Рішення № 11968799, 05.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 67/18-10

вх. № 7249/6-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився,

1-го відповідача - не з`явився

2-го відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Факторіал", м. Харків

до 1. ТОВ "ВЗХ-Стар", м. Васильків

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "JUERGEN", м. Харків

про стягнення 76750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторіал" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЗХ-Стар" про стягнення заборгованості за договором поставки № 21/4-01 від 21.04.2010 р. в сумі 60400,00 грн. - основної заборгованості та штрафу в сумі 15350,00 грн. та другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "JUERGEN" солідарно основної заборгованості в розмірі 1000,00 грн. за договором поруки від 01.07.2010 р. та розподілити судові. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов"язання за договором поставки № 21/4-01 від 21.04.2010 р. він виконав у повному обсязі, однак перший відповідач в порушення умов вказаного договору не розрахувався за отриманий товар, з урахуванням чого позивач просить суд стягнути з першого та другого відповідача заборгованість в загальній сумі 76750,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 серпня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 31 серпня 2010 року о 10:00 годині.

31.08.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав заву (вх. № 17827), в якій просив суд долучити до матеріалів справи наступні документи: копію наказу № 1 від 02.02.1995 р.; оригінал договору поруки від 01.07.2010 р.; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи стосовно позивача; копію довідки АА № 119035 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 23.07.2008 р. стосовно позивача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.08.2010 р. стосовно першого відповідача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.08.2010 р. стосовно другого відповідача.

31.08.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник 2-го відповідача надав відзив (вх. № 17828), в якому вважає позовні вимоги стосовно стягнення з ТОВ "JUERGEN" заборгованості у сумі 1000,00 грн. неправомірними, оскільки на момент подання позову ТОВ "JUERGEN" не отримувало передбаченої договором поруки від 01.07.2010 р. письмової вимоги, у зв"язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з ТОВ "JUERGEN" заборгованості у сумі 1000,00 грн.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2010 р. підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник першого відповідача у судове засідання 31.08.2010 р. не з`явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 12 серпня 2010 року документів не надав, проте через канцелярію господарського суду Харківської області від першого відповідача ТОВ "ВЗХ-Стар" 30.08.2010 р. факсом надійшло клопотання (вх. № 411), в якому він просить суд направити справу за територіальною підсудністю за місцем знаходження першого відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2010 р. заперечував проти клопотання першого відповідача щодо направлення справи за місцем знаходження першого відповідача.

Суд, розглянувши вказане клопотання першого відповідача про направлення справи за територіальною підсудністю за місцем знаходження першого відповідача, не знайшов правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Представник другого відповідача у судове засідання 31.08.2010 р. не з`явився та про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою суду від 31.08.2010 р. розгляд справи було відкладено на 21.09.2010 р. о 11:00 годині.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2010 р. наполягає на заявлених позовних вимогах та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник першого відповідача у судове засідання 21.09.2010 р. не з`явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 12 серпня 2010 року документів не надав та про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник другого відповідача у судове засідання 21.09.2010 р. не з`явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 12 серпня 2010 року документів не надав та про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи було відкладено та призначено її розгляд на 05 жовтня 2010 року о 14 годині 45 хвилин.

Представники сторін у судове засідання не з"явились про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, вимог попередньої ухвали суду не виконали у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та 1-м відповідачем 21 квітня 2010 року було укладено договір поставки товару №21/4-01.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., продавець (позивач) зобов`язується поставити та передати у власність покупцю (1-му відповідачу) плитку Palglas прозорий 2 мм 2,05*3,05м в кількості 40 штук за ціною 529,00 грн. за плиту та плиту Quinn XT прозорий 1,8 мм 2,05*3,05м в кількості 40 штук за ціною 503,00 грн. за плиту всього на суму 61400,00 грн. в т.ч. ПДВ 10233,33 грн. (товар), а покупець 1-й відповідач зобов`язується оплатити цей товар та прийняти товар на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 встановлено, оплата по договору здійснюється в безготівковій формі на поточний банківський рахунок продавця, вказаний в цьому договорі. Сторони погодили, що покупець зобов»язаний провести 100 % оплату товару в 14 денний термін після підписання цього договору та фактично сплатити на користь продавця 61400,00 грн. до 5 травня 2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив товар 1-му відповідачу на загальну суму 61400,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН3-001175 від 23.04.2010р. на суму 61401,25 грн., та довіреністю на отримання товару № 23 від 22.04.2010 р., які містяться в матеріалах справи (а.с. 8-9).

Судом встановлено, що 1-й відповідач отримав вищенаведений товар, через керівника, що підтверджується його підписом на видаткових накладних та печаткою підприємства 1-го відповідача. Крім того, 1-ий відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт того, що він не отримував товар за вищезазначеними видатковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.5.1., 5.2. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються грошовими коштами у безготівковому порядку. 1-й відповідач сплачує вартість партії товару протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання матеріалу, якщо в специфікації не обумовлено інше.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом 1-м відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 61401,25 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що 1-й відповідач не надав суду жодного доказу, свого контррозрахунку, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 61400,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з 1-го відповідача штраф в сумі 15350,00 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.4.2. Договору за прострочення терміну розрахунків за цим договором 1-й відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суму, що підлягає сплаті на користь Продавця, за весь період порушення строку проведення платежу. Крім відповідальності у вигляді пені, за порушення строку оплати товарів більш ніж 60 календарних днів, Покупець несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 25 % від суми належної до оплати на користь Постачальника.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.10.2.3. Договору незалежно від сплати пені за прострочення терміну розрахунків за цим договором більше ніж на 60 днів 1-й відповідач зобов`язаний додатково сплатити позивачу штрафну неустойку в розмірі 25% суми грошового зобов`язання, виконання якого прострочене більше ніж на 60 днів.

Позивачем нараховано штраф в сумі 15350,00 грн., дане нарахування не суперечить чинному законодавству, є обгрунтованим, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 15350,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з 2-го відповідача 1000,00 грн.

Судом встановлено, що 01 липня 2010 року між позивачем та 2-м відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до п.1.1. якого у відповідності до договору поручитель (2-й відповідач) поручається перед кредитором (позивачем) за виконання обов`язку ТОВ «ВЗХ-Стар» код ЄДРПОУ 1575447 в частині виконання зобов`язання із сплати грошових коштів за отримані товари по договору поставки від 21.04.2010 р. в сумі 1000,00 грн. у якості часткового забезпечення виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до п.2.1. Договору поруки від 01.07.2010 р. 2-й відповідач зобов`язаний у разі порушення 1-м відповідачем обов`язку за основним договором, що передбачений п.1.1. цього договору, самостійно виконати зазначений обов`язок 1-го відповідача перед позивачем на підставі письмової вимоги позивача протягом 3 календарних днів з дня отримання вимоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний у цьому договорі.

У відзиві 2-й відповідач зазначає про неотримання письмової вимоги за договором поруки про виконання обов`язку щодо сплати 1000,00 грн.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів надіслання 2-му відповідачу письмової вимоги щодо сплати 1000,00 грн. за порушення 1-м відповідачем обов`язку за договором поставки №21/4-01 від 21.04.2010 р.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що станом на момент подачі позову до суду обов`язок 2-го відповідача про сплаті 1000,00 грн. за порушення 1-м відповідачем обов`язку за договором поставки №21/4-01 від 21.04.2010 р. не настав.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З наведеної норми Господарського процесуального кодексу України, випливає, що підприємства та організації мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з 2-го відповідача 1000,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки 2-м відповідачем не було порушено зобов"язання щодо сплати 1000,00 грн. за договором поруки від 01.07.2010 р. на час звернення позивача з позовом до суду, тобто права та охоронювані законом інтереси позивача не були порушені 2-м відповідачем.

          Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 757,50 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231,18 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Стар» (08600, Київська область, м.Васильків, вул. 1-го Травня, 12, Код ЄДРПОУ 31575447, р/р 26009268551 в КРД «Райффайзен банк» Аваль» м.Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал" (61085, м. Харків, а/с 2363, ідентифікаційний код 23002272) заборгованість в сумі 60400,00 грн., штраф в сумі 15350,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 757,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231,18 грн.

В решті частині позову до 2-го відповідача в сумі 1000,00 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №67/18-10 підписано 07 жовтня 2010 року.