Постанова № 11966290, 16.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2010 року 09:52 № 2а-11852/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А. при секретарі Руденко Н.В., за участю представників сторін:

від позивача: Приходько О.С. (довіреність від 12.07.2010 року № 114)

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор Капітал"

провизнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва звернулася з позовною заявою про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор Капітал»від 22.05.2009 року через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути та припинення юридичної особи - ТОВ «Алькор Капітал», код ЄДРПОУ 36241003.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що статут і реєстраційні документи відповідача містять неправдиві відомості про формування статутного капіталі, власника майна, директора та місцезнаходження товариства, а при реєстрації була відсутня дійсна воля і волевиявлення осіб, яких зазначено в реєстраційних документах.

Ці висновки позивач робить виходячи із змісту вироку Соломянського районного суду м. Києва від 15.02.2010 року по кримінальній справі № 1-215/10 щодо керівника ТОВ «Алькор Капітал»ОСОБА_2, незасвідчена та не підписана копія якого додана до позовної заяви.

У звязку з цим, з посиланням на положення статей 80, 87 Цивільного кодексу України, ч.ч. 3 і 5 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», а також статей 202, 203, 215, 236 Цивільного кодексу України, позивач вважає нікчемним правочин (статут) у формі створення установчих документів та державної реєстрації відповідача та зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена будь-якою заінтересованою особою.

Виходячи з цього та з посиланням на п. 2. ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача через порушення закону, допущені його створенні, які не можна усунути.

Відповідач в судові засідання 31.08.2010 року та 16.09.2010 року не зявився, заперечень проти позову не надав. Відповідач був повідомлений належним чином повідомлений про день, час і дату розгляду справи. Судові виклики (повістки) повернуті з відміткою пошти про відсутність адресату. Відповідно до ч. 4 ст. 33 та ч. 11 ст. 35 КАС України позивач вважається таким, що повідомлений належним чином про час, дату і місце розгляду справи.

Враховуюче те що, представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а відповідач не забезпечив участь у справі свого представника, керуючись ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи здійснюється на підставі наявних доказів, що було підтримано позивачем під час судового засідання 16.09.2010 року.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькор Капітал»зареєстроване Соломянською районною державною адміністрацією м. Києва 05.11.2008 року та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Соломянському районі м. Києва. ТОВ «Алькор Капітал»присвоєно ідентифікаційний код з ЄДРПОУ - 36241003, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місцезнаходження товариства - м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11.

В якості доказу незаконної діяльності відповідача до позовної заяви надано не підписану та незасвідчену копію вироку Соломянського районного суду м. Києва від 15.02.2010 року по кримінальній справі № 1-215/10 щодо керівника ТОВ «Алькор Капітал»ОСОБА_2, в якому встановлюються обставини вчинення кримінально караних діянь керівника цього товариства щодо створення і діяльності ТОВ «Алькор Капітал».

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2010 року суд зобовязав позивача надати, зокрема, докази набрання законної сили цим вироком, обовязок чого покладений на позивача відповідно до ч.4. ст. 71 КАС України.

Частиною 6 ст. 71 КАС України встановлено - якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Станом на час судового розгляду справи 16.09.2010 року позивач не виконав вимоги ухвали суду та просив розглядати справу на підставі наявних доказів.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 69 КАС України суд не приймає до уваги в якості доказу вищезгаданий вирок та розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Статтями 2-3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

З викладеного вбачається, що розглядуваний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації. Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 110 ЦК України).

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч. 2. ст. 110 ЦК України). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи.

Законом України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (п. 17 ст. 11 Закону).Виходячи з положень п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення субєктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством. Таких позовних вимог позивачем не заявлялось.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а отже підстав для задоволення позову в цій частині не має.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.06.2009 р. у справі К-35295/06 (ухвала розміщена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет).

Оцінюючи доводи позивача стосовно щодо нікчемності статуту позивача, як правочину, та застосування у звязку з цим наслідків недійсного правочину у вигляді визнання недійсним запису про державну реєстрацію, суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки статут не є правочином (договором) в розумінні ЦК України, що вбачається зокрема з положень статей 36, 41, 42, 59 Закону України „Про господарські товариства”, ст. 626 ЦК України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Наведені позивачем норми ЦК України не регулюють правовідносини щодо припинення юридичної особи, а позивач не є субєктом цих правовідносин. А відтак доводи позивача з їх обґрунтуванням положеннями статей 202, 203, 215, 236, ч. 5 ст. 216 ЦК України є юридично безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач в даному випадку не довів законності та обґрунтованості своїх вимог. Наведені позивачем у позовній заяві обставини не є підставою для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складений та підписаний 17 вересня 2010 року.