Рішення № 11967979, 14.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/3314.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Стомікс Україна»

простягнення 310098,09 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Притула С.В. –представник за довіреністю № 4 від 20.03.2010;

від відповідача:Авраменко О.В. –представник за довіреністю б/№ від 01.04.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стомікс Україна»про стягнення 310098,09 грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 24/50 О від 09.10.2008 передав у строкове платне користування відповідача будівельне обладнання. Відповідач об’єкт оренди використовував, проте, в порушення умов договору, зобов’язання зі сплати орендних платежів виконав частково. Крім того, позивач вказав, що, в порушення умов договору, після припинення його дії відповідач не виконав зобов’язання з повернення переданого в оренду майна. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просив стягнути з останнього заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 40505,93 грн., штраф за прострочення внесення орендної плати у розмірі 13721,11 грн., 3 % річних за прострочення внесення орендної плати у розмірі 1185,68 грн., збитки від інфляції за прострочення внесення орендної плати у розмірі 4258,14 грн., штраф за несвоєчасне повернення об’єкта оренди у розмірі 112076,83 грн. та неустойку за користування майном після припинення договору у розмірі 138350,40 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 порушено провадження у справі.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 позов залишено без розгляду.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 скасовано, матеріали справи передано на розгляд Господарського суду міста Києва

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 витребувано від сторін матеріали, необхідні для вирішення спору, та призначено розгляд справи на 13.07.2010.

          У судовому засіданні 13.07.2010 представник позивача частково подав витребувані судом матеріали та надав заяву про уточнення позовних вимог.

          Відповідно до наданої заяви позивач, посилаючись на часткове погашення відповідачем заявленої до стягнення суми основної заборгованості та збільшення тривалості прострочення у виконанні зобов’язань, просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 34005,93 грн., штраф за прострочення внесення орендної плати у розмірі 13721,11 грн., 3 % річних за прострочення внесення орендної плати у розмірі 1906,87 грн., збитки від інфляції за прострочення внесення орендної плати у розмірі 5144,93 грн., штраф за несвоєчасне повернення об’єкта оренди у розмірі 112076,83 грн., неустойку за користування майном після припинення договору у розмірі 143134,40 грн.

          Представник відповідача у судове засідання 13.07.2010 не з’явився, витребувані судом докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та відкладено розгляд справи на 20.07.2010.

          У судовому засіданні 20.07.2010 представник позивача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Представник відповідача у судове засідання 20.07.2010 не з’явився, витребувані судом документи не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 продовжено строк вирішення спору, витребувано від позивача додаткові матеріали та відкладено розгляд справи на 14.09.2010.

          У судовому засіданні 14.09.2010 представник позивача подав витребувані судом матеріали та підтримав позовні вимоги.

          Відповідач скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні, однак, витребувані судом відзив на позовну заяву та документи не подав.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          09.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомікс Україна»(надалі –відповідач) укладено договір оренди № 24/50 О (надалі –договір).

          Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що позивач зобов’язується передати, а відповідач прийняти в оренду (тимчасове платне користування) елементи будівельних риштувань, що відповідають вимогам ТУ У В.2.8.-28.1-20303352-002-2002, згідно з специфікацією, що є невід’ємною частино договору.

          Пунктом 2.5 договору сторони обумовили, що загальна вартість майна, що передається в оренду, складає 278189,88 грн.

          Згідно з пунктом 3.3 договору позивач зобов’язався передати майно строком на тридцять діб з моменту підписання акту прийому-передачі майна.

          14.10.2008 на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв об’єкт оренди, що підтверджується наявним в справі актом передачі в оренду № ЛА522 від 14.10.2008, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

          Додатковою угодою № 1 до договору сторони погодили передачу в оренду додаткових елементів обладнання.

          Збільшення кількості переданого в оренду обладнання підтверджується наданим суду актом передачі в оренду № ЛА552 від 18.11.2008.

          Додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору сторони неодноразово продовжували строк оренди обладнання та змінювали розмір орендної плати.

          Відповідно до наявних в справі актів виконаних робіт (надання послуг) № 1606 від 14.10.2008 на суму 10212,00 грн., № 1859 від 18.11.2008 на суму 20160,00 грн., № 1890 від 30.11.2008 на суму 6127,20 грн., № 2022 від 25.12.2008 на суму 8510,00 грн., № 2082 від 26.12.2008 на суму 3574,20 грн., № 98 від 31.01.2009 на суму 5446,46 грн., № 99 від 31.01.2009 на суму 5040,00 грн., № 155 від 28.02.2009 на суму 9531,31 грн., № 156 від 28.02.2009 на суму 9408,00 грн., № 244 від 31.03.2009 на суму 20968,40 грн., загальна вартість наданих позивачем послуг склала 98977,57 грн.

          Згідно з наданими суду виписками банку по особовому рахунку та реєстрами кредитових платіжних документів, отриманих банком для зарахування на рахунок клієнта, відповідач розрахувався за надані послуги частково, здійснивши на користь позивача переказ 64971,64 грн.

          Зокрема, 10.10.2008 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 10212,00 грн., 10.11.2008 –20160,00 грн., 23.01.2009 –1099,64 грн., 03.02.2009 –2000,00 грн., 30.04.2009 –3000,00 грн., 07.05.2009 –5000,00 грн., 15.05.2009 –2000,00 грн., 18.05.2009 –1000,00 грн., 28.05.2009 –5000,00 грн., 12.06.2009 –4000,00 грн., 10.07.2009 –3000,00 грн., 21.07.2009 –2000,00 грн., 10.11.2009 –2000,00 грн., 16.11.2009 –500,00 грн., 27.11.2009 –500,00 грн., 07.12.2009 –1000,00 грн., 10.12.2009 –1000,00 грн., 16.12.2009 – 500,00 грн. та 21.12.2009 –1000,00 грн.

          Послуги з оренди на загальну суму 34005,93 грн. відповідач не оплатив.

          Неоплаченими залишилися послуги, факт надання яких оформлений актами виконаних робіт (надання послуг) № 156 від 28.02.2009, № 244 від 31.03.2009 та частково, у сумі 3629,53 грн., актом № 155 від 28.02.2009.

          Названі акти були складені в рамках додаткових угод №№ 7 (акт № 155 від 28.02.2009), 8 (акт № 156 від 28.02.2009) та 9 (акт № 244 від 31.03.2009).

          Згідно з пунктом 1.5 додаткових угод №№ 7, 8 та пункту 1.4 додаткової угоди № 9 вносити орендну плату відповідач зобов’язався протягом 3-х діб з моменту укладення відповідної додаткової угоди.

          Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що додаткові угоди №№ 7, 8 та 9 датовані 01.02.2009, 01.02.2009 та 01.03.2009 відповідно, розрахуватися за послуги, факт надання яких оформлений актами виконаних робіт (надання послуг) № 155 від 28.02.2009 та № 156 від 28.02.2009 відповідач зобов’язаний був у термін до 04.02.2009, за послуги, факт надання яких оформлений актом № 244 від 31.03.2009, –у термін до 04.03.2009.

          Отже, станом на день звернення до суду строк виконання зобов’язання з розрахунку настав.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань щодо оплати наданих послуг відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 34005,93 грн. грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Посилаючись на прострочення відповідачем внесення орендної плати, позивач просив стягнути з останнього штраф у розмірі 13721,11 грн., 3 % річних у розмірі 1906,87 грн. та збитки від інфляції у розмірі 5144,93 грн.

          За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

          Пунктом 8.1 договору сторони обумовили, що за порушення відповідачем термінів перерахування орендної плати останній виплачує штраф у розмірі 20 % від простроченого платежу.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлені до стягнення штраф у розмірі 13721,11 грн., 3 % річних у розмірі 1906,87 грн. та збитки від інфляції у розмірі 5144,93 грн. позивач обчислює за прострочення оплати послуг, факт надання яких оформлений актами виконаних робіт (надання послуг) № 1890 від 30.11.2008 на суму 6127,20 грн., № 2022 від 25.12.2008 на суму 8510,00 грн., № 2082 від 26.12.2008 на суму 3574,20 грн., № 98 від 31.01.2009 на суму 5446,46 грн., № 99 від 31.01.2009 на суму 5040,00 грн., № 155 від 28.02.2009 на суму 9531,31 грн., № 156 від 28.02.2009 на суму 9408,00 грн. та № 244 від 31.03.2009 на суму 20968,40 грн.

          Як зазначалося вище, розрахуватися за послуги, факт надання яких оформлений актами виконаних робіт (надання послуг) № 155 від 28.02.2009 та № 156 від 28.02.2009 відповідач зобов’язаний був у термін до 04.02.2009, за послуги, факт надання яких оформлений актом № 244 від 31.03.2009, –у термін до 04.03.2009.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 05.02.2009 та 05.03.2009 відповідно.

          Стосовно інших названих актів, суд зазначає, що останні були складені в рамках додаткових угод №№ 2 (акт № 1890 від 30.11.2008 на суму 6127,20 грн.), 3 (акт № 2022 від 25.12.2008 на суму 8510,00 грн.), 4 (акт № 2082 від 26.12.2008 на суму 3574,20 грн.), 5 (акт № 98 від 31.01.2009 на суму 5446,46 грн.) та 6 (акт № 99 від 31.01.2009 на суму 5040,00 грн.).

          Згідно з пунктом 1.5 вказаних додаткових угод вносити орендну плату відповідач зобов’язався протягом 3-х діб з моменту укладення відповідної додаткової угоди.

          Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що додаткові угоди №№ 2, 3, 4, 5, 6 датовані 13.11.2008, 01.12.2008, 26.12.2008, 16.01.2009 та 17.01.2009 відповідно, розрахуватися за послуги, факт надання яких оформлений актом виконаних робіт (надання послуг) № 1890 від 30.11.2008 відповідач зобов’язаний був у термін до 17.11.2008, за послуги, факт надання яких оформлений актом № 2022 від 25.12.2008, –у термін до 04.12.2008, за послуги, факт надання яких оформлений актом № 2082 від 26.12.2008, –у термін до 29.12.2008, за послуги, факт надання яких оформлений актом № 98 від 31.01.2009, –у термін до 19.01.2009, за послуги, факт надання яких оформлений актом № 99 від 31.01.2009, –у термін до 20.01.2009.

          Отже, прострочення виконання зобов’язання має місце з 18.11.2008, 05.12.2008, 30.12.2008, 20.01.2009 та 21.01.2009 відповідно.

          Беручи до уваги наведене, дослідивши наявні в справі розрахунки, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення внесення орендної плати у розмірі 13721,11 грн. та збитків від інфляції за прострочення внесення орендної плати у розмірі 5144,93 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявлених розмірах. Вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення внесення орендної плати підлягає частковому задоволенню у розмірі 1903,53 грн. Часткове задоволення зазначеної вимоги пов’язане з неправильним визначенням періодів прострочення виконання зобов’язань.

          Посилаючись на несвоєчасне повернення об’єкта оренди та користування ним після припинення договору, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 112076,83 грн. та неустойку у розмірі 143134,40 грн.

          Вимогу про стягнення штрафу позивач обґрунтовує з посиланням на пункт 8.3 договору, вимогу про стягнення неустойки –з посиланням на частину 2 статті 785 ЦК України.

          Як зазначалося вище, згідно з пунктом 3.3 договору позивач зобов’язався передати майно строком на тридцять діб з моменту підписання акту прийому-передачі майна.

