Рішення № 11968820, 13.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2010 р. Справа № 47/228-10

вх. № 7412/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Довгошей Н.В. довіреність №87 від 13.09.10 р.;

відповідача - Величко Р.С. довіреність №3 від 04.05.10 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал", м. Чернигів

до Приватного підприємства фірми "Бріз СПД", м. Харків

про стягнення 156134,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дедал" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача Приватного підприємства фірми "Бріз СПД" основної заборгованості у розмірі 100150,00 грн., пені у розмірі 8 130,43 грн. та штраф 10 % у розмірі 47853,87 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору купівлі - продажу №22-02 від 22.02.2010 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 1561,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву про зменьшення розміру, в якій у зв"язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 99 150,00 грн., пеню у розмірі 8130,40 грн., штраф 10% у розмірі 47 853,87 грн., а також витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 1561,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечує, суму заборгованості визнає в повному обсязі, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

22 лютого 2010 року між ЧПФ „Бриз СПД" (надалі „Відповідач") та ТОВ "Дедал" надалі „Позивач") був укладений договір № 22/02 купівлі-продажу.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач зобов"язаний передати належний йому рециклер "Ваgеlа ВА10000", 1993 р. випуску серійний НОМЕР_1, надалі "Товар", вартістю 150000,00 грн. у власність відповідача, а відповідач зобов"язаний прийняти та оплатити товар.

Відповідно доп. 1.2. Право власності на товар переходить до відповідача з моменту остаточного розрахунку згідно з цим договором.

Згідно з п.2.3. передача товару оформлюється актом - приймання - передачі, який підписується сторонами. Претензії щодо якісних характеристик приймаються позивачем під час приймання товару.

Позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі, а саме передав у власність відповідача товар вказаний в договорі, що підтверджується актом приймання - передачі від 22.02.2010р., який підписаний сторонами.

Згідно з п. 3.2. договору відповідач зобов'язаний був провести 50%-ву оплату до 26 березня 2010 року, кінцевий розрахунок за товар до 15 квітня 2010 року, але до 20.04.2010р. ніяких виплат не здійснювалось, що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.

20.04.2010р. позивачем для вирішення спору в досудовому порядку була направлена претензія вих. №45 відповідачу про необхідність сплати заборгованості, що утворилася, а саме сума основного боргу 150000,00 грн., пеня за 25 календарних днів у розмірі 1281,15 грн., шраф 10% -7459,70 грн.

На вказану претензію відповідач частково оплатив суму боргу, в тому числі після подачі позову до господарського суду у розмірі 50 850,00 грн., тобто заборгованість відповідача складає 99 150,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач у судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 99 150,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 8 130,43 грн. та штраф у розмірі 47 853,83 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.1. Договору сторони встановили, що за прострочення в проведенні розрахунків Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати за товар, а також штраф у розмірі 10% за кожен місяць прострочення від суми заборгованості.

Згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України: 2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Змістом цієї статті штраф стягується однаразово від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 10 % штрафу від суми невиконаного зобов"язання у сумі 9 915,00 грн., в іншій частині нарахованої штрафу за кожен місяць - відмовити.

Перевіривши нарахування пені, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1171,95 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 177,14 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву про зменьшення розміру позовних вимог та розгляд справи продовжити з урахуванням цих змін.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства фірми "Бріз СПД" (м. Харків, вул. Фасадна, 20, код ЄДРПОУ 21229020, р/р 26005035982700 в АКІБ Укрсиббанк м. Харків, МФО 351005, свідоцтво №29582418, ІНН 212290220363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедал" (14037, м. Чернігів, пр-т Миру, 240, код ЄДРПОУ 30294369, р/р 2600001762194 у ЧФ ВАТ „Укрексімбанк", МФО 353649, свідоцтво М 33895886, ІНН302943625267) суму основного боргу у розмірі 99 150,00 грн., пеню у розмірі 8130,40 грн., штраф 10% у розмірі 9 915,00 грн., держмито у розмірі 1171,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 177,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення штрафу у розмірі 37 938,87 грн. - відмовити.

Суддя

Справа №47/228-10

Повне рішення складене 14 жовтня 2010 року.