Рішення № 11967874, 25.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.10 Справа № 13/408/09-27/151/10

Суддя

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

до: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека 228”, м. Запоріжжя

третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізьке державне підприємство “Радіоприлад”, м. Запоріжжя

третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про виселення та стягнення неустойки у розмірі 4 029,53 грн.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Прохода І.В., дов. № 01/43 від 02.03.2010 р.

Від відповідача: Агафонов О.Є., директор на підставі наказу

          Від третьої особи 1: Проценко К.В., дов. № 11-юр від 07.06.2010 р.

          Від третьої особи 2: не з’явився

В судовому засіданні 25.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека 228”, м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізьке державне підприємство “Радіоприлад”, м. Запоріжжя про стягнення неустойки у сумі 4 029, 53 грн. та виселення відповідача з державного нерухомого майна –вбудованих в перший поверх триповерхової будівлі поліклініки не житлові приміщення (блоку В, інв. № 100102), загальною площею по внутрішньому обміру 37, 72 кв.м. відповідно до плану першого поверху будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 9 та на підставі акту приймання –передачі повернути його Балансоутримувачу –Запорізькому державному підприємству “Радіоприлад”.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2010 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2009 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.10 р. у справі № 13/408/09.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 05.07.2010 р. № 492, справа № 13/408/09 передана на новий розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2010 р. справу прийнято до провадження суддею, присвоєно справі № 13/408/09-27/151/10 та призначено судове засідання на 28.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2010 р. строк розгляду справи продовжено, на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України –за згодою учасників судового процесу. Судове засідання призначено судове засідання на 29.09.2010 р.

Ухвалою суду від 29.09.2010 р. розгляд справи відкладався на 20.10.2010 р., у зв’язку з необхідністю залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області та необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору.

У судовому засіданні, відкритому 20.10.2010 р. оголошувалася перерва до 25.10.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України.

25.10.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 13/408/09-27/151/10.

25.10.2010 р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні, відкритому 25.10.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, надісланій на адресу суду 27.07.2010 р.

Просить суд: зобов’язати відповідача у справі - ТОВ “Аптека 228”, м. Запоріжжя звільнити державне нерухоме майно –вбудовані в перший поверх триповерхової будівлі поліклініки не житлові приміщення (блоку В, інв. № 100102), загальною площею по внутрішньому обміру 37,72 кв. м відповідно до плану першого поверху будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Луначарського, 9 та за участю регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, на підставі акту приймання-передачі повернути його балансоутримувачу –Запорізькому державному підприємству “Радіоприлад”, та стягнути з ТОВ “Аптека 228” на користь Державного бюджету Комунарського району неустойку у розмірі 8 433 грн. 23 коп.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив наданий у судовому засіданні, відкритому 29.09.2010 р., в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

          Представник Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» проти позову заперечив.

          Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області у судове засідання, відкрите 25.10.2010 р. не з’явився., надав до канцелярії суду письмові пояснення та клопотання про розгляд справи без його участі.

В поясненнях зазначив наступне: положеннями статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення органами Державного казначейства України операцій з коштами державного та місцевих бюджетів, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних асигнувань при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Залучення Головного управління в якості третьої особи, представник вважає безпідставним. З цього приводу суд зазначає: що при поверненні справи № 13/408/09 на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України в постанові від 31 травня 2010 року № 13/408/09 зробила приписи та необхідність з’ясування.

          Клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 29 грудня 2006 року між регіональним відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та ТОВ “Аптека 228” (орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»№ 2257/д.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме вбудовані в перший поверх триповерхової будівлі поліклініки не жилі приміщення (блоку В, інв. № 100102), загальною площею по внутрішньому обміру 37,72 кв. м відповідно до плану першого поверху будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 9.

          Орендоване майно знаходиться на балансі Запорізького державного підприємства «Радіоприлад».

Договір найму (оренди) є договором двостороннім, оскільки кожна зі сторін цього договору набуває прав і стає взаємно зобов’язаною; консенсуальним, оскільки він вважається укладеним внаслідок досягнення між сторонами згоди незалежно від моменту передачі речі.

Передача в найм (оренду) є актом розпорядження, тому наймодавцем має право бути власник речі або особа, якій належать майнові права.

Договір оренди має тимчасовий характер, навіть якщо він укладений без зазначення строку, тобто цей договір є строковим.

Договір найму (оренди) укладається на строк, обумовлений сторонами і встановлений договором (ст.763 ЦК України).

Суттєвою умовою договору оренди державного та комунального майна є строк (ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”), у зв’язку з чим такий договір може укладатися лише на визначений договором строк.

          Відповідно до п. 2.1 вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі орендованого майна.

Пунктом 10.1 строк дії договору було встановлено з 29 грудня 2006р. по 25 грудня 2007р.

Відповідно до п. 10.5 договору він припиняє свою дію у разі закінчення строку на який він був укладений.

Відповідно до п. 10.3 зміни, доповнення, припинення або розірвання договору оренди можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються сторонами протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні і оформлюються шляхом укладення договору про зміни.

Договором про зміни № 2 від 09.07.2008р. до договору оренди внесено зміни, зокрема, до п. 10.1 та продовжено строк дії договору до 25.12.2008р.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

16.01.2009р. орендодавець направив на юридичну адресу орендаря лист № 11-13-00260 щодо припинення терміну дії договору та повернення орендованого майна по акту приймання –передачі. Направлення та отримання даного листа підтверджується поштовою квитанцією № 9225 від 16.01.2009 р. та повідомлення про вручення № 7458710.

20.03.2009р. орендодавець повторно направив на юридичну адресу орендаря лист №11-13-01491 щодо припинення терміну дії договору та повернення орендованого майна по акту приймання –передачі.

Лист орендодавця від 20.03.2009 р. № 11-13-01491 щодо припинення терміну дії договору та повернення орендованого майна по акту приймання-передачі, отриманий представником орендаря Агафоновим О.Є. особисто 20.03.2009 р., про що є відмітка у журналі видачі кореспонденції.

Згідно ст.35 ч.2 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.09р. у справі № 20/137д/09 за позовом ТОВ “Аптека 228”, м. Запоріжжя до РВ Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізьке державне підприємство “Радіоприлад”, м. Запоріжжя про зобов’язання укласти договір про зміни до договору оренди нерухомого майна у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.08.09р. у справі № 20/137д/09 рішення суду по даній справі залишено без змін.

Предметом договору оренди № 2257/д від 29.12.2006р. є державне майно, тому правовідносини з оренди вказаного майна регулюються нормами глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 Господарського кодексу України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законом по відношенню до інших актів цивільного законодавства.

Статтею 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачені підстави припинення договору оренди, серед яких, зокрема і закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припиненняабо зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на тойсамий термін і на тих самих умовах, які були передбаченідоговором. Аналогічна норма міститься у ст. 284 ГК України.

У зв’язку з тим, що відповідачем у строк, встановлений договором та законом направлено повідомлення про небажання продовжувати дію договору оренди, тому в силу приписів ст.ст. 17, 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ч. 4 ст. 284 ГК України, договір припинив свою дію з 25.12.2008 року.

Згідно зі ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 2.5 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцеві (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта прийому –передачі. Обов’язок по складанню акта прийому –передачі покладається на сторону, яка передає майно.

Згідно п. 5.8 договору, орендар зобов’язаний у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від продовження або банкрутства повернути орендодавцеві (балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на дату передачі його в оренду.

Як свідчать матеріали справи, пояснення позивача, відповідач в добровільному порядку орендоване ним приміщення не звільнив, акт приймання-передачі не надав.

Заперечення відповідача стосовно того, що він не отримував лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 16.01.2009 року № 11-13-01491, факт відправлення йому якого підтверджено належними доказами, не прийняті судом до уваги, оскільки у встановленому законом порядку орендодавцем вчинено з свого боку правочин, спрямований на припинення правовідносин за договором оренди. Тому, враховуючи зафіксоване заперечення щодо продовження дії договору однієї із сторін –орендодавця, факт неотримання заяви позивача про повернення орендованого майна до державної власності відповідачем не є підставою для висновку про продовження дії договору оренди сторін на той же строк і на тих самих умовах.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України та ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України –порядок зміни та розірвання господарських договорів: у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 ГК України передбачає, якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 статті 291 ГК України, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 4 статті 284 ГК України, статтею 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи встановлені на підставі оцінки доказів обставини справи, суд дійшов висновку, що будь-які правові підстави у відповідача займати орендоване приміщення, відсутні і він зобов’язаний повернути орендодавцю - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області майно, а саме: вбудовані в перший поверх триповерхової будівлі поліклініки не жилі приміщення (блоку В, інв. № 100102), загальною площею по внутрішньому обміру 37,72 кв. м відповідно до плану першого поверху будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 9.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору.

Відповідно п. 9.3 договору, за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст.ст. 41, 42 Конституції України).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. ст. 785 ЦК України встановлено: якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач своєчасно орендоване майно не повернув, належних доказів відсутності своєї вини суду не надав. Відповідно до положень Цивільного кодексу України та умов договору № 2257/д плата за користування майном здійснюється щомісячно. Передбачене законом відшкодування неустойки є забезпеченням належного виконання орендарем свого обов’язку в установленому порядку повернути майно після закінчення договору та є правовим наслідком порушення цього зобов’язання.

Відповідачеві нарахована неустойка в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час безпідставного використання державного майна за період з 26.12.2008р. по 23.07.2010р. у розмірі 13 598,32грн, орендарем частково сплачено орендну плату в сумі 5 165,09грн., сума неустойки яка підлягає сплаті складає 8 433 грн. 23 коп.

За таких обставин, встановлено факт припинення договору оренди з 25.12.08р.

До теперішнього часу, відповідач приміщення не повернув, акт приймання-передачі не підписав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема письмовими доказами.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

          Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Позовні вимоги задовольняються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22,27,33,34,35 ч.2, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека 228”, м. Запоріжжя звільнити державне нерухоме майно –вбудовані в перший поверх триповерхової будівлі поліклініки не житлові приміщення (блоку В, інв. № 100102), загальною площею по внутрішньому обміру 37,72 кв. м відповідно до плану першого поверху будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Луначарського, 9 та за участю регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, на підставі акту приймання-передачі повернути його балансоутримувачу –Запорізькому державному підприємству “Радіоприлад”.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека 228” (69118 м. Запоріжжя вул. Автозаводська, 4, код ЄДРПОУ 23849198, р/р 26005012906511 Філія ПАТ “БанкКіпру”, МФО 320940) на користь Державного бюджету Комунарського району неустойку у розмірі 8 433 (вісім тисяч чотириста тридцять три) грн. 23 коп. за наступними реквізитами: р/р 31112094700005, банк одержувача УДК у Запорізькій області, одержувач- Державний бюджет Комунарського району, 22080300, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677119. Видати наказ.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека 228” (69118 м. Запоріжжя вул. Автозаводська, 4, код ЄДРПОУ 23849198, р/р 26005012906511 Філія ПАТ “БанкКіпру”, МФО 320940) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека 228” (69118 м. Запоріжжя вул. Автозаводська, 4, код ЄДРПОУ 23849198, р/р 26005012906511 Філія ПАТ “БанкКіпру”, МФО 320940) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 29.10.2010р.