          Судом встановлено, що додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору, у зв’язку з виробничою необхідністю, сторони неодноразово продовжували строк оренди обладнання.

          Пунктом 1.1 додаткової угоди № 9 сторони продовжили строк оренди до 31.03.2009.

          Виходячи зі змісту пункту 3.7 договору, продовження терміну дії договору оформлюється шляхом обов’язкового укладення додаткової угоди.

          Інших додаткових угод до договору, крім названих вище додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, сторони не надали.

          Враховуючи зазначене, 31.03.2009 строк дії укладеного між сторонами договору сплив.

          Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

          Відповідно до пункту 6.1 договору після закінчення терміну оренди або при достроковому розірванні договору відповідач зобов’язаний повернути орендоване майно позивачеві разом з упаковкою й технічною документацією (комплектно) по акту прийому-передачі в день закінчення терміну оренди.

          Таким чином, 31.03.2009 відповідач зобов’язаний був повернути передане в оренду будівельне обладнання позивачеві.

          Станом на день припинення договору в користуванні відповідача перебувало майно загальною вартістю 673609,00 грн.

          Згідно з наявними в матеріалах справи актами повернення з оренди № ЛВА185 від 19.05.2009 року на суму 192681,96 грн., № ЛВА227 від 02.07.2009 року на суму 81058,80 грн., № ЛВА232 від 09.07.2009 року на суму 65581,54 грн., № ЛВА253 від 27.07.2009 року на суму 24835,68 грн., № ЛВА259 від 30.07.2009 року на суму 2375,04 грн., обов’язок повернути об’єкт оренди відповідач виконав частково та з порушенням строку.

          Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

          Пунктом 8.3 договору сторони передбачили, що за порушення відповідачем термінів передачі майна позивачеві після закінчення терміну договору оренди або при достроковому розірванні договору відповідач виплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від вартості предмету оренду.

          Виходячи з наведеного, суд визначає, що частина 2 статті 785 ЦК України та пункт 8.3 договору встановлюють відповідальність одне і те саме правопорушення –прострочення відповідачем повернення об’єкта оренди.

          Згідно з частиною 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          За змістом наведеної вище частини 4 статті 231 ГК України штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, лише у разі якщо розмір санкцій не визначено законом.

          Враховуючи зазначене, вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу (пункт 8.3 договору) у розмірі 112076,83 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

          Беручи до уваги, що зобов’язання з повернення переданого в оренду будівельного обладнання відповідач зобов’язаний був виконати 31.03.2009 року, прострочення виконання зобов’язання має місце з 01.04.2009 року.

          З наданого суду розрахунку вбачається, що заявлену до стягнення суму неустойки позивач обчислює починаючи з 22.04.2009 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          З огляду на вказане, нарахування судом неустойки за прострочення відповідачем повернення об’єкта оренди можливе виключно в межах позовних вимог, тобто в межах періоду, заявленого позивачем (починаючи з 22.04.2009 року).

          Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки (частина 2 статті 785 ЦК України) обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі, а саме 143134,40 грн.

          Згідно з статтею 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стомікс Україна» (04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56; ідентифікаційний код 31810652) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9/3; ідентифікаційний код 20303352) заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 34005 (тридцять чотири тисячі п’ять) грн. 93 коп., штраф за прострочення внесення орендної плати у розмірі 13721 (тринадцять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 11 коп., 3 % річних за прострочення внесення орендної плати у розмірі 1903 (одна тисяча дев’ятсот три) грн. 53 коп., збитки від інфляції за прострочення внесення орендної плати у розмірі 5144 (п’ять тисяч сто сорок чотири) грн. 93 коп., неустойку за користування майном після припинення договору у розмірі 143134 (сто сорок три тисячі сто тридцять чотири) грн. 40 коп., 1979 (одну тисячу дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 10 коп. державного мита та 150 (сто п’ятдесят) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання: 21.09.2010 року.