Рішення № 11968038, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/45320.09.10 За позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг"

простягнення 184 101,10 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Хомик В.П.

від відповідача:не з'явився

від третьої особи:П’ятигорець Ю.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі –"Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія" (надалі –"Товариство") про стягнення 183860,95 грн. та звернення стягнення на заставне майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов кредитного договору №258-к від 15.12.2006 р. позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по поверненню кредиту не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 142188,10грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк процентами у розмірі 16 226,30 грн. та пені у розмірі 25 446,55 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по поверненню суми кредиту та сплати процентів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2010 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" (надалі –ТОВ "Енерго-Миг") та призначено розгляд справи на 25.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 20.09.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у розмірі 142 188,10 грн., суму процентів за користування кредитними коштами у розмірі 26 646,94 грн. та суму пені за прострочення по сплаті кредиту та процентів у розмірі 15266,06 грн., а також подав заяву про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на майно відповідача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Судом в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, виконання відповідачем зобов’язання за кредитним договором №258-к від 15.12.2006 р. забезпечене заставою, а позивачем не доведено, що сума заборгованості перевищує вартість переданого в заставу майна.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2010 р. вказане клопотання залишено без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2006 р. між Банком та Товариством (позичальник) було укладено кредитний договір №258-к (надалі –"Договір").

Положеннями п.п. 1.1, 2.1 Договору визначено, що Банк надає позичальнику кредит у сумі 554253,00 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані кредитні кошти до 15.12.2009 р. та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 12,5% річних. Видача кредиту проводиться відповідно до письмової заявки позичальника за згодою Банку шляхом перерахування коштів для оплати вартості автомобілів відповідно до Договору купівлі-продажу, вказаному в п. 4.1 даного договору, з позичкового рахунку, відкритого позичальнику, на поточний рахунок продавця –ПП "ВКП "АльфаТекс".

Пунктом 2.2 Договору сторонами погоджено графік погашення основної суми боргу за кредитом.

Згідно із п. 3.1 Договору позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту за відсотковими ставками: 12,5% річних за період із дня видачі до дати повернення кредиту, зазначеної в п. 2.2 цього договору; у випадку порушення позичальником термінів погашення згідно графіка –25% річних від суми невиконаного вчасно зобов’язання по кредиту відповідно до вищевказаного графіка, за період часу: з моменту непогашення суми кредиту до дня фактичного погашення цієї кредитної заборгованості, але не більше остаточного терміну погашення кредиту, встановленого в п.2.2 договору; 25% річних за період з 15.12.2009 р. до дня фактичного погашення основної заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Договору нарахування процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту надання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника, до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальникаа. Розрахунок процентів за день видачі кредиту проводиться як за повний день, а за день повернення кредитних коштів не проводиться. Розрахунок процентів проводиться виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами проводиться щомісяця. Позичальник сплачує відсотки в термін з 26 числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У зазначений термін нараховуються і сплачуються відсотки, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно). Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто зв’язний період, у якому настає термін повернення кредиту) не пізніше терміну повернення кредиту, зазначеного в пункті 2.2 цього договору.

На виконання умов Договору та на підставі заявок відповідача від 15.12.2006 р. та 28.12.2006 р. позивачем у період з 15.12.2006 р. по 28.12.2006 р. було надано відповідачу транші кредиту на загальну суму 554 253,00 грн., що підтверджується розпорядженнями №581-ка від 15.12.2006 р. та №616-ка від 28.12.2006 р., а також нараховано відсотки за користування кредитними коштами.

Листом-вимогою №777 від 28.04.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за Договором.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Сторони в Договорі погодили розміри процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором та надання кредиту на загальну суму 554 253,00 грн., існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 142 188,10 грн. та його прострочення по сплаті відсотків за користуванням кредитними коштами у період дії Договору у розмірі 26 646,94 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та приписи п.п. 2.2, 3.1, 3.4 Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов’язання по поверненню кредиту до та сплаті процентів за користування кредитним коштами на момент розгляду справи судом настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 142 188,10 грн. та процентів у розмірі 26 646,94 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства суми заборгованості за кредитом у розмірі 142 188,10 грн. та суми заборгованості за процентами у розмірі 26646,91грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 15 266,06 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по поверненню кредиту та несвоєчасній сплаті процентів.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1 Договору за прострочення повернення кредитних коштів і/або сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Ця пеня сплачується у випадку порушення позичальником термінів платежів, передбачених пунктами 2.2, 3.4, 3.6, 3.7, 4.5, 6.1, 8.3 цього договору, а також будь-яких інших термінів сплати, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язання сплатити проценти за весь період фактичного користування кредитом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення по сплаті процентів з 01.01.2010 р. по 15.06.2010 р. у розмірі 707,24 грн. та за період прострочення по сплаті кредиту з 15.12.2009 р. по 15.06.2010 р. у розмірі 14 558,82 грн.

Здійснивши перерахунок суд вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення по сплаті процентів, у розмірі 707,24грн.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені за прострочення по сплаті кредиту з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та визначених в п. 2.2 Договору строків виконання грошового зобов’язання, від яких починається нарахування пені по кожному платежу.

За перерахунком суду розмір пені, нарахованої за прострочення по сплаті кредиту, що підлягає стягненню з відповідача становить 5 952,47 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідні відмовити, оскільки вона обрахована позивачем невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості по кредиту у розмірі 142 188,10 грн., заборгованості по сплаті процентів у розмірі 26 646,94 грн. та пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по поверненню кредиту та несвоєчасній сплаті процентів у розмірі 6 659,71 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 8 606,35 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія" (04070, м. Київ, вул.Іллінська, 8, під’їзд 7; ідентифікаційний код 31362539) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул.Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) заборгованість по кредиту у розмірі 142188,10 грн., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 26 646,94 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання по поверненню кредиту та несвоєчасній сплаті процентів у розмірі 6 659,71 грн., державне мито у розмірі 1 754,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 224,97 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –22.09.2010 р.