Ухвала суду № 119684818, 31.05.2024, Київський районний суд м. Полтави

Київський районнийсуд м.Полтави

Справа № 552/2270/13-ц

Провадження № 4-с/552/8/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Лебедєва Х.В.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Свою скаргуобґрунтовувала тим,що в Київському відділідержавної виконавчоїслужби містаПолтави перебувало виконавче провадження ВП №43130295, відкрите на підставі виконавчого листа №552/2270/13-ц, виданого Київським районним судом м. Полтави від 15 липня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 36244,38 грн.

Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем у вказаному виконавчому провадженні винесено постанову від 27 травня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

На підставі вказаної постанови до спец розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме мано було внесено запис про обтяження №14701037, згідно якого обтяжено (накладено арешт) на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 .

Згідно відповіді Київського ВДВС у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.09.2023 року №95537 постановою державного виконавця від 27 травня 2016 року виконавчий документ повернуто органу, що його видав, строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання до 27 травня 2017 року.

27вересня 2016року довідділу повторнонадійшла заявастягувача провідкриття виконавчогопровадження,на підставівищезазначеного документавідкрито виконавчепровадження №52372954,яке закінчено15травня 2019року напідставі п.9ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Але арешт з майна боржника знято не було.

Її звернення до відділу ДВС з питання зняття арешту з майна залишено без задоволення.

Тому заявникпросила зобов`язатиКиївський ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести дії по зняттю арешту з всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеному по виконавчому провадженню № 43130295 на підставі постанови Київського ВДВС Полтавського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.05.2016 року.

В судове засідання заявник та її представник не з`явились, представник заявника надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Київського відділу ДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, надав суду заперечення в яких зазначив, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження з примусового виконання судового наказу №2н-288 виданого Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованості по кредитному договору, судового наказу №2н-12/10, виданого Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сведбанк» заборгованості по кредитному договору.

Постановами державного виконавця вказані виконавчі документи повертались стягувачеві відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно Актів про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 12.02.2016, 05.02.2015, 27.01.2014 виконавчі провадження № 17354027, № 29086848, № 23780454, № 29082284, № 33570598 знищені.

Підстави для зняття арешту передбачені законом.

Тому просив відмовити у задоволенні скарги та розглянути справу за відсутності представника Київського відділу ДВС у місті Полтаві.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка сторін виконавчого провадження та виконавця не перешкоджає розгляду скарги, суд вважає за можливе провести розгляд скарги за відсутності сторін виконавчого провадження та державного виконавця.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Встановлено,що рішеннямКиївського районногосуду м.Полтавивід 04липня 2013року усправі №552/2270/13-цз ОСОБА_1 на користьПублічного акціонерноготовариства комерційний банкПриватбанк стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 35885 грн. 52 коп., з яких: 9979,52 грн. заборгованість за кредитом, 23720,98 грн. заборгованість за процентами, 500 грн. та 1685,02 грн. суми штрафів; 358 грн. 86 коп. судових витрат, а всього 36244 грн. 38 коп.

За вказанимсудовим рішенням15липня 2013року судомвидано виконавчийлист №552/2270/13про стягненняз ОСОБА_1 на користьПублічного акціонерноготовариства комерційний банкПриватбанк стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 35885 грн. 52 коп., 358 грн. 86 коп. судових витрат, а всього 36244 грн. 38 коп.

Зазначений виконавчий документ перебував на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби в місті Полтаві Східного міжрегіонального управління юстиції.

Як вбачається з інформації, наданої Київським ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.09.2023 року №95537, 28 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження №43130295 з виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави №552/1102/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» богу в сумі 36244,38 грн.

Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем у вказаному виконавчому провадженні винесено постанову від 27 травня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою державноговиконавця від27травня 2016року виконавчийдокумент повернуто органу, що його видав, строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання до 27 травня 2017 року.

27вересня 2016року довідділу повторнонадійшла заявастягувача провідкриття виконавчогопровадження,на підставівищезазначеного документавідкрито виконавчепровадження №52372954,яке закінчено15травня 2019року напідставі п.9ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 83).

Вказаний виконавчий лист №552/2270/13 повернутий до суду з постановою державного виконавця від 15 травня 2019 року про закінчення виконавчого провадження (а.с. 73-74).

Як вбачається з вказаної постанови, згідно заяви стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» боржником заборгованість сплачена в повному обсязі. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачені.

Але, закриваючи виконавче провадження, державним виконавцем не знято арешт з майна ОСОБА_2 .

Згідно повідомлення Київського відділу ДВС у місті Полтаві Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавче провадження № 52372954 знищено відповідно до акту знищення від 27.02.2023 (а.с. 106).

Проте, відділом ДВС не повідомлялось про знищення виконавчого провадження № 43130295, у якому і було винесено постанову про арешт майна.

Відповідно п.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 року та Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 сформував наступну правову позицію: застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками налеясних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Викладені у цій заяві мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 1 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980СВ21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160СВ19) та від 13.07.2022 року у справі № 2/3001/806/11 (провадження № 61-3814СВ22).

Крім того, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постанові КЦС ВС від 12.10.2022 № 203/3435/21 (61-5467СВ22).

Арешт, накладений у межах виконавчого провадження, з огляду на фактичне завершення останнього та знищення матеріалів вказаного виконавчого провадження, втратив свою актуальність як засіб забезпечення реального виконання рішення, а тому підстави для продовження його існування відсутні.

За таких обставин та враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а відтак вимоги скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 449-451 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Зобов`язати Київський відділ ДВС у місті Полтаві Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладеного по виконавчому провадженню № 43130295 ( номер запису пр. обтяженню в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 14701037) Київським ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.05.2016 року.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий О.А.Самсонова