Ухвала суду № 11969449, 07.10.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 року справа №2а-17702/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі: Юрченко В.П., Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В., при секретарі судового засідання Ковальчук Г.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправними податкових повідомлень рішень №0000332301/0 від 29 червня 2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 493200 грн. та №0000322301/0 від 29 червня 2010 року яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість 493200 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» задоволені у повному обсязі. Визнано протиправними податкові повідомлення рішень №0000332301/0 від 29 червня 2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 493200 грн. та №0000322301/0 від 29 червня 2010 року яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість 493200 грн.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що фінансово господарські взаємовідносини між постачальником позивача ТОВ «Маргеотех» та контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовилися правочинами. У звязку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «Маргеотех» відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям, а отже оспорюванні повідомлення рішення не підлягають скасуванню.

Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сателлит” є субєктом господарювання, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 13501985.

Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ „Сателлит” з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ „Маргеотех”, за грудень 2009 р., за результатами якої був складений акт № 261/23-1/13501985 від 08.06.2010 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ „Сателлит” вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижений податок на прибуток за 4 квартал 2009 р. на суму 411000 грн.; п. 1.8, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009 р. на 328800 грн. (а.с. 8-13).

На підставі даного акту 29.06.2010 р. Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000332301/0 про визначення ТОВ „Сателлит” податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 493200 грн., в тому числі за основним платежем 411000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 82200 грн. (а.с. 15), № 0000322301/0 про визначення ТОВ „Сателлит” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 493200 грн., в тому числі за основним платежем 328800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 164400 грн. (а.с. 16).

Відповідно до договору поставки № ПС-80/1, укладеному між ТОВ „Маргеотех” та ТОВ „Сателлит” 12.11.2009 р., позивач придбав у ТОВ „Маргеотех” у грудні 2009 р. соняшник на загальну суму 1972800 грн., в тому числі податок на додану вартість 328800 грн. На виконання цього договору ТОВ „Маргеотех” позивачу була видана податкова накладна № 1999 від 03.12.2009 р. (а.с. 96), яка відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ „Сателлит” за грудень 2009 р. за № 34.

Факт поставки ТОВ „Маргеотех” соняшника ТОВ „Сателлит” підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 61-88), карткою аналізу зерна (соняшника) № 03003 від 05.12.2009 р. Згідно акту № 394 від 26.12.2009 р. даний товар був прийнятий складом готової продукції, напівфабрикатів та відходів ТОВ „Сателлит” (а.с. 14).

Розрахунки між сторонами угоди були здійснені шляхом заліку взаємних вимог відповідно до протоколу про залік взаємних вимог від 26.02.2010 р.

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ТОВ „Сателлит” вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податку на прибуток за 4 квартал 2009 р. на 411000 грн.; п. 1.8, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податку на додану вартість за грудень 2009 р. на 328800 грн.

В доводах апеляційної скарги податковий орган стверджує, що відсутній обєкт оподаткування по операціях з придбання соняшника у ТОВ „Маргеотех” та по операціям з продажу цих товарів у грудні 2009 р.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками з наступних підстав.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Основним видом діяльності ТОВ „Сателлит” є виробництво та торгівля сільськогосподарською продукцією. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ТОВ „Маргеотех” № ПС-80/1 від 12.11.2009 р., за якою позивач придбав у цього підприємства соняшник. В подальшому позивачем вироблена із придбаного товару (соняшника) соняшникова олія нерафінована була продана за контрактом № 081109/50 від 08.11.2009 р., укладеним з фірмою „Impulse Shipping LTD” (Кіпр).

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, витрати позивача з придбання соняшника у ТОВ „Маргеотех” у грудні 2009 р. в розмірі 1972800 грн. є валовими витратами, оскільки ці витрати були здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Апеляційний суд також не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність обєкту оподаткування з у звязку з тим, що угода з поставки соняшника має ознаки нікчемності. Відповідач при цьому вказує, що ТОВ „Ростанд”, яке є постачальником ТОВ „Маргеотех” (другий ланцюг), припинено, не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів (в штаті підприємства значиться один працівник керівник), не має власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей. Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на те, що господарська угода, укладена позивачем з ТОВ „Маргеотех”, не спричинила реального настання юридичних наслідків.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.03.2010 р. в справі № 5/6б затверджений ліквідаційний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Ростанд”, ТОВ „Ростанд” ліквідовано. Як вбачається з цієї ухвали, ТОВ „Ростанд” визнане банкрутом постановою господарського суду Донецької області від 15.02.2010 р. Отже, на час виконання договору поставки між ТОВ „Маргеотех” та ТОВ „Сателлит” (грудень 2009 р.) постачальник соняшника ТОВ „Ростанд” здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване.

Крім того, на час здійснення господарської операції ТОВ „Ростанд” було платником податку на додану вартість, оскільки реєстрація ТОВ „Ростанд” як платника податку на додану вартість анульована з 22.01.2010 р., про що свідчить акт № 13 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, затверджений начальником ДПІ у Калінінському районі м. Донецька 22.01.2010 р.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковою накладною, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення ТОВ „Сателлит” податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності зазначених висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності до вимог чинного законодавства, судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін

На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року у справі №2а-17702/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправними податкових повідомлень рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення її у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 11 жовтня 2010 року.

Колегія суддів: