Рішення № 11967850, 11.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.10 Справа № 27/179/10

Суддя

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук Полтавської області

до Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів”, м. Запоріжжя

про стягнення 28294 грн. 73 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 від 10.06.1998 р., ОСОБА_2, дов. б/н від 26.06.2009 р.

Від відповідача: не зявився

На підставі статті 85 ГПК України 11 жовтня 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Кременчук Полтавської області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів”, м. Запоріжжя про стягнення 27717 грн. 57 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 577 грн. 16 коп. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 16.08.10 р. порушено провадження у справі № 27/179/10 та призначене судове засідання на 17.09.2010 р.

Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 17.09.2010 р., у звязку з хворобою судді Дроздової С.С., розгляд справи № 27/179/10, призначений на 17.09.10 р. о 10 - 30 год. відкладено на 04.10.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 04.10.2010 р. розгляд справи відкладався на 11.10.2010 р., у звязку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача та для надання сторонами витребуваних додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду спору.

11.10.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/179/10.

11.10.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач у судовому засіданні, відкритому 11.10.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 04.10.2010 р. та 11.10.2010 р. не зявився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Господарським судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП “Фабрика делікатесних сирів” були укладені договори-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 451 від 06.10.08 р., № 455 від 08.10.08 р., № 476 від 24.10.08 р., № 477 від 24.10.08 р., № 480 від 29.10.08 р., № 484 від 31.10.08 р., № 485 від 01.11.08 р.

На виконання договорів-заявок були складені акти здачі-приймання на організацію перевезення вантажу, а саме: б/н від 07.10.08 р. на суму 7000 грн. 00 коп., б/н від 09.10.08 р. на суму 3600 грн. 00 коп., № 07 від 07.10.08 р. на суму 3000 грн. 00 коп., № 08 від 28.10.08 р. на суму 8000 грн., № 10 від 01.11.08 р. на суму 3000 грн. 00 коп., № 11 від 04.11.08 р. на суму 6000 грн. 00 коп. Всього на загальну суму 26300 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 11 договорів-заявок оплата здійснюється після доставки товару вантажопідйомністю, яка підтверджується накладною, CMR, накладною або іншими документами, завіреними штампами або печатками та підписом вантажоотримувача протягом 5, 7 днів з моменту отримання свідоцтва платника єдиного податку, 2 акта виконаних робіт, рахунку на оплату автотранспортних послуг автоперевізнику.

Всупереч умовам договорів-заявок, Приватне підприємство “Фабрика делікатесних сирів” оплату робіт з перевезення вантажів автомобільним транспортом не здійснив.

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Відповідно до розділу 3 п. 3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Згідно із договорами-заявками на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 451 від 06.10.08 р., № 455 від 08.10.08 р., № 476 від 24.10.08 р., № 477 від 24.10.08 р., № 480 від 29.10.08 р., № 484 від 31.10.08 р., № 485 від 01.11.08 р. виконавець - ФОП ОСОБА_1 прийняв від відповідача до перевезення плавлений сир, сировина творог.

15.10.09 р. між ФОП ОСОБА_3 (цедент) та ФОП ОСОБА_1 (цесіонарій) укладений договір № 01 про відступлення права вимоги (цесії).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно із ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до розділу 1 договору № 01 від 15.10.2009 р. в порядку та на умовах, визначених цим договором, цемент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право грошової вимоги, належне цементові згідно наданих послуг з перевезення вантажів по актам виконаних робіт складених між цементом і ПП «Фабрика делікатесних сирів», а саме: акту здачі-приймання робіт на організацію перевезень вантажу № б/н від 09.10.2008 р. на суму 2700 грн.; акту здачі-приймання робіт на організацію перевезень вантажу № 07 від 25.10.2008 р, на суму 3000 грн.; акту здачі-приймання робіт на організацію перевезень вантажу перевезення вантажу № 08 від 28.10.2008 р. на суму 8000 грн.; акту здачі-приймання робіт на організацію перевезень вантажу № 09 від 30.10.2008рр на суму 3600 грн.; акту здачі-приймання робіт на організацію перевезень вантажу № 10 від 01.11.2008 р. на суму 3000 грн.; акту здачі-приймання робіт на організацію перевезень вантажу № 11 від «04.11.2008 р. на суму 6000 грн. Всього на загальну суму 26 300 грн. 00 коп.

27.10.2009 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату робіт з перевезення вантажу на суму 26300 грн. 00 коп., з вимогою оплати послуг протягом 7 днів.

Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, відповідачем порушено строки оплати виконаних робіт з перевезення вантажу, визначений вимогою, а саме до 06.11.2009 р. Строк обчислений з урахуванням 3-х днів на поштовий обіг та 7 днів встановлені вимогою.

Починаючи з 07.11.09 р. відповідач порушує зобовязання по оплаті отриманих послуг з перевезення вантажу.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не сплатив вартість послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 26 300 грн. 00 коп.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми 26 300 грн. 00 коп. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 417 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 577 грн. 16 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення з відповідача 1417 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 577 грн. 16 коп. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 315 ч.5 ГК України передбачає, що для предявлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Судом також враховано, що відповідач у справі ПП “Фабрика делікатесних сирів” проти позову не заперечило, письмової заяви на адресу суду від відповідача не надходило щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 правомірно звернувся до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33,34,49, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” (69600 Запоріжжя вул. Димитрова, 50, ЄДРПОУ 32875438, п/р 2600730134907 Відділення Промінвестбанк м. Дніпропетровська м. Дніпропетровськ, МФО 305437) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_2, п/р НОМЕР_4 в ВАТ АКБ «Автокразбанк», МФО 331100) 27 717 (двадцять сім тисяч сімсот сімнадцять)грн.57коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 577 (пятсот сімдесят сім) грн. 16 коп. 3 % річних, 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 94 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 18.10.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.