Рішення № 11967991, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/19613.09.10 За позовомКомунального підприємства «Автотранспортне підприємство Київської міської ради» доСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

простягнення 63 658, 49 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:не зявились;

від відповідача:не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Автотранспортне підприємство Київської міської ради»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління у справах національностей та релігій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 63 658, 49 грн.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 350 від 30.09.2008 року позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення пасажирів наземним транспортом. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобовязання з оплати послуг відповідач не виконав. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобовязань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 63 658, 49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.05.2010 року.

Представники сторін у судове засідання 31.05.2010 року не зявилися, вимоги ухвали суду від 27.04.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 року відкладено розгляд справи на 14.06.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2010 року подав докази, повторно витребувані ухвалою суду від 31.05.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.06.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував посилаючись на те, що акти виконаних робіт та подорожні листи останнім не підписувалися, оскільки позивачем послуги не надавалися.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України (в редакції станом на 14.06.2010 року) за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні 14.06.2010 року оголошено перерву до 21.06.2010 року.

У судовому засіданні 21.06.2010 року оголошено перерву до 17.07.2010 року, зобовязано позивача надати рахунки та акти виконаних робіт.

Представник позивача у судове засідання 12.07.2010 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, однак 05.07.2010 року через загальний відділ діловодства суду подав витребувані судом рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.07.2010 року подав доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких зазначив, що договір № 350 від 30.09.2008 року є неукладеним, оскільки сторони не дійшли згоди щодо істотної умови договору, а саме ціни. Сторони вказали лише орієнтовний розмір тарифу, так, за перевезення автомобілем Опель Омега (обєм двигуна 2.5) встановлено тариф від 25 до 40 грн. на годину та від 1 до 31 грн. за кілометр пробігу, а за автомобіль Фольксваген Пасат (обєм двигуна 1.8) від 20 до 99 грн. на годину та від 0 до 95 грн. за кілометр пробігу.

Крім того, відповідач зазначає, що на подорожніх листах від 30.11.2008 року, 21.10.2008 року, 15.10.2208року, 14.10.2008 року відсутній підпис відповідача. На подорожньому листі від 01.10.2008 року відсутній як підпис, так і печатка відповідача, а на подорожніх листах від 31.10.2008 року, 30.10.2008 року, 29.10.2008 року, 28.10.2008 року, 22.10.2008 року стоять підписи не відповідача, а невстановленої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року відкладено розгляд справи до 13.09.2010 року.

У судове засідання 13.09.2010 року представники сторін не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2008 року між Комунальним підприємством «Автотранспортне підприємство Київської міської ради»(надалі виконавець) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою Куракіним Антоном Васильовичем (надалі замовник) укладено договір № 350 про надання послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом (транспортні послуги) (надалі договір).

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що позивач надає відповідачу послуги з перевезення пасажирів наземним транспортом, що визначається в додатку № 1 до договору. Автомобілі надаються відповідачу з водієм в робочі дні тижня та за попереднім замовленням у вихідні. Позивач надає автомобілі у повністю справному технічному стані, заправленими паливно-мастильними матеріалами, а також несе експлуатаційні витрати, проводить технічне обслуговування та ремонт, здійснює оплату праці водія.

Відповідно до підпункту 2.2.5 пункту 2.2 договору відповідач зобовязався своєчасно здійснювати оплату за надані позивачем послуги у порядку, встановленому розділом 3 договору.

Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що позивач надає відповідачу два рахунки з актами виконаних робіт за надані транспортні послуги, а саме за І половину поточного місяця з 1 по 15 включно та ІІ половину поточного місяця з 16 по 30 (31), які разом складають всю вартість наданих послуг за поточний місяць. Відповідач повертає один екземпляр належним чином оформленого акту виконаних робіт позивачу.

Згідно із п. 2.2.7 договору замовник зобовязаний щоквартально, до 15 числа місяця, наступного за звітним, проводити звірку взаємних розрахунків за надані послуги та повертати підписаний акт виконавцю.

Згідно із акту звірки взаєморозрахунків, наявного в матеріалах справи, станом на день вирішення спору за відповідачем рахується основна заборгованість за надані за договором послуги у розмірі 63 658, 49 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 статті 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що договір № 350 від 30.09.2008 року є неукладеним, оскільки сторони не дійшли згоди щодо розміру вартості послуг. Так, за перевезення автомобілем Опель Омега (обєм двигуна 2.5) встановлено тариф від 25 до 40 грн. на годину та від 1 до 31 грн. за кілометр пробігу, а за автомобіль Фольксваген Пасат (обєм двигуна 1.8) від 20 до 99 грн. на годину та від 0 до 95 грн. за кілометр пробігу.

Суд не може погодитися з даними заперечення позивача, як вбачається із додатку № 1 до договору сторони погодили, що тариф складається із тарифу за 1 годину користування автомобілем та тарифу за 1 км пробігу. Так, за послуги перевезення автомобілем Опель Омега (обєм двигуна 2.5) встановлено тариф 25,40 грн. за годину користування та від 1,31 грн. за кілометр пробігу, а за автомобіль Фольксваген Пасат (обєм двигуна 1.8) від 20, 99 грн. за годину користування та від 0, 95 грн. за кілометр пробігу.

Розрахунок розміру наданих послуг здійснюється шляхом множення тарифу на кількість годин користування автотранспортом з додаванням множини тарифу на кілометраж пробігу.

Вищезазначене вбачається із наявних в матеріалах справи рахунках-фактурах та підтверджується відповідачем шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 18.11.2008 року.

Щодо твердження відповідача, що тариф на автомобіль Тойота, який також зазначений в подорожніх листах сторонами в додатку № 1 до договору взагалі не обумовлювався, то суд зазначає наступне.

Згідно із п. 2.13 договору у разі проведення технічного обслуговування та ремонту автомобіля (автомобілів), що надається (надаються) виконавцем для обслуговування замовника, або х інших обєктивних причин, можлива його заміна на автомобіль, який є в наявності на даний час.

Таким чином, позивач мав право замінити автомобілі зазначені в додатку № 1 до договору на автомобіль Тойота. Відповідач погодився із даною заміною автомобіля, що підтверджується його підписом та печаткою на подорожньому листі № 15933.

Водночас, дійсно між сторонами не було укладено додаткової угоди щодо встановлення тарифу за послуги перевезення автомобілем Тойота.

Проте, до рахунків-фактур, які наявні в матеріалах справи, віднесено й розрахунок послуг надані автомобілем Тойота. Відповідач не заперечував проти вартості наданих послуг автомобілем Тойота., оскільки ним було підписано 18.11.2008 року акт звірки взаємних розрахунків, який включав в себе вартість послуг наданих автомобілем Тойота.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Наявні в матеріалах справи подорожні листи містять усі обовязкові реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», та, відповідно, є первинними документами в розумінні даного Закону.

Також, відповідач зазначає, що на подорожніх листах від 30.11.2008 року, 21.10.2008 року, 15.10.2208року, 14.10.2008 року відсутній підпис відповідача. На подорожньому листі від 01.10.2008 року відсутній як підпис, так і печатка відповідача, а на подорожніх листах від 31.10.2008 року, 30.10.2008 року, 29.10.2008 року, 28.10.2008 року, 22.10.2008 року стоять підписи невстановленої особи.

Однак, як вбачається із подорожніх листів від 30.11.2008 року, 21.10.2008 року, 15.10.2008 року, 14.10.2008 року, 31.10.2008 року, 30.10.2008 року, 29.10.2008 року, 28.10.2008 року, та 22.10.2008 року, вони містять відтиск печатки СПД Куракіна А.В.

Наказом міністерства внутрішніх справ від 11.01.1999 року № 17 затверджена Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів".

Відповідно до п. 3.4. вказаної Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями.

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Відповідачем не надано жодних доказів викрадення його печатки та звернення до органів внутрішніх справ по даному факту.

Таким чином, подорожні листи від 30.11.2008 року, 21.10.2008 року, 15.10.2008 року, 14.10.2008 року, 31.10.2008 року, 30.10.2008 року, 29.10.2008 року, 28.10.2008 року та 22.10.2008 року, що містять печатки підприємця, підписувалися уповноваженою на це особою та є належними доказами надання позивачем відповідачу послуг автомобільного перевезення.

Водночас, подорожній лист № 14911 від 01.10.2008 року не містить підпису та печатки відповідача, тому суд не приймає зазначений подорожній лист в якості доказу надання позивачем автомобільних послуг відповідачеві.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що за надані послуги відповідач повинен повністю розрахуватися щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобовязань за договором щодо оплати наданих послуг відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню, з урахуванням відрахування вартості послуг згідно подорожнього листа № 14911, у сумі 62870, 69 грн. (63658, 49 грн. 787, 80 грн.).

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство Київської міської ради» (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-А; ідентифікаційний код 04012460) заборгованість у розмірі 62 870 (шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 69 коп., 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 69 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 20.09.2010 року.