Рішення № 11968273, 14.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/22814.09.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» До1)Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»

2)Дочірнього підприємства «Латориця»Закритого акціонерного товариства «Торгова група «Тиса»

провідшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 3 450, 20 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: не зявились; Від відповідача:1)Карпов С.Б. представник за довіреністю від 14.01.2010 року;

2)не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позивні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»та Дочірнього підприємства «Латориця»Закритого акціонерного товариства «Торгова група «Тиса»про солідарне відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу у сумі 3 450, 20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року порушено провадження у справі № 27/228 та призначено розгляд на 06.07.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.07.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 06.07.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду.

Представник відповідача 2 у судове засідання 06.07.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 15.06.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року відкладено розгляд справи на 20.07.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2010 року подав письмові пояснення про відсутність висновку експерта при визначенні матеріального збитку. Зокрема, позивач зазначив про те, що п. 34.1 статті 34 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (ПАТ «СК «Просто-страхування») терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобовязаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Тобто, визначення розміру збитків покладено на відповідача 1. Крім того, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про страхування»розмір страхової суми та розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування. Тому, оскільки при укладенні договору страхування за домовленістю сторін було визначено рахунок станції технічного обслуговування, як підставу для здійснення страхового відшкодування, то позивачем при розрахунку розміру страхового відшкодування та збитків, що підлягають відшкодуванню страхувальнику, було обрано саме рахунок станції технічного обслуговування.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 20.07.2010 року подав належним чином засвідчену копію полісу ВВ/9248872.

Представник відповідача 2 у судове засідання 20.07.2010 року не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України (в редакції станом на 20.07.2010 року) за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні 20.07.2010 року оголошено перерву до 14.09.2010 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 8217504 та постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.10.2008 року у справі №3-15379/08, вбачається, що 18.09.2008 року о 17:30 год. в м. Запоріжжя ОСОБА_1, керуючи автомобілем Вольво д.н. НОМЕР_1 з причепом Шмітц д.н. НОМЕР_2 по проспекту Леніна пл. Леніна, при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці маневру та здійснив зіткнення з автомобілем Сітроен д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області від 22.10.2008 року у справі №3-105379/08, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Сітроен д.н. НОМЕР_3.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорта № 027748-02-08-01 від 28.07.2008 року, укладеного між ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО»та ОСОБА_2

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Асон ЛТД»№ АС-000357 від 23.09.2008 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Сітроен д.н. НОМЕР_3, складає 3 450, 20 грн., про що було складено страховий акт № 6856-02 від 08.10.2008 року.

На виконання умов договору та на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 6856-02 від 08.10.2008 року, статті 25 ЗУ «Про страхування»ЗАТ «СК «ВУСО»було здійснено страхове відшкодування в розмірі 3 450, 20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16776 від 08.10.2008 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

23.12.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія Вусо»(надалі - цедент) та Відкритим акціонерним товариством «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»(надалі цесионарій) укладено договір про відступлення права вимоги передає цесионарію, а цесионарій набуває належні цеденту права вимоги, які виникають у останнього на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування»у звязку із виплатами страхових відшкодуванням по договорам добровільного страхування наземного транспорту, до осіб відповідальних за заподіяні збитки.

Відповідно до п. 3 договору відступлення права вимоги, право вимоги, яке відступається переходить до цесионарія з моменту укладення данного договору та додатку № 1 до договору.

Згідно до додатку № 1 до договору до позивача переходить право вимоги про стягнення страхового відшкодування, зокрема, до ДП «Латориця»ЗАТ «Торгова група «Тиса»у сумі 3450, 20 грн. за страховим актом № 6856-02.

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до ДП «Латориця» ЗАТ «Торгова група «Тиса»про стягнення страхового відшкодування у сумі 3450, 20 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника Вольво д.н. НОМЕР_1, ДП «Латориця»ЗАТ «Торгова группа «Тиса» була застрахована відповідачем 1 відповідно до полісу № ВВ/9248872.

Позивач 06.11.2008 року звернувся до відповідача 1 з заявою про виплату стахового відшкодування у сумі 3450, 20 грн.

Відповідач відповіді на заяву не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обовязковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем було проведено оцінку визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля Сітроен д.н. НОМЕР_3.

Наданий до матеріалів справи рахунок-фактури ТОВ «Асон ЛТД»в розумінні закону не є належним доказом оцінки розміру збитків. Також характер пошкоджень, які отримав застрахований автомобіль не можливо встановити, оскільки до матеріалів справи не надано довідку ДАІ, в якій зазначався б характер пошкодження та місце їх розташування.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування у сумі 3450, 20 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено обґрунтованості визначеної суми, яка на його думку підлягає відшкодуванню відповідачем 1 в порядку регресу, з огляду на відсутність звіту з визначенням матеріального збитку, завданого власнику ТЗ Сітроен д.н. НОМЕР_3.

Водночас, згідно із ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки ДП «Латориця»ЗАТ «Торгова група «Тиса»є винною особою у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, то вся заявлена позивачем сума страхового відшкодування у розмірі 3450, 20 грн. підлягає стягненню з відповідача 2.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 2.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 512, 993, 1191 ЦК України та ст.ст. 33, 49 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»відмовити повністю.

2.Позов до Дочірнього підприємства «Латориця»Закритого акціонерного товариства «Торгова група «Тиса»задовольнити повністю.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства «Латориця»Закритого акціонерного товариства «Торгова група «Тиса»(79035, м. Львів, вул. Зелена, 115 Б; код ЄДРПОУ 30649816), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»(83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 27; код ЄДРПОУ 33792667) страхове відшкодування у розмірі 3 450 (три тисячі чотириста пятдесят) грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 22.09.2010 року