Рішення № 11968003, 10.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/23010.08.10 за позовом          приватного підприємства «Сармат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «ББК-Фарм», м. Київ

про          стягнення 41543,08 грн.

Суддя Копитова О. С.

Секретар судового засідання Зікрата М.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Метель І.О., предст. за дов. б/н від 20.05.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Сармат»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ББК-Фарм» про стягнення 41543,08 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов в повному обсязі умов договору № 18/08-09 від 18.08.2009 року щодо повної оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 29745,71 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 8.2 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2651,83 грн. та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 2969,4 грн. та 3% річних в розмірі 776,14 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.07.2010 року. Крім того, в якості судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати понесені на оплату адвокатських послуг.

В зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладався.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, представник відповідача в судове засідання призначене на 10.08.2010 року не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 10.08.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

18.08.2009 року між приватним підприємством «Сармат», Постачальник (надалі по тексту ПП «Сармат», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ББК-ФАРМ», Покупець (надалі по тексту ТОВ «ББК-ФАРМ», відповідач) був укладений Договір № 18/08-09 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, ПП «Сармат»прийняло на себе зобов'язання поставити шлак доменний гранульований ДСТУ 3476-74, в свою чергу ТОВ «ББК-ФАРМ»зобов'язалось прийняти та сплатити шлак доменний гранульований ДСТУ 3476-74 по ціні та кількості згідно відвантажувальним документам.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України, визначається в специфікації на кожну партію товару і погоджується сторонами. Специфікація є невід’ємною частиною Договору.

Загальна кількість та вартість товару, який поставляється за даним Договором відповідно до Специфікації від 18.09.2009 року (Додаток №1) складає відповідно 2000,00 тони на суму 72000,00 гривень (сімдесят дві тисячі гривень).

В п. 3 Специфікації від 18.09.2009 року (Додаток №1) сторони погодили умови оплати вартості товару по факту поставки на протязі 5-ти банківських днів.

В період з 02.09.2009 року по 07.09.2009 року, згідно з умовами договору та заявкою відповідача від 19.08.2009 року (копія в справі) позивачем було поставлено відповідачеві 2000,00 тони шлаку доменного гранульованого на суму 69745,71 гривень, що підтверджується відповідними документами, а саме: накладна №05/09 ББК від 05.09.2009 року, рахунок №05/09 ББК від 05.09.2009 року, квитанція про приймання вантажу №45831958 від 05.09.2009 року на суму 35066,66 грн.; накладна №03/09 ББК від 03.09.2009 року, рахунок №03/09 ББК від 03.09.2009 року, квитанція про приймання вантажу №45631245 від 03.09.2009 року на суму 32370,84 грн.; накладна №02/09 ББК від 02.09.2009 року, рахунок №02/09 від 02.09.2009 року, квитанція про приймання вантажу №45631242 від 02.09.2009 р. на суму 2308,21 грн. Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався, сплативши 11.09.2009 року - 20 000 грн. та 30.11.2009 року - 20000 грн. Таким чином, відповідач сплатив за поставлений товар суму 40000 грн.

Матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем отриманого від позивача товару.

          Таким чином, на дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 29745,71 грн., що, зокрема, підтверджується довідкою позивача за підписом головного бухгалтера, актом звірки розрахунків підписаним між сторонами станом на 27.04.2010 року та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах скріплених печаткою підприємства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлений товар протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 8.2 Договору в разі порушення покупцем строку оплати, він сплачує постачальнику пеню від суми недоплаченого товару в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Позивач за порушення відповідачем грошового зобов’язання просить стягнути з останнього пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за період з 11.09.2009 року по 31.05.2010 року.

При цьому суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, але зважаючи на неправильний розрахунок (позивач не врахував вимоги ч.6 ст.231 Господарського кодексу України), пеня підлягає стягненню за уточненим розрахунком суду в розмірі 1975,22 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню відсотки річних за розрахунком позивача в розмірі 716,14 грн., втрати від інфляції в зв’язку з невірним розрахунком за уточненим розрахунком суду в розмірі 2790,93 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 400 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Договір № 15/10 про надання юридичних послуг від 19.05.2010 року, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Жук і Партнери», замовлення на виконання юридичних послуг та погодження ціни послуг, Акт від 09.08.2010 року та платіжне доручення № 89 від 09.06.2010 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи та приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, що підлягають відшкодуванню до 3 000 грн.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та заявлені до стягнення витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ББК-Фарм»(02121, м. Київ, вул. Вірменська, 3, кВ. 347, р/р 26004010042675 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313, ід. код 33828745 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «Сармат»(50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, 19, 53700, Дніпропетровська область, смт. Широке, вул. Леніна, 114, ід. код. 31037360) 35228 грн. (тридцять п’ять тисяч двісті двадцять вісім гривень), з яких 29745,71 грн. (двадцять дев’ять тисяч сімсот сорок п’ять гривень сімдесят одна копійка) –основного боргу, 2790,93 грн. (дві тисячі сімсот дев’яносто гривень дев’яносто три копійки) втрати від інфляції, 1975,22 грн. (одну тисячу дев’ятсот сімдесят п’ять гривень двадцять дві копійки) –пеня, 716,14 грн.(сімсот шістнадцять гривень чотирнадцять копійок) три відсотки річних, а також 352,28 грн. (триста п’ятдесят дві гривні двадцять вісім копійок) –державне мито, 230,02 грн. (двісті тридцять гривень дві копійки) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 2924,05 грн. (дві тисячі дев’ятсот двадцять чотири гривні п’ять копійок) витрати на послуги адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова