Рішення № 11968490, 25.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.10                                                                                 Справа № 19/223

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м.Луганськ

до Східного державного регіонального геологічного підприємства, м.Луганськ

про стягнення 74228 грн. 84 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Гонцул І.О., довіреність № 4-д від 10.01.2010;

від відповідача –представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 65398,76 грн., інфляційних збитків у розмірі 495,84 грн., 3% річних у сумі 1644,99 грн. та пені у сумі 6689,25 грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 07.09.2010, у зв"язку з виходом судді Косенко Т.В. з відпустки, справу № 19/223, що призначалась до розгляду суддею Батюк Г.М., передано їй на розгляд.

У судових засіданнях від 09.09.2010, 13.10.2010, 21.10.2010, на підставі ст.77 господарського процесуального кодексу України, були оголошені перерви.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні 25.10.2010, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить власноручний підпис його повноважного представника на бланку запису про оголошення перерви у судовому засіданні від 21.10.2010.

У наданих відзивах та доповненнях відповідач вимоги позивача відхилив у повному обсязі з підстав зазначених у відзивах. А саме відповідач посилається на безпідставне нарахування йому позивачем максимально приєднаного теплового навантаження та взагалі на припинення дії договору № 395 від 01.10.2003 з підстав його розірвання, у зв"язку з відмовою відповідача від послуг позивача.

Позивач в запереченнях та доповненнях до них вважає доводи відповідача необгрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.08.2009 по справі № 7/124 було встановлено, що між позивачем - Луганським міським комунальним підприємством “Теплокомуненерго” (постачальник, позивач) та відповідачем - Східним державним регіональним геологічним підприємством (споживач, відповідач) було укладено договір № 395 від 01.10.2003 з Додатковою угодою до нього від 01.10.2007 (далі договір), за умовами якого постачальник бере на себе зобов’язання подавати споживачу теплову енергію необхідної якості та у необхідних розрахункових або договірних обсягах (п.1. договору).

Згідно п.3.2.9. договору споживач теплової енергії зобов’язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 10-денний строк з дня його отримання.

Постачальник зобов’язаний повідомляти споживача письмово та через засоби масової інформації про зміну тарифів (п.4.2.2. договору).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі у відповідності з затвердженими тарифами на підставі виставлених постачальником рахунків, які надсилаються споживачу поштою або вручаються під підпис (п.6.1. договору).

В цьому ж рішенні було зазначено, що ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії (абз.7 ст.13 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005).

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (ч.3 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005).

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч.4 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005).

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання (ч.5 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005).

Положення про те, що й при укладенні господарських договорів на основі вільного волевиявлення, сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, встановлено також в ст.179 Господарського кодексу України.

Цим же кодифікованим актом врегульована можливість визначення ціни у господарському договорі в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч.5 ст.180 Господарського кодексу України), та встановлення відповідно до закону державних цін на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів (ч.2 ст.191 Господарського кодексу України), яким відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про природні монополії" № 1682 від 20.04.2000 - є позивач у справі.          З наведеного вбачається, що тариф на теплову енергію затверджується органами місцевого самоврядування, а не узгоджується сторонами у договорі. Таким чином, умови договорів в частині погодження теплопостачаючим підприємством з споживачем змін до договору, що впливають на розмір оплати за теплову енергію, суперечать Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, та у випадку їх наявності в цій частині договори мають визнаватися судами недійсними на підставі ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України та п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду України від 23.08.2005 у справі № 19/257.

Також в рішенні від 25.08.2009 по справі № 7/124 зазначено, що позивачем підтверджено факт прийняття органами місцевого самоврядування рішень № 188 від 24.06.2008, № 303 від 13.10.2008 та № 51 від 24.02.2009 та факт їх офіційного оприлюднення через засоби масової інформації у газеті "Жизнь Луганска" відповідно № 26 від 25.06.2008, № 43 від 15.10.2008 та № 9 від 04.03.2009. Крім того позивачем доведено повідомлення відповідача письмово за листами № 15/42-7/575 від 14.07.2008, № 15/42-7/1099/145 від 30.10.2008, № 15/42-7/308 від 18.03.2009.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Зазначена норма стосується порядку набрання сили рішенням ради. Рішення про затвердження тарифів були прийняті виконавчим комітетом Луганською міської ради, а не самою радою.

