Рішення № 11967851, 12.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.10 Справа № 27/183/10

Суддя

за позовом: Комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

про стягнення 15 352 грн. 09 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

Від третьої особи: не зявився

На підставі статті 85 ГПК України у судовому засіданні 12.10.2010 р. прийнято рішення.

Комунальна установа “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя звернулася до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про стягнення 15 352 грн. 09 коп. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 31.03.03 р. № 1030.

Ухвалою господарського суду від 20.08.2010 р. порушено провадження у справі № 27/183/10 та призначено судове засідання на 23.09.2010 р.

Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 23.09.10 р., у звязку з хворобою судді Дроздової С.С., розгляд справи № 27/183/10, призначений на 23.09.10 р. о 10 - 30 год. відкладено на 04.10.2010 р.

Ухвалою суду від 04.10.2010 р., розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою представників відповідача та третьої особи. Судове засідання призначено на 12.10.2010 р.

12.10.2010 р. продовжено слухання справи № 27/183/10.

У судове засідання, відкрите 12.10.2010 р. представник позивача не зявився. 11.10.2010 р. надіслав на адресу суду письмову заяву про відкладення розгляду справи на більш пізній строк, для отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців.

Представник третьої особи у судове засідання, відкрите 12.10.2010 р. не зявився, надіслав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи буз участі свого уповноваженого представника.

Клопотання третьої особи прийнято та задоволено судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 04.10.2010 р. та 12.10.2010 р. не зявився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка ПП ОСОБА_1 в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Господарським судом встановлено, що 31.03.03 р. між Комунальною установою “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя, м. Запоріжжя, Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та ПП ОСОБА_1 укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1030.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, на підставі наказу Управління комунальної власності міської ради від 13.01.2003 р. № 04 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 109,02 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги, 80 прибудова до головного корпусу, яка знаходиться на балансі Комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 42408 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України та рішення сесії Запорізької міської ради від 30.10.02 р. № 13 і складає 4450 грн. 86 коп.

Згідно із п. 3.3 договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця.

На день розгляду справи відповідач має заборгованість з орендної плати у розмірі 10631 грн. 15 коп. та заборгованість з надання комунальних послуг у розмірі 4720 грн. 94 коп.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідач зобовязується своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.

Відповідно до п. 11.1 договору, строк його дії складає з 31.03.2003 р. до 31.03.2013 р.

02.04.2010 р. за № 33/ю та 07.06.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості.

Претензії залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, вимогу про сплату боргу не виконав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розрахувала при укладенні договору.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГКУ встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 3 статті 291 ГК України, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 783 ЦК України договір найму може бути достроково розірваний на вимогу наймодавця, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 10.4 договору договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України та ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України порядок зміни та розірвання господарських договорів: у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 ГК України передбачає, якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Комунальна установа “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя правомірно звернулася до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір нежитлового приміщення № 1030 від 31.03.2003 р., укладений між Комунальною установою “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя, м. Запоріжжя, Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та ПП ОСОБА_1

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69026 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя (69005 м. Запоріжжя вул. перемоги, 80, ЄДРПОУ 05498677, р/р 35428002001613 в УДК Запорізької області, МФО 813015) 15352 (п'ятнадцять тисяч триста пятдесят дві) грн. 09 коп. заборгованості по орендній платі, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 52 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 20.10.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.С. Дроздова