги за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 19/П/78/2007-980 від 11.10.2007 року.

Зауважує, що ТОВ «ФК ФОРТ» не знало про стан виконавчого провадження, а згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, оригінали виконавчих листів про стягнення заборгованості з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виконанні не перебувають, а тому є необхідність у видачі дублікатів виконавчих документів.

Також вказує, що заявником пропущено строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання з поважних причин - через перебування первісного кредитора ПАТ «КБ «Надра» на стадії ліквідації.

В зв`язку з викладеним, представник ТОВ «ФК ФОРТ» просить заяву задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча були повідомлені судом про місце і час розгляду заяви належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи викладене, на підставі ч. 3 ст. 442 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Перевіривши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16.03.2012 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 2-1003/12 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги Банку задоволено у повному обсязі, присуджено до солідарного стягнення з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати у справі.

14.08.2012 року на підставі вказаного судового рішення на адресу стягувача надіслано виконавчі листи.

Виконавчі документи відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.

Постановою державного виконавця від 15.01.2013 року у відкритті виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою державного виконавця від 15.01.2013 року у відкритті виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відмовлено.

Також з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 02.03.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено Договір відступлення прав вимоги № GL2N79275 266ПВ, відповідно до умов якого Банк відступив новому кредитору належні Банку, а новий прийняв (набув) право вимоги Банку до позичальників та поручителів, зазначених у Додатку 1 цього Договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами та договорами поруки з урахуванням усіх змін та доповнень до них згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.

На підставі вказаного Договору, до ТОВ «ФК «Інвест Хаус» перейшло право вимоги за договором № 19П/78/2007-982, укладеним 11.10.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до укладеного Договору факторингу, ТОВ «ФК «Інвест Хаус» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно акта приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимог, оригінали виконавчих листів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передані банком до ТОВ «ФК «Інвест Хаус» не були, що підтверджується відповідним записом у вказаному акті.

В свою чергу, 05.11.2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК ФОРТ», укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та майнових прав, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 19П/78/2007-982 від 11.10.2007 року, перейшло до ТОВ «ФК Форт».

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора є передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Виходячи із цих норм, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява представника ТОВ «ФК Форт» в частині заміни стягувача є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню .

Однак, вимоги заявника щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видача дублікатів виконавчих листів не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20.07.2004 року в справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно п. 17.4. розділу VIII Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, відповідно до ч. 1 ст. 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58).

Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28.03.2018 року в справі № 905/6977/13, від 02.05.2018 року в справі № 5016/149/2011(17/6), від 01.08.2018 року в справі № 553/1951/14-ц, від 10.04.2019 року в справі № 521/21810/17, від 29.01.2020 року в справі № 344/19847/18, від 16.09.2020 року в справі № 242/2375/16-ц, від 15.10.2020 року в справі № 202/20331/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України в разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У п.п. 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону № 1404-VIII).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 433 ЦПК України).

Відповідно до пп. 17.4 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Заявником в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не надано жодного належного доказу втрати виконавчих листів, оскільки безпосередньо сам витяг з бази даних виконавчих проваджень про відсутність на виконанні виконавчих проваджень щодо відповідачів у справі, не може беззаперечно свідчити про втрату оригіналів виконавчих документів.

Матеріали справи не містять відомостей про звернення первісного стягувача ПАТ «КБ «Надра» із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки такий строк закінчився ще до укладення договору про відступлення права вимоги з заявником.

Таким чином, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження втрати виконавчих листів, та з урахуванням пропуску визначеного Законом України «Про виконавче провадження» строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання без поважних причин, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви ТОВ «ФК Форт» в цій частині, в зв`язку з чим, вона не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 442 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа - задовольнити частково.

Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» (код ЄДРПОУ 42725156, місцезнаходження: вул. Мечникова, буд. 16, м. Київ, 01021), при виконанні рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.03.2012 року в справі № 2-1003/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині вимог заяви - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 353-356 ЦПК України.

Суддя Хоменко В.С.