Ухвала суду № 11969598, 26.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6045/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"26" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Умнової О.В., Кузьменка В.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Вегас»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 у справі за позовом Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області до МПП «Вегас»про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

10.12.2009 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення до Державного бюджету України з відповідача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1570 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податковими органами було проведено перевірку за дотриманням відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме залу гральних автоматів, який знаходиться за адресою: м. Роздільна, вул. Привокзальна, 1.

В результаті перевірки було виявлено порушення п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій торгівлі, громадського харчування та послуг»та складено акт (довідка) № 1193/15/32/23/30199999 від 25.02.2009.

В акті перевірки зазначено, що при наданні послуг на 10 грн. розрахункова операція проводилась без застосуванням РРО. Також, перевіркою встановлена невідповідність сум готівкових коштів на місці розрахунків звітній документації на суму 304 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте рішення № 0000702302 від 12.03.2009 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 1570 грн.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вважав, що позивачем правомірно застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції згідно до п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», якими передбачено за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

Крім того, суд першої інстанції погодився із правомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 22 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

Доводи апелянта полягають у тому, що органи державної податкової служби не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта є безпідставними, а доводи позивача доводять правомірність спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача, що вірно було встановлено рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

По-перше, апелянтом не спростовується факт непроведення ним розрахункових операцій на суму 10 грн. через РРО, встановлений у акті перевірки (а. с. 9).

Отже, оскільки відповідачем не було виконано обов'язок по проведенню розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на суму 20 грн., то штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 грн. (10 х 5) до нього застосовано правомірно згідно до п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», що вірно було встановлено судом першої інстанції.

По-друге, суд першої інстанції вірно вважав, що позивачем правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до ст. 22 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», якою встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Наявність зазначеного порушення апелянтом не спростовувалась ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення до Державного бюджету України з відповідача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1520 грн. (34 х 5) також підлягають задоволенню.

Безпідставність вищезазначених доводів апелянта також вбачається із вимог п. 6 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, апелянтом не спростована правомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1570 грн. за порушення вищезазначених вимог податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу в цій частині без задоволення, а постанову суду в частині задоволення даних позовних вимог без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив зазначені обставини справи та ухвалив в цій частині судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Вегас»залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 01.11.2010.