Постанова № 11966301, 06.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2010 року 9:26 № 2а-13593/09/2670

за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

доПриватного підприємства «Роса»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Мастер»

простягнення коштів одержаних за нікчемним правочином,

Суддя Смолій І.В. Секретар Бузінова І.Ю.

Представники:

від позивача: Федоров С.Ф. довіреність № 7/9/10-017 від 11.01.10

від відповідача 1: Могуренко С.Є. довіреність № 3 від 12.01.10

від відповідача 2: не з'явився

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 06.09.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Роса»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Мастер»про стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином.

Ухвалою суду від 03.12.09р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 20.01.09р.

Ухвалою суду від 20.01.10р. по справі завершено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.03.10р.

Судове засідання з 16.03.10р. по 06.09.10р. неодноразово відкладалось у звязку з необхідністю одержання нових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні 06.09.10р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що спірні господарські зобов'язання між ПП «Роса»і ТОВ «Медіа Мастер»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на створення взаємних прав та обов'язків, натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що безперечно суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки, відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків та зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановленим законом терміни. Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства.

Представник ПП «Роса» у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та пояснив, що господарські взаємовідносини ПП «Роса»та ТОВ «Медіа-Мастер»здійснювались у межах чинного законодавства.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між ПП «Роса»(Відповідач-1) та ТОВ «Медіа Мастер»(Відповідач-2) було укладено договір №01/12 від 01.12.2005 року на виконання якого виконавець ТОВ «Медіа-Мастер», в особі директора Осикового С.М., зобовязується виконати будівельно-монтажні роботи по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу житлового будинку: стін, колон, перекриттів, балкон на будівництві житлово готельного комплексу із спортивно розважальним центром по вул. Ю.Шумського, у Дніпропетровському районі м.Києва. Також між ПП «Роса»(Відповідач-1) та ТОВ «Медіа Мастер»(Відповідач-2) було укладено договір №07/7 від 03.07.2006 року на виконання якого Субпідрядник ТОВ «Медіа-Мастер», в особі директора Осикового С.М., зобовязується виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву школи, дитячого садка в с. Підгірці Обухівського району, Київської області.

Як видно з матеріалів справи, роботи на підставі вказаних договорів виконані ТОВ«Медіа-Мастер»у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами виконаних підрядних робіт.

З довідки про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання-передачі матеріалів та актів приймання-передачі техніки вбачається, що ТОВ «Медіа-Мастер»отримало кошти, матеріали та техніку у повному обсязі.

Поряд з цим, 20.07.2009 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ«Роса»ДПІ у Голосіївському районі м. Києві було складено Акт №418/1-23-08-21521174 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у вигляді заниження податку на прибуток за період з І-го кварталу по ІІІ-й квартал 2006 року у сумі 363566,00грн., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді заниження податку на прибуток за період з квітня по серпень 2006 року у сумі 290853,00грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку позивача про завищення валових витрат стала встановлена ним нікчемність Договорів №01/12 та №07/7, а також виписаних на його підставі податкових накладних у звязку з тим, що на дату підписання Акту, ТОВ «Медіа Мастер»має стан «Припинено, але не знято з обліку», також згідно форми 1 ДФ кількість працюючих 1 чоловік (директор Бельдій В.В.), тобто відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, з чого позивач зробив висновок, що дані обставини свідчать про відсутність у ТОВ «Медіа Мастер»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по взаємовідносинам з ПП «Роса».

ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва надано до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва копію пояснень гр.. ОСОБА_5, згідно яких ОСОБА_5 ніколи не підписував жодних документів від імені засновника ТОВ „Медіа Мастер", підпис на статуті ТОВ „Медіа Мастер" та протоколі №1 загальних зборів ТОВ „Медіа Мастер" не належать ОСОБА_5 Директора товариства Бельдій В. В. гр. ОСОБА_5 особисто не знає, вказане прізвище чув вперше. Участь у фінансово-господарській діяльності ТОВ „Медіа Мастер" ніколи неприймав. Свої установчі дані в матеріалах реєстрації ТОВ „Медіа Мастер" гр.. ОСОБА_5 пояснює ти, що втратив паспорт громадянина України.

Крім того строк дії ліцензії ТОВ «Медіа Мастер»Серія АВ №050819 на заняття будівельною діяльністю з 17.03.2006р. по 17.04.2011р., а договір на виконання підрядних робіт № 01/12 укладено від 01.12.2005р.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. N 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, зазначені спірні господарські зобов'язання щодо надання послуг будівельно-монтажних робіт монолітного залізобетонного каркасу житлового будинку: стін, колон, перекриттів, балкон на будівництві житлово готельного комплексу із спортивно розважальним центром по вул. Ю.Шумського, у Дніпропетровському районі м.Києва між ПП «Роса»та ТОВ «Медіа Мастер»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, і як наслідок така угода є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 - 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, згідно ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ст. 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року за № 15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів, так і шляхом приховування об'єктів оподаткування та іншими способами.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та їх відшкодування у передбачених цим Законом випадках є фактична сплата цих сум до Державного бюджету України.

Тобто, положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до Державного бюджету України сум податку на додану вартість та їх відшкодуванням.

Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства, так як завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні матеріали справи суд приходить до внутрішнього переконання, надання послуг будівельно-монтажних робіт монолітного залізобетонного каркасу житлового будинку: стін, колон, перекриттів, балкон на будівництві житлово готельного комплексу із спортивно розважальним центром по вул. Ю.Шумського, у Дніпропетровському районі м.Києва між ПП «Роса»та ТОВ «Медіа Мастер»для обох підприємств є нікчемною, оскільки направлена на ухилення від сплати податків та зборів (зокрема, податку на додану вартість), і завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, не зважаючи на встановлення факту нікчемності правочину укладеного між ПП «Роса»та ТОВ «Медіа Мастер», встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції, між сторонами відбувалися в період з 01.12.2005 року по 31.12.2006 року, а адміністративний позов подано ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва подано 03.12.2009 року, тобто з пропуском річного строку встановленого ст. 250 ГК України для застосування санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до суду з даним позовом, а тому позов є таким що не підлягає задоволенню у зв'язку із пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч. З ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, ст. 250 ГК України Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва відмовити повністю.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій