Постанова № 11966257, 26.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 серпня 2010 року 09:06 Справа№ 2а-6387/10/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіалінії Віз Ейр Україна»

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

провизнання протиправними податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.

Представники:

Від позивача: Ворожбит О.Б. п\к (дов.від 19.03.10р. № б/н);

Якубенко Г.Г. п/к (дов.від 13.07.10р. № б/н);

Від відповідача: Олійніченко І.В. п\к (дов.від 27.07.10р. № 84)

Від прокурора : не зявився

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 23.04.10року по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 19.05.10року.

05.05.10р. позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення за № 0065991502/0 від 18.09.09р., №0065991502/1 від 08.12.09р., № 0065991502/2 від 02.02.10р. та № 0065991502/3 від 22.04.10р. винесені Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва та визнати протиправним рішення Державної податкової адміністрації України від 09.04.10р. за № 3383/6/25/-0115.

В судовому засіданні 19.05.10р. оголошувалось перерву до 27.05.10р. за клопотанням представника позивача для подання додаткових уточнень позовних вимог.

В судовому засіданні 27.05.10р. представником позивача подано уточнення позовних вимог, згідно з якими позивач відмовляється від вимог в частині скасування рішення Державної податкової адміністрації України.

Ухвалою суду від 27.05.10р. по справі завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.06.10р.

В судових засіданнях 17.06.10р., 13.08.10р. та 19.08.10р. оголошувались перерви для витребування та приєднання до матеріалів доказів необхідних для повного та всебічного зясування обставин справи.

19.08.10р. позивачем було подано клопотання про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача судових витрат, однак в судовому засіданні представник відповідача дане клопотання не підтримав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю із урахуванням поданих уточнень до позову. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що не погоджується із висновком податкового органу про заниження податку на додану вартість, що виникло у звязку із віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним отриманим не в звітному періоді, оскільки суми ПДВ включались позивачем у звітні періоди відповідно до надходжень таких податкових накладних, тому просить позов задовлити, та скасувати податкове повідомлення-рішення в цій частині.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зазначив, що проведеною перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в період що перевірявся. Дане заниження виникло в наслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним отриманим не в звітному періоді, у звязку з чим і було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає його правомірним та таким, що винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіалінії Віз Ейр Україна»за червень та липень 2009року. За результатами перевірки складено Акт від 09.09.2009 року № 97/15-02/35895174 (надалі Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог п.п. 7.2.3., 7.2.6. п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся, на загальну суму 1 230 202,00грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва 18.09.09р. винесено податкове повідомлення-рішення №0065991502/0 яким за позивачем визнано суму податкового зобовязання в розмірі 1487042,00грн. в тому числі за основним платежем 1 230 202,00грн, штрафні (фінансові) санкції 247840,00грн.

Позивач не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішення оскаржив його в адміністративному порядку, в результаті чого були винесені податкові повідомлення-рішення №0065991502/1 від 08.12.09р., № 0065991502/2 від 02.02.10р. та № 0065991502/3 від 22.04.10р.

З акту перевірки судом встановлено, що заниження податку на додану вартість позивачем на думку податкового органу виникло у звязку із віднесенням до складу податкового кредит ПДВ по податковим накладним отриманим не в звітному періоді.

Оскільки податкові накладні що підтверджують право позивача на податковий кредит в сумі 2587946,22грн. були надані до перевірки та сторонами не заперечується відомості що в них містяться та момент їх надходження до позивача, та в суду не виникає сумніву щодо їх достовірності, тому у відповідності до ч.3 ст. 72 КАС України ці відомості не потребують доказування перед судом.

Проаналізувавши обставини справи та наявні матеріали справи суд погоджується з міркуваннями податкового органу виходячи з наступного.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) відповідно до п.п 7.4.5. п. 7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суд погоджується з посиланнями позивача на п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»яким визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Однак при цьому суд вважає за необхідне зазначити, що законодавцем також і передбачено заходи впливу на недобросовісних постачальників товарів (послуг).

Зокрема підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Виходячи з зазначеної вище норми, суд приходить до висновку, що позивач в разі не отримання вчасно від постачальника податкових накладних вправі був включити суми сплаченого податку на додану вартість в поточний податковий період та одночасно з такою декларацією подати до податкового органу і скаргу.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи позивач у звітних періодах в яких і було сплачено кошти за придбання товарів, в тому числі і сплачено ПДВ, не відніс ці суми до податкового кредиту, жодних заяв з приводу не надання постачальником товару податкових накладних до податкового органу не подавав. Дана обставина позивачем не заперечується.

За таких обставин та враховуючи норму закону викладену в п.п. 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР ,суд приходить до переконання про безпідставність віднесення позивачем вказаних сум сплаченого податку на додану вартість в іншому податковому періоді ніж той в якому виписана така податкова накладна.

Аналізуючи наведені докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до внутрішнього переконання, що податковий орган під час здійснення перевірки вірно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій