Рішення № 11967592, 28.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.10 р.                     Справа № 38/180пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за первісним позовом: Приватного підприємства „Бойове-комсервіс” с.Бойове, Володарський район, Донецька область

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецької області

про визнання дій по припиненню постачання електричної енергії та нарахуванню боргу у сумі 16611,58грн. незаконними та такими, що здійснені з порушенням вимог Договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. та ПКЕЕ; зобов’язання відповідача здійснити підключення електричної енергії до об’єктів ПП “Бойове-комсервіс”, які повинні обслуговуватись згідно договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р.; визнання відсутності боргу за постачання електричної енергії у сумі 16611,58грн.

за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область

до відповідача: Приватного підприємства “Бойове-комсервіс” с.Бойове, Володарський район, Донецька область

про стягнення заборгованості за активну електроенергію у розмірі 16 611,56грн., пені у розмірі 324,49грн., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 62,81грн., індексу інфляції у розмірі 199,34грн.

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з’явився

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Снігаренко Н.Ю. – за дов. №472-10”Д” від 20.10.2010р.

Суть спору:

Позивач, Приватне підприємство “Бойове-комсервіс” с.Бойове, Володарський район, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область про визнання дій по припиненню постачання електричної енергії та нарахуванню боргу у сумі 16611,58грн. незаконними та такими, що здійснені з порушенням вимог Договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. та ПКЕЕ; зобов’язання відповідача здійснити підключення електричної енергії до об’єктів ПП “Бойове-комсервіс”, які повинні обслуговуватись згідно договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р.; визнання відсутності боргу за постачання електричної енергії у сумі 16 611,58грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2010р., акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за вересень 2009р. – квітень 2010р., рахунки №13/191 за вересень 2009р. – квітень 2010р., платіжні доручення, акт звірки заборгованості станом на 01.07.2010р., повідомлення про припинення постачання електричної енергії від 13.08.2010р.

28.09.2010р. до початку розгляду справи по суті Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область було подано зустрічний позов до Приватного підприємства “Бойове-комсервіс” с.Бойове, Володарський район, Донецька область про стягнення заборгованості за активну електроенергію у розмірі 16611,56грн., пені у розмірі 324,49грн., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 62,81грн., індексу інфляції у розмірі 199,34грн., який ухвалою господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом по справі №38/180пн.

28.09.2010р. позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду із клопотанням №б/н від 28.09.2010р. про вжиття заходів щодо забезпечення позову у вигляді зобов’язання ВАТ “Донецькобленерго” здійснити термінове підключення електричної енергії до об’єктів ПП “Бойове-комсервіс” до остаточного розгляду справи №38/180пн по суті.

Відповідач 28.09.2010р. надав суду заперечення на клопотання позивача за первісним позовом щодо забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. у задоволенні клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову Приватного підприємства “Бойове-комсервіс” с.Бойове, Володарський район, Донецька область, відмовлено.

28.09.2010р. відповідач за первісним позовом надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р.

Відповідно до п.3 Додатку №5 Договору вартість відпущеної споживачу електричної енергії визначається за підсумками розрахункового періоду. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого постачальником та споживачем „Акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)” та інших умов договору.

ВАТ „Донецькобленерго” було виявлено, що вартість електричної енергії, яка була зазначена в рахунках за період вересень 2009р. – квітень 2010р. помилково визначена за тарифом ІІ групи споживання (населення), а саме 20,3 коп/кВт-год.

Фактично ж визначення вартості відпущеної електроенергії споживачу за період вересень 2009р. – квітень 2010р. повинно було здійснюватись за тарифом І групи споживання (непромислові споживачі).

Перша група споживання (непромислові споживачі) та 2 клас напруги споживача зазначено в п.3 Додатку №3 до договору.

Таким чином споживачу було здійснено перерахунок вартості відпущеної електроенергії за тарифом перша група споживання (непромислові споживачі) та 2 клас напруги.

Різниця між перерахованою вартістю відпущеної електроенергії за період вересень 2009р. – квітень 2010р. (24713,45грн.) та фактично нарахованою за даний період (8101,89грн.) склала суму 16611,56грн.

Зазначена сума була включена до рахунку споживача за липень 2010р.

04.08.2010р. споживачу був направлений додатковий рахунок на суму недорахованої вартості електроенергії за період вересень 2009р. – квітень 2010р. в сумі 16611,56грн.

13.08.2010р. на адресу споживача надіслано повідомлення про припинення постачання електричної енергії у зв’язку з несплатою рахунку на суму 16611,56грн. 25.08.2010р. відповідач був відключений від постачання електричної енергії.

З огляду на викладене відповідач за первісним позовом просить суд відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні позовних вимог.

Відзив судом розглянутий та долучений до матеріалів справи.

12.10.2010р. на адресу господарського суду від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання №03юр-11381/10 від 12.10.2010р., в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи розгорнутий розрахунок суми заявлених позовних вимог. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

Відповідач за зустрічним позовом в судове засідання 28.10.2010р. не з'явився, відзив на зустрічну позовну заяву не представив, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем за зустрічним позовом документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          Між позивачем (відповідач за зустрічним позовом) та відповідачем (позивач за зустрічним позовом) укладено договір про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 40,3кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.3.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача своєчасну плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені договором.

Споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та №5 „Порядок розрахунків” до договору (п.2.3.4 Договору).

Пунктом 3 Додатку №3 до Договору споживачу встановлена перша група споживання (непромислові споживачі) та 2 клас напруги споживача.

Відповідно до п.3 Додатку №5 Договору вартість відпущеної споживачу електричної енергії визначається за підсумками розрахункового періоду. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого постачальником та споживачем „Акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)” та інших умов договору.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4–2.3.5 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.9.5 Договору, його укладено на строк до 31.12.2009р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що в момент виникнення спірних правовідносин сторони перебували у договірних відносинах.

Постачальником електричної енергії за період вересень 2009р. – квітень 2010р. було відпущено споживачу електричної енергії в загальному обсязі 33259 кВт/год, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції за вказаний період, підписаними двома сторонами.

Постачальник електричної енергії оформив та передав споживачу рахунки за спожиту активну електричну енергію за період вересень 2009р. – квітень 2010р. на загальну суму 8101,89грн.

Отримання споживачем рахунків підтверджується відміткою представника споживача на цих рахунках.

Виставлені рахунки оплачені споживачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Під час проведення перевірки ВАТ „Донецькобленерго” було виявлено, що вартість електричної енергії, яка була зазначена в рахунках за період вересень 2009р. – квітень 2010р. помилково визначена за тарифом ІІ групи споживання (населення), а саме 20,3 коп/кВт-год.

Фактично ж визначення вартості відпущеної електроенергії споживачу за період вересень 2009р. – квітень 2010р. повинно було здійснюватись за тарифом І групи споживання (непромислові споживачі).

Перша група споживання (непромислові споживачі) та 2 клас напруги споживача зазначено в п.3 Додатку №3 до договору.

На підставі протоколу засідання комісії ВАТ „Донецькобленерго” №969 від 08.07.2010р. було вирішено:

- здійснити сторнування за період вересень 2009р. – квітень 2010р. помісячно згідно розрахунку в об’ємі 33259 кВт/год на суму 8101,89грн. з ПДВ за тарифом ІІ групи споживання (населення);

- здійснити нарахування за період вересень 2009р. – квітень 2010р. згідно рахунку в об’ємі 33259 кВт/год на суму 24713,45грн.з ПДВ за тарифом І групи споживання (непромислові споживачі).

Таким чином споживачу було здійснено перерахунок вартості відпущеної електроенергії відповідно до умов договору - перша група споживання (непромислові споживачі) та 2 клас напруги, за тарифами встановленими постановами НКРЕ України №972 від 21.08.2009р., №1087 від 23.09.2009р., №1216 від 26.10.2009р., №1326 від 25.11.2009р., №1529 від 25.12.2009р., №45 від 25.01.2010р., №155 від 23.02.2010р., №278 від 24.03.2010р.

Різниця між перерахованою вартістю відпущеної електроенергії за період вересень 2009р. – квітень 2010р. (24713,45грн.) та фактично нарахованою за даний період (8101,89грн.) склала суму 16611,56грн.

Зазначена сума була включена до рахунку споживача за липень 2010р. №13/191.

Представник споживача відмовився від підпису про отримання вказаного рахунку, але рахунок за липень 2007р. оплатив частково в розмірі 3456,79грн. – вартість спожитої в липні 2010р. електроенергії.

04.08.2010р. споживачу був направлений додатковий рахунок за спожиту активну електроенергію за період вересень 2009р. – квітень 2010р. в сумі 16611,56грн.

13.08.2010р. на адресу споживача надіслано повідомлення про припинення постачання електричної енергії у зв’язку з несплатою рахунку на суму 16611,56грн., яке отримано споживачем 17.08.2010р.

25.08.2010р. відповідач був відключений від постачання електричної енергії.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників обох сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності розглянути спочатку зустрічну позовну заяву.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем (відповідач за первісним позовом) та відповідачем (позивач за первісним позовом) був укладений договір про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. згідно з яким, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 40,3кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.3.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача своєчасну плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені договором.

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі – Правила), закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Згідно п.2.3.4 Договору, споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та №5 „Порядок розрахунків” до договору.

Відповідно до п.3 Додатку №5 Договору вартість відпущеної споживачу електричної енергії визначається за підсумками розрахункового періоду. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого постачальником та споживачем „Акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)” та інших умов договору.

Судом встановлено, що вартість електричної енергії, яка була спожита відповідачем за період вересень 2009р. – квітень 2010р. визначена позивачем за тарифом ІІ групи споживання (населення), а саме 20,3 коп/кВт-год..

Проте пунктом 3 Додатку №3 до Договору відповідачу встановлена І група споживання (непромислові споживачі) та 2 клас напруги.

Таким чином, відповідно до умов договору з додатками, який підписаний сторонами без зауважень, нарахування вартості відпущеної електроенергії споживачу за період вересень 2009р. – квітень 2010р. повинно здійснюватись за тарифом І групи споживання (непромислові споживачі).

Враховуючи, що виконання умов Договору та укладених до нього додатків, з огляду на приписи ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для обох сторін по виниклим договірним зобов’язанням, суд приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом правомірно визначено вартість спожитої електричної енергії за період вересень 2009р. – квітень 2010р., відповідно до умов укладеного між сторонами договору – за тарифом І групи споживання (непромислові споживачі).

Згідно з Законом України „Про електроенергетику ” та Указом Президента України від 14.03.1995р №123 „Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України”, відповідно до постанови КМ України від 15.08.2005р №745 „Про перехід до єдиних тарифів на електричну енергію, що відпускається споживачам” тарифи на електроенергію визначаються Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України (далі по тексту НКРЕ).

Вартість електричної енергії розраховується згідно тарифів, які формуються відповідно до Порядку, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2001р. №47.

Як вбачається з матеріалів справи, перерахунок вартості відпущеної електроенергії здійснений позивачем відповідно до умов договору за тарифами встановленими постановами НКРЕ України №972 від 21.08.2009р., №1087 від 23.09.2009р., №1216 від 26.10.2009р., №1326 від 25.11.2009р., №1529 від 25.12.2009р., №45 від 25.01.2010р., №155 від 23.02.2010р., №278 від 24.03.2010р.

Таким чином, розрахунок спожитої електричної енергії за період вересень 2009р. – квітень 2010р. здійснений позивачем на підставі тарифів, що діяли в спірний період нарахування.

Відповідно до п.9 Додатку № 5 до договору, остаточний розрахунок за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електроенергії у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Як встановлено судом, рахунок №13/191 на суму 16611,56грн. за спожиту протягом вересня 2009р. – квітня 2010р. активну електричну енергію був направлений на адресу відповідача 04.08.2010р. та отриманий відповідачем того ж дня.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, ПКЕЕ відповідач зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати рахунку №13/191 на суму 16611,56грн. за спожиту протягом вересня 2009р. – квітня 2010р. активну електричну енергію у встановлені строки не виконав.

На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів оплати заборгованості в сумі 16611,56грн. суду не представив.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення заборгованості за активну електроенергію в розмірі 16611,56грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4–2.3.5 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач з посиланням на п.4.2.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 324,49грн. за несвоєчасне виконання зобов’язань застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Нарахування та розмір пені відповідають приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” тому сума пені 324,49грн. підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 62,81грн. та інфляційні в сумі 199,34грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), посилаючись на неправомірне нарахування суми заборгованості в розмірі 16611,58грн., звернувся до суду та просить визнати дій по припиненню постачання електричної енергії та нарахуванню боргу у сумі 16 611,58грн. незаконними та такими, що здійснені з порушенням вимог Договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. та ПКЕЕ; зобов’язання відповідача здійснити підключення електричної енергії до об’єктів ПП “Бойове-комсервіс”, які повинні обслуговуватись згідно договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р.; визнання відсутності боргу за постачання електричної енергії у сумі 16 611,58грн.

Розглянувши вимогу позивача за первісним позовом про визнання дій по припиненню постачання електричної енергії та нарахуванню боргу у сумі 16 611,58грн. незаконними та такими, що здійснені з порушенням вимог Договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. та ПКЕЕ, суд вважає її необґрунтованою з огляду на наступне.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Право на захист розглядається як суб’єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи визначені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання дій по припиненню постачання електричної енергії та нарахуванню боргу у сумі 16 611,58грн. незаконними та такими, що здійснені з порушенням вимог Договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. та ПКЕЕ, позивач посилається на порушення відповідачем норми чинного законодавства та умов договору.

Враховуючи викладене, положення ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством України не передбачений такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як визнання дій незаконними.

Вказана вимога позивача за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту неправомірності дій відповідача при існуванні договірних відносин між сторонами.

Розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин.

Визнання дій незаконними є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Така вимога є предметом доказування та не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі.

До того ж, визнання дій відповідача по припиненню постачання електричної енергії та нарахуванню боргу у сумі 16 611,58грн. незаконними та такими, що здійснені з порушенням вимог Договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. та ПКЕЕ не призведе до відновлення прав Приватного підприємства “Бойове-комсервіс” чи його законних інтересів.

Крім того, під час розгляду зустрічної позовної заяви, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом та їх задоволення.

Таким чином у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача за первісним позовом про зобов’язання відповідача здійснити підключення електричної енергії до об’єктів ПП “Бойове-комсервіс”, які повинні обслуговуватись згідно договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. суд виходить з наступного.

Згідно ст.24 Закону України „Про електроенергетику”, п. 7.5 ПКЕЕ та п.6.1.3 Договору електропостачання споживача може бути обмежене або припинене постачальником у разі несплати рахунків, виставлених відповідно до умов Договору з попередженням споживача не пізніше ніж за три робочі дні.

Судом встановлено, що 13.08.2010р. на адресу споживача надіслано повідомлення про припинення постачання електричної енергії у зв’язку з несплатою рахунку, виставленого 04.08.2010р. на суму 16611,56грн., яке отримано споживачем 17.08.2010р.

25.08.2010р. відповідач був відключений від постачання електричної енергії.

Відключення позивача від електропостачання за несплату виставленого рахунку відповідає ст.24 Закону України „Про електроенергетику”, п. 7.5 ПКЕЕ та п.6.1.3 Договору.

Підключення електроустановок позивача згідно п.6.1.7 Договору здійснюється за умови усунення споживачем причин відключення електричної енергії в термін 5 робочих днів з дня оплати споживачем вартості послуг з відключення та підключення електроустановок.

При розгляді зустрічного позову по цій справі господарським судом Донецької області встановлений факт наявності у споживача перед електропостачальною організацією на час розгляду спору заборгованості за активну електроенергію в розмірі 16611,56грн.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем послуг з відключення та підключення електроустановок.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити підключення електричної енергії до об’єктів ПП “Бойове-комсервіс”, які повинні обслуговуватись згідно договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. слід відмовити.

Розглядаючи вимогу позивача за первісним позовом про визнання відсутності у ПП “Бойове-комсервіс” боргу за постачання електричної енергії у сумі 16 611,58грн. суд враховує наступне.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Право на захист розглядається як суб’єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання відсутності у ПП “Бойове-комсервіс” боргу за постачання електричної енергії у сумі 16 611,58грн., позивач посилається на порушення відповідачем норми чинного законодавства та умов договору.

Враховуючи викладене та положення ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством України не передбачений такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як визнання факту відсутності. Вказана вимога позивача за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту.

Розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин.

Визнання відсутності боргу є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення.

До того ж, при розгляді зустрічного позову по цій справі господарським судом Донецької області встановлений факт наявності у споживача перед електропостачальною організацією на час розгляду спору заборгованості за активну електроенергію в розмірі 16611,56грн.

Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо визнання відсутності у ПП “Бойове-комсервіс” боргу за постачання електричної енергії у сумі 16 611,58грн. слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 16, 526, 527, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства “Бойове-комсервіс” с.Бойове, Володарський район, Донецька область до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область про визнання дій по припиненню постачання електричної енергії та нарахуванню боргу у сумі 16 611,58грн. незаконними та такими, що здійснені з порушенням вимог Договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р. та ПКЕЕ; зобов’язання відповідача здійснити підключення електричної енергії до об’єктів ПП “Бойове-комсервіс”, які повинні обслуговуватись згідно договору про постачання електричної енергії №191 від 11.08.2009р.; визнання відсутності боргу за постачання електричної енергії у сумі 16 611,58грн., відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецька область до Приватного підприємства “Бойове-комсервіс” с.Бойове, Володарський район, Донецька область про стягнення заборгованості за активну електроенергію у розмірі 16 611,56грн., пені у розмірі 324,49грн., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 62,81грн., індексу інфляції у розмірі 199,34грн., задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Бойове-комсервіс” с.Бойове (87060, с.Бойове, Володарський район, Донецька область, вул.Сенатосенка, 54, ЄДРПОУ 36209504) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на рахунок із спеціальним режимом користування № 260353031294 в ОПЕРВ в філії ДОУ ВАТ „Державний Ощадний банк України”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00131096 заборгованість за активну електроенергію в розмірі 16 611,58грн.

Стягнути з Приватного підприємства “Бойове-комсервіс” с.Бойове (87060, с.Бойове, Володарський район, Донецька область, вул.Сенатосенка, 54, ЄДРПОУ 36209504) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 2600830153 в філії - Володарському відділенні №3133 ВАТ „Державний Ощадний банк України”, МФО 394374, ЄДРПОУ 02789150 пеню у розмірі 324,49грн., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 62,81грн., індекс інфляції у розмірі 199,34грн.

Стягнути з Приватного підприємства “Бойове-комсервіс” с.Бойове (87060, с.Бойове, Володарський район, Донецька область, вул.Сенатосенка, 54, ЄДРПОУ 36209504) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м.Горлівка Донецької області, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268 - 172,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.10.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2010р.

Суддя