Стосовно застосування нового (двоставкового) тарифу в рішенні господарського суду зазначено наступне.

Порядок встановлення, введення в дію тарифів на послуги теплопостачання та господарські взаємовідносини теплопостачальної організації із споживачами теплової енергії регулюються Законами України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про теплопостачання”, „Про місцеве самоврядування”, а також Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 № 191 (далі –Правила).

Правилами встановлено, що їх дія поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування. Двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності - за розрахунком, згідно Правил користування тепловою енергією.

Як слідує з приписів Правил розрахунку двоставкового тарифу, його складовою є річна вартість обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюються договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води (п. 1.5 Правил).

Таким чином, сплата двоставкового тарифу передбачена законодавством, зокрема, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.2008 „Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і постачання гарячої води та пари” з 01.07.2008 вирішено перейти до розрахунків за теплову енергію за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно з п.2 даного рішення.

Таким чином були затверджені нові базові тарифи та введено абонентську плату за одиницю приєднаного теплового навантаження.

Згідно додатків до рішення, встановлена плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісяця, протягом року) та плата за спожиту теплову енергію (сплачується в опалювальний період).

Обсяги постачання теплової енергії відповідачу визначені у п.5.1 договору.

Тобто при розгляді справи № 7/124 судом не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що позивач не мав права застосовувати нові тарифи без укладання додаткової угоди, оскільки діючим договором величину теплового навантаження передбачено, а щодо тарифу, то він є регульованим і нові тарифи прийняті та запроваджені в дію обґрунтовано, про що зазначалось вище.

За даним рішенням з відповідача була стягнута заборгованість за договором № 395 від 01.10.2003 за період до травня 2009 року включно.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 по справі № 7/124 не скасовано та згідно ст.85 Господарського кодексу України набрало законної сили.

Як передбачено ч.2 ст.35 господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Щодо припинення дії договору № 395 від 01.10.2003 то в п.10.3 договору зазначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією зі сторін.

Відповідач не надав доказ звернення до позивача з письмовими заявами до 01.09.2008 про розірвання договору, тому договір вважається пролонгованим строком до 01.10.2009. У 2009 році відповідач звернувся до позивача тільки 07.09.2009 та 20.10.2009 (а.с.48-49, 62), тобто з пропуском встановленого п.10.3 договору строком, у зв"язку з чим договір № 395 від 01.10.2003 вважається пролонгованим на наступний рік строком до 01.10.2010.

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

          Згідно ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

          Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

          У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

          Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

          Відповідач не надав доказів звернення до суду з вимогою розірвати договір № 395 від 01.10.2003, у зв"язку з чим договір є діючим.

Згідно акту від 04.11.2009 подача теплоносія на будівлю відповідача перекрито та опломбовано, тобто послуги не надаються.

На виконання умов договору позивачем у період з червня 2009 року по листопад 2009 року було надано послуги з теплопостачання і поставлено відповідачу теплову енергію, було надіслано (вручено) відповідачу відповідні рахунки, які додані до матеріалів справи (а.с.17-28). Проте відповідачем рахунки не були оплачені, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 65398,76 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач на адресу відповідача направив претензію № 30-С (вих. № 15/42-7/51 від 30.04.2010), яка останнім залишена без задоволення (а.14-16).

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п.7.23 договору сторони домовились, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію зі споживача стягується пеня у розмірі 0,5 відсотків належній до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше двох облікових ставок Національного банку України.

Позивачем з урахуванням умов договору та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України правомірно нарахована відповідачу пеня у розмірі 6689,25 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Тобто позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних в сумі 1644,99 грн. за період з 25.07.2009 по 01.08.2010 та інфляційні нарахування в сумі 495,84 грн. за період з серпня 2009 по січень 2010.

За вказаних обставин вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають до задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.10.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.35, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Східного державного регіонального геологічного підприємства, м.Луганськ, вул.Радянська, б.38, код 25361584 на користь Луганського міського комунального підприємства „ Теплокомуненерго”, м.Луганськ, вул.Куракіна, 23-а, код 24047779 заборгованість у сумі 65398 грн. 76 коп., інфляційні збитки у розмірі 495 грн. 84 коп., 3% річних у сумі 1644 грн. 99 коп., пеню у розмірі 6689 грн. 25 коп., державне мито в сумі 742 грн. 29 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 01.11.2010.

Суддя                                                             Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова