Рішення № 119695170, 11.06.2024, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4624/24

Провадження № 2/185/2937/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 червня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., представника позивачів адвоката Мотуз О.В. , представника відповідача Смага А.Д. розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Павлограда цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві

В С Т А Н О В И В

Позивач, яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , 23.04.2024 року звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві.

Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 у якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 600 000.00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ОСОБА_4 був її чоловіком та батьком малолітнього ОСОБА_3 . 02.12.2023 року на підприємстві відповідача стався нещасний випадок під час виробничого процесу, в результаті якого ОСОБА_4 отримав травму і загинув. Позивач вважає, що смертю батька малолітній дитині завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 600 000.00 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідач з письмовим відзивом до суду не звертався.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав пояснивши, що вважає складений акт про нещасний випадок на виробництві, якій стався з ОСОБА_4 , недійсним.

Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Акта форми Н-1/П проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02 грудня 2023 року о 21 годині 55 хвилин на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з ОСОБА_4 , комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок, згідно підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04. 2019 року №337, пов`язаний з виробництвом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, згідно з висновками Акта форми Н-1/П проведення спеціального розслідування нещасного випадку, смерть ОСОБА_4 наступила внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Смертю ОСОБА_4 , яка настала в результаті нещасного випадку на виробництві дитині загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заподіяно моральну шкоду яка підлягає відшкодуванню Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля», виходячи з наступного.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено частиною 4 статті 43 Конституції України.

Згідно ст.1 Гірничого закону України, шахта - це гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом.

Праця шахтарів супроводжується великим ризиком і характеризується низкою особливостей. Оскільки зсуви порід і обвали лишаються частим явищем, відбивання, відкачування, транспортування руди по штреках і штольнях, а також кріпильні роботи пов`язані з небезпекою для здоров`я. Основними виробничими шкідливостями, які характеризують умови праці шахтарів, є несприятливі метеорологічні умови, пил і токсичні гази, шум і вібрація, недостатнє освітлення.

Тобто, робота в шахті є роботою з небезпечними та шкідливими умовами праці, а саме це виробничі процеси та (або) види робіт, що супроводжуються об`єктивними факторами, які створюють загрозу для здоров`я та життя працівників.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Частиною 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст.1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

З аналізу зазначених норм закону вбачається, що право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, і причинного зв`язку між смертю і нещасним випадком.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю особи, виникає у чоловіка (дружини), батьків (усиновлювачів), дітей (усиновлених), а також осіб, які проживали з нею однією сім`єю, з моменту смерті цієї особи.

Нещасний випадок, що стався з батьком позивача мав місце на робочому місці загиблого, під час виконання останнім трудових обов`язків в небезпечних та шкідливих умовах праці та призвів до його смерті. Нещасний випадок визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом.

Оскільки моральна шкода, завдана дитині загиблого у зв`язку зі смертю в результаті нещасного випадку на виробництві не відшкодовується на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись підприємством, де працював загиблий, на підставі статті 1168 ЦК України.

Таким чином, потерпілий отримав травми на робочому місці під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», які призвели до смерті особи, а тому наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені ст. 1168 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди дитині загиблого Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля».

Отже, дитина померлого, відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.

Крім того, травми потерпілому, що призвели до його смерті та моральну шкоду дитині померлого, спричинено з вини відповідача, внаслідок травмування померлого під час виконання ним трудових обов`язків на виробництві в небезпечних та шкідливих умовах праці.

Небезпечні умови праці і стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з потерпілим, який внаслідок отриманих травм помер.

Відповідно до ч. 2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Факт моральних страждань у зв`язку зі смертю близької людини є очевидним та навряд чи його потрібно доводити за допомогою якихось спеціальних засобів доказування. Доведення наявності цих страждань, саме по собі, полягає у засадничих поняттях людяності та розумінні основ людського життя, яке державою Україна визнається найвищою соціальною цінністю.

В даному випадку моральної шкоди зазнала дитина загиблого, якій на час смерті батька виповнилося лише 11 років.

Внаслідок смерті ОСОБА_4 його сину ОСОБА_3 завдана незгладима моральна шкода на все його подальше життя, яка полягає в тих стражданнях, які переносить та перенесе дитина, у зв`язку з втратою близької та дорогої для нього людини його батька. Дитина ніколи більше не відчує батьківської підтримки та любові. Єдиними його близькими людьми залишилися мати та сестра, які також перебувають у депресивному стані через смерть рідної людини. Для нього значним ударом є той факт, що його батько помер. Материнське піклування ніколи не зможе повноцінно замінити батьківської любові та поради. Дитина відчуває серйозний стрес та потрясіння через те, що більшість його однолітків мають повноцінну сім`ю, а він не зможе ніколи відчути турботи рідного батька.

У зв`язку з тим, що батько помер, дитина позбавилась можливості отримувати батьківську підтримку, та турботу, допомогу в організації життя і побуту, у тому числі матеріальне забезпечення.

ОСОБА_4 надзвичайно любив своїх дружину, доньку та сина, багато працював, його сім`я ні в чому не мала потреби, тому фактично він був їх єдиною підтримкою та з опорою. Позивач з чоловіком мали чудові стосунки, побудовані на довірі та взаємоповазі,

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що має місто факт завдання моральної шкоди і сума коштів, яка має бути відшкодована сину потерпілого за спричинену моральну шкоду повинна скласти 300 000.00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати на судовий збір в сумі 300000.00 гривень слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного. керуючись ст.251, 252 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) у якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 300 000.00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353) судовий збір на користь держави в сумі 3000.00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 13 червня 2024 року.

Суддя: В. О. Головін