Рішення № 11969053, 01.11.2010, Господарський суд Чернігівської області

01.11.10

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

28 жовтня 2010р. справа № 14/139

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ТехНова”, вул.Димитрова,5, корп.10а, м. Київ, в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу „Чернігівська теплоелектроцентраль” ТОВ фірми „ТехНова”, вул.Ушинського,23, м. Чернігів, 14014

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14000

Про стягнення 7982грн. 91коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Міщенко В.В. представник довіреність №2 від 12.01.10р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7022,17грн. за поставлену теплову енергію за період з 01.10.09р. по 30.04.10р. згідно договору №992 від 22.09.05р., 659,72грн. пені за період з 16.11.09р. по 04.10.10р., 166,70грн. інфляційних за період з 16.11.09р. по 31.03.10р., 134,32грн. три відсотки річних за період з 16.11.09р. по 04.10.10р.

Представник позивача в судовому засіданні надав Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №443918, згідно якої в реєстрі значиться Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, місце проживання АДРЕСА_1.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом. Ухвала про порушення провадження по справі від 15.10.10р. направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві і яка відповідає адресі державної реєстрації, отримана відповідачем 18.10.10р. згідно поштового повідомлення №01767874.

Явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обовязковою.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи та Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №443918 ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1, зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

22.09.2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір №992 на постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до умов зазначеного договору позивач взяв на себе зобовязання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для обєктів, вказаних в додатку №1 договору, а відповідач зобовязався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених договором.

Додатком №1 до Договору, який підписано сторонами, встановлено, що теплова енергія в гарячій воді постачається споживачу (відповідачу по справі) за адресою АДРЕСА_2, опалювальною площею в 90м.кв.

У п.10.4 договору сторони встановили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На час розгляду справи в суді сторони не надали доказів припинення строку дії договору № 992 від 22.09.2005р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.5.1 договору облік спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється розрахунком за 1 кв.м.

У п. 6.1 договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається відповідачем здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затверджені рішенням облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради №156 від 15.06.09р.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з 01.10.09р. по 30.04.2010р. теплової енергії на загальну суму 7022,17грн., що підтверджується рахунками-фактурами № 0992 від 31.10.09р. на суму 636,67грн., № 0992 від 30.11.09р. на суму 1161,00грн., № 0992 від 31.12.09р. на суму 1161,00грн., № 0992 від 31.01.10р. на суму 1161,00грн., № 0992 від 28.02.10р. на суму 1161,00грн., № 0992 від 31.03.10р. на суму 1161,00грн., № 0992 від 30.04.10р. на суму 580,50грн.

Відповідно до п.6.5. договору розрахунки відповідача з позивачем за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками позивача щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п.6.6 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50% вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п.6.7 договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

За умовами п.3.2.22 відповідач зобовязався щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п.6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобовязаний повідомити про це постачальника.

Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією рахунків на оплату поставленої теплової енергії (а.с.21-27).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору і за спожиту теплову енергію не розрахувався.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи складає 7022,17рн., що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На момент розгляду справи в суді відповідачем у відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів сплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, а тому суд доходить висновку, що заборгованість в сумі 7022,17грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2.3. договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 659,72грн. пені за період з 16.11.09р. по 04.10.10р. Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 657,50грн., оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунку у визначенні кількості днів прострочки за період нарахування пені з 10.08.2010р. по 04.10.2010р., де кількість днів становить 56, а позивачем в розрахунку вказано 59 днів.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 166,70грн. інфляційних за період з 16.11.09р. по 31.03.10р., 134,32грн. три відсотки річних за період з 16.11.09р. по 04.10.10р.

Дослідивши подані позивачем розрахунки стягуваних сум, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляції обґрунтовані і підлягають задоволенню в повній сумі, в частині стягнення 3% річних в сумі 134,32грн., в частині стягнення інфляції в сумі 166,70грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за поставлену теплову енергію своєчасно і в повній сумі не розрахувався, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу на суму 7022,17грн., пені в сумі 657,50грн., інфляційних в сумі 166,70грн., 3% річних в сумі 134,32грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 102,00грн. та 235,93грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “ТехНова” (м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10-а, р/р 260003061901 у ВАТ „Агрокомбанк” м. Києва, МФО 322302, код 24100060) 7022грн.17коп. боргу, 657грн.50коп. пені, 166грн. 70коп. інфляційних, 134грн.32коп. три проценти річних, 102грн. 00коп. державного мита та 235грн.93коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 01.11.2010р.