Рішення № 11969051, 01.11.2010, Господарський суд Чернігівської області

01.11.10

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20 телефон 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

28 жовтня 2010р. справа №14/126

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго”,

вул.Комсомольська,55-б, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 14000

Про стягнення 19608грн. 62коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Березинець О.В. юрисконсульт, довіреність №7 від 31.12.2010р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9697,10грн. за надані послуги за період з лютого по серпень 2010р. згідно договору №1-0852 від 01.10.06р., 9617,49грн. пені за період з 02.03.10р. по 27.06.10р., 134,59грн. три проценти річних за період з 02.03.10р. по 01.09.10р. та 159,44грн. витрат від інфляції за березень і серпень 2010р.

Представником позивача подано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №228274, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, місце проживання АДРЕСА_1.

В судове засідання від відповідача фізичної особи-підприємця зявився гр.ОСОБА_3, який не був допущений до участі у розгляді справи, оскільки подана довіреність від 18.10.10р. не відповідає вимогам ст.28 Господарського процесуального кодексу України, а саме не є нотаріально посвідченою довіреністю.

Від відповідача, за підписом представника ОСОБА_3, надійшов відзив на позовну заяву від 21.10.10р., в якому позовні вимоги визнав частково в частині стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в сумі 9697,10грн. та заперечував проти позову в частині стягнення пені, 3% річних, інфляції, оскільки у договорі на постачання теплової енергії №1-0852 від 01.10.05р. не зазначені строки виконання зобовязання пені, 3% річних, інфляції, і позивач не предявляв відповідачу вимогу згідно ч.2 ст.530 ЦК України про сплату боргу пені, 3% річних, інфляції.

Суд не може прийняти до уваги поданий відзив на позовну заяву від 21.10.10р., оскільки він підписаний представником, повноваження якого належним чином не підтвердженні, так як подана копія довіреності від 18.10.10р. нотаріально не посвідчена, як того вимагає стаття 28 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 11.06.01р., номер запису 2064017 0000 011459.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.10.2006 року між сторонами було укладено договір №1-0852 на постачання теплової енергії. Відповідно до п.1.1. договору виробник (позивач по справі) бере на себе зобовязання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для опалення, а споживач (відповідач по справі) зобовязується сплачувати за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу для обєктів перерахованих у додатку №1, який є невідємною частиною договору на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби.

Додатком № 1 до договору (з наступними змінами та доповненнями) сторонами було визначено, що опалювальний обєкт знаходиться в м. Чернігів, вул.Гагаріна,11, опалювальна площа 259,7кв.м. Додатком № 3 до договору (з наступними змінами та доповненнями) визначена сторонами річна потреба теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання.

Згідно п.1.2 договору тарифи на послуги на момент укладання договору становлять за опалення 242,65грн./1Гкал або 6,26грн./м.кв. Тарифи за комунальні послуги змінюються за поданням виробника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обовязковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладання додаткових угод.

Пунктом 2 Додаткової угоди від 10.10.08р. до договору на постачання теплової енергії №1-0852 від 01.10.06р. змінено п.1.3 договору та викладено його в наступній редакції: розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) у разі без облікового споживання теплової енергії на момент укладання додаткової угоди від 10.10.08р. до договору становить 2945грн., у тому числі за опалення 2945грн. (за 259,7кв.м).

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради №263 від 30.09.08р., №76 від 16.03.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору №1-0852 від 01.10.06р. поставив відповідачу теплову енергію за період з лютого 2010р. по квітень 2010р. на загальну суму 10297,10грн., що підтверджується відповідними рахунками №1-0852 від 28.02.10р. на суму 4118,84грн., №1-0852 від 31.03.10р. на суму 4118,84грн., №1-0852 від 30.04.10р. на суму 2059,42грн. (а.с.16-18).

Згідно п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюється у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виробника по затвердженим тарифам. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до 6.4. договору розрахунки відповідача з позивачем за відпущену теплову енергію здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця.

Відповідно до п.6.5. договору розрахунки здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактичну спожиту теплову енергію.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково на суму 600грн. (копія банківської виписки від 02.09.10р., а.с. 38-39). Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 9697,10грн., що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На день розгляду справи в суді відповідач у відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів виконання зобовязань по оплаті наданих позивачем послуг в повному обсязі.

За таких обставин, борг в сумі 9697,10грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 134,59грн. три проценти річних за період з 02.03.10р. по 01.09.10р. та 159,44грн. витрат від інфляції за березень і серпень 2010р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

За умовами п.7.3.3 договору відповідач зобовязався сплачувати борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Дослідивши подані позивачем розрахунки, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції та 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в частині стягнення інфляції в сумі 159,44грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 134,59грн.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У ст.1 Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій»встановлено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

У пункті 7.3.3. договору сторони встановили, що споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію сплачує пеню в розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 9617,49грн. пені за період з 02.03.10р. по 27.06.10р.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Враховуючи обставини справи, часткову сплату відповідачем боргу, а також інфляційні втрати в сумі 159,44грн. та три відсотки річних в сумі 134,59грн., які суд визнав обґрунтованими до стягнення, частково компенсують збитки позивача у звязку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань, суд, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір пені на 20%, а тому пеня підлягає стягненню в сумі 7693,99грн. В решті стягнення пені відмовити.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання своєчасно не виконав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 9697,10грн., в частині стягнення пені в сумі 7693,99грн., в частині стягнення 3% річних сумі 134,59грн., в частині стягнення втрат від інфляції в сумі 159,44грн. В решті позову відмовити.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що спір виник з вини відповідача у звязку з невиконанням договірних зобовязань по оплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 196,08грн. та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 543, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ЧФ «Приватбанк»МФО 353586) на користь Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго” (вул.Комсомольська,55/б, м. Чернігів, р/р 26004300000976 в ВАТ банк „Демарк” м. Чернігова, МФО 353575, код 03357671) 9697грн. 10коп. боргу, 7693грн.99коп. пені, 134грн.59коп. три проценти річних, 159грн.44коп. втрат від інфляції, 196грн.08коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю. Книш

Рішення підписано 01.11.2010р.