Ухвала суду № 11969723, 19.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1886/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

"19" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бабенка К.А.,

суддів: Попович О.В.,

Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Олешко О.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство»до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції про часткове скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені адміністративного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, пояснення представника Відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем проведено перевірку Позивача, в ході якої зафіксовані порушення п.п. 7.4.1, 7.4.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) та складено Акт від 27.02.2009 року № 107-23-01-00991887. На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.03.2009 року № 0000102301/0.

Для нарахування податкового зобовязання Відповідачем використано митну вартість товару зазначену у вантажно митних деклараціях.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (далі МК України), товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, а відповідно до ст. 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з положеннями Наказу Держаної митної служби «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»від09.07.1997 №307, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 24.09.1997 року за № 443/2247, митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 334/94-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому, «звичайна ціна»встановлюється за правилами п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у порядку, встановленому цим Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем достатніх доказів, в обґрунтування обставин, викладених в апеляційній скарзі, не надано.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 25.10.2010 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Попович О.В.

Швед Е.Ю.