Рішення № 11967807, 26.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.10 р. Справа № 36/189

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м. Донецьк, в особі Виробничої одиниці „Краматорськміжрайтепломережа”, м. Краматорськ

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ

про стягнення 6 510 грн. 57 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Серган О.Г. - юрисконсульт

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: Обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго”, м. Донецьк, в особі Виробничої одиниці „Краматорськміжрайтепломережа” звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за поставлену продукцію в сумі 6477 грн. 79 коп., інфляційних в сумі 15 грн. 53коп., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 17 грн. 25 коп. згідно договору про постачання теплової енергії та гарячої води № 152 від 15.10.2009р.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 16.09.2010р. справу передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „за закінченням терміну зберігання”.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 15.10.09р. між Виробничою одиницею „Краматорськміжрайтепломережа” Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, надалі Енергопостачальна організація, та Управлінням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, надалі Споживач, було укладено договір №152 про постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до п.1.1. договору, Енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно п.2.1. договору теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на момент підпису договору (без ПДВ): 19 грн. 55 коп. за 1 кв.м. опалювальної площі; 650 грн. за 1 Гкал.

В пункті 7.4. зазначено, що при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.10.11р. згідно п.11.1. договору.

Докази у справі свідчать про те, що свої зобовязання за договором Споживач не виконав, у звязку з чим за ним утворився основний борг за постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 6 477 грн. 79 коп. за період з січня 2010 року по квітень 2010 року, який він і намагається стягнути.

Оскільки мале місце прострочення виконання грошового зобовязання, позивач додатково намагається стягнути з відповідача: три відсотки річних в сумі 17 грн. 25 коп. за період з 01.03.10р. по 01.05.10р.; інфляційні в сумі 15 грн. 53 коп. за період з 01.03.10р. по 01.05.10р.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір енергопостачання.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Частина 2 ст. 9 ЦК України вказує на те, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до п.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів і дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди за всіма суттєвими умовами договору, а саме:

-предмет договору;

-умови, визначені законом як суттєві або необхідні для договорів даного виду

-умови, відносно яких за заявою хоча б однієї зі сторін може бути досягнуто угоду.

Згідно з ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Господарський договір повинен бути укладений відповідно до умов ст.ст. 180, 181 ГК України.

В частині 3 статті 275 ГК України встановлено, що предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах, до якої відноситься і теплова енергія.

Частиною 5 статті 277 ГК України передбачено, що відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом, а саме у відповідності зі ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання” споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено, що обовязки відповідача щодо своєчасного внесення платежів за надані послуги, а саме одержану теплову енергію у вигляді гарячої води не виконані. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 6 477 грн. 79 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобовязання існує тільки тоді, коли існує основне зобовязання. Існування основної заборгованості у відповідача заборгованості щодо несплати орендної плати, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Інший розмір відсотків не був встановлений договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 17 грн. 25 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 01.03.10р. по 01.05.10р., також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 15 грн. 53 коп. за період з 01.03.10р. по 01.05.10р, також обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки підтверджують факт прострочення виконання зобовязань за договором.

Стаття 55 ГК України не відносить філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні підрозділи), утворені ними для здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання.

Коло повноважень відособленого (структурного) підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача у справі фізичну особу підприємця ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.4 ст.49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.10.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 24, 25 Закону України „Про теплопостачання”, ст. 714 ЦК України, ст. ст. 20, 193, 275, 276, 277 ГК України, ст. ст. 4-6, 24, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м. Донецьк, в особі Виробничої одиниці „Краматорськміжрайтепломережа” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 від 30.10.07р., ідентифікаційний номер платника податків та інших платежів НОМЕР_1, 84311, АДРЕСА_1, на користь:

- Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, 83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 38, ід. код 03337119, основний борг за надані послуги в сумі 6 477 грн. 79 коп., три відсотки річних в сумі 17 грн. 25 коп., інфляційні в сумі 15 грн. 53 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання, витрати по держмиту в сумі 102 грн., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст рішення складено 01.11.10р.