Постанова № 11966251, 31.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-11848/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд"

до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2010р. №№0027201501/0,0027211501/0

за участю представників сторін:від позивача: Хокова С.А. (довіреність б/н від 09.08.2010 р.),

від відповідача: Сахненко О.О. (довіреність № 128 від 26.08.2010 р.), Борисова І.І. (довіреність від 09.04.2010 р. № 52),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Телекомбуд»

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0027211501/0 та № 0027201501/0 від 30 липня 2010 року,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал Телекомбуд»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправними і скасування податкових рішень-повідомлень № 0027211501/0 від 30.07.2010 року, № 0027201501/0 від 30.07.2010 року.

Позивні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач безпідставно прийшов до висновку про порушення строків сплати податку на прибуток, оскільки Позивач, відповідно до вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон України № 2181), вчасно сплатив через філію Київського регіонального управління ТОВ «Укрпромбанк»податок на прибуток за 2008 рік платіжним дорученням № 3722 від 23.01.2009 року у розмірі 80000,00 грн. із загальної суми податку у розмірі 185365 гривень, визначеної податковою декларацією, однак вказаний банк не перерахував кошти до державного бюджету у звязку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку та введенням згідно з постановою НБУ від 20.01.2009 р. № 19/БТ тимчасової адміністрації в банку та мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Як зазначає Позивач, зі змісту пп. 16.5.1 п.16.5 ст. 16 Закону України № 2181 вбачається, що у разі порушення банком строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Крім того, Позивач зазначає, що Відповідач безпідставно, всупереч чинному законодавству, зарахував 80040,00 грн., сплачених через Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»платіжним дорученням № 78 від 23.02.2009 року, не за його цільовим призначенням, а як оплату за податок на прибуток за 2008 рік, хоча призначення платежу за цим дорученням визначено як сплата податку на прибуток згідно акту перевірки від 16.02.2009 року № 1238/23-02/33740069.

Представник Відповідача позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях від 30.08.2010 року № 6491/9/10-005 та додаткових поясненнях від 31.08.2010 року.

Розглянувши подані сторонами та третьою особою матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30 липня 2010 року Державною податковою інспекцією у Соломянського районі у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету ТОВ «Арсенал Телекомбуд», якою встановлено порушення п. 5.3 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а саме протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання з податку на прибуток, про що складено Акт № 10936/15-1-33740069.

Відповідно до вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0027211501/0 від 30.07.2010 року яким, на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ, до Позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10 % від суми узгодженого податкового зобовязання у сумі 7907,20 грн. за платежем податок на прибуток за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання у сумі 79071,99 грн.

Крім того на підставі того ж Акту № 10936/15-1-33740069 від 30.07.2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0027201501/0 від 30.07.2010 року, яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ до Позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20 % від суми узгодженого податкового зобовязання у сумі 12276,75 грн. за платежем податок на прибуток за порушення граничного строку узгодженого податкового зобовязання у сумі 61383,77 гривень.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0027211501/0 від 30.07.2010 року на суму штрафних санкцій у розмірі 7907,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи спірні взаємовідносини щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 7907,20 гривень виникли між сторонами у звязку із сплатою позивачем податку на прибуток за 2008 рік.

Так, ТОВ «Арсенал Телекомбуд»09.02.2009 року подало до ДПІ у Соломянському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток за 2008 рік, в якій було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток за 2008 рік у сумі 185365,00 грн.

Граничний строк сплати Позивачем самостійно узгодженого податкового зобовязання відповідно до п.п. 5.3.1., 4.1.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»становить 19.02.2009 року.

Позивач вищевказану суму податку на прибуток за 2008 рік сплатив двома платіжними дорученнями, залученими до матеріалів справи, а саме: платіжним дорученням № 3722 від 23.01.2009 року на суму 80000,00 грн. через філію Київського регіонального управління ТОВ «Укрпромбанк»(призначення платежу податок на прибуток за 2008 рік) та платіжним дорученням № 77 від 19.02.2009 року на суму 105365,00 грн. (призначення платежу податок на прибуток за 2008 рік) через ВАТ «Ерсте Банк», а загалом 185365,00 гривень, що дорівнює сумі податку, визначеній в податковій декларації.

Як вбачається з довідки ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк»від 10.08.2010 року № 11147, залишок коштів на рахунку позивача станом на 23.02.2009 р. складав 312821,79 гривень, тобто суму коштів, яких вистачало для здійснення зазначеного платежу.

В той же час, як вбачається з Повідомлення про невиконання розрахункових документів, складеного філією КРУ ТОВ «Укрпромбанк»від 17.04.2009 р. за № 253, платіжне доручення № 3722 від 23.01.2009 року на суму 80000 гривень, яке (платіжне доручення) отримано банком 23.01.2009 року, не було виконано з причин недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку. Крім того, банком було повідомлено, що відповідно до постанови Національного Банку України від 20.01.2009 року за № 19/БТ введено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та мораторій на задоволення вимог кредиторів з 21.01.2009 р. по 21.07.2010 року, що не заперечується відповідачем. Про наведене позивач проінформував відповідача листом № 24А від 25.02.2009 р.

Наведені обставини стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення № 0027211501/0 від 30.07.2010 року (Акт № 10936/15-1-33740069 від 30.07.2010 року) на суму штрафних санкцій у розмірі 7907,20 гривень у звязку з несвоєчасною сплатою податкового зобовязання з податку на прибуток за 2008 рік у сумі 79071,99 гривень, оскільки, на думку відповідача, кошти за платіжним дорученням № 3722 від 23.01.2009 року на суму 80000 грн. до бюджету не надійшли. Сума, яка на думку відповідача несвоєчасно надійшла за цим рішенням до бюджету у розмірі 79071,99 гривень, розрахована наступним чином: 185 365,00 гривень (сума податку по декларації) 105365 гривень (сплачено через ВАТ «Ерсте Банк») 928,01 гривень (переплата з податку по особовому рахунку, роздруківка з якого залучена до матеріалів справи). В погашення зазначеної суми податку відповідач зарахував інший платіж з іншим призначенням платежу, а саме: 80040 гривень, які були сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 78 від 23.02.2009 року за іншим актом перевірки від 16.02.2009 року № 1298/23-02/33740069 на підставі якого (акту) було прийняте окреме податкове повідомлення-рішення від 17.02.20010 року № 000057/2302/0, яке позивачем не оскаржувалось та було своєчасно сплачено згідно зазначеного платіжного доручення. Спірні взаємовідносини щодо виконання цього платежу у розмірі 80040 гривень є предметом розгляду за другим епізодом (оскаржуваним рішенням) у даній справі, за яким відповідач не врахував останній платіж за його призначенням.

Тобто, внаслідок ненадходження до бюджету платежу від 23.01.2009 року через філію КРУ «Укрпромбанк»у розмірі 80000 гривень, всі наступні платежі, які досліджуються у цій справі, враховувались відповідачем по особовому рахунку позивача не за їх призначенням.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" зобов'язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів припиняється у зв'язку зі сплатою податку чи збору.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Згідно пп.1.24 ст. 1 Закону України № 2346 переказ грошей це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача коштів. Відповідно до цих приписів закону, Позивач виконав усі дії, які від нього залежали, для належного виконання зобов'язання, а саме подав платіжне доручення до обслуговуючого банку (№ 3722 від 23.01.2009 року на суму 80000,00 грн.). Зазначені платіжне доручення прийнято банком, про що свідчить відмітка про прийняття, але зазначене платіжне доручення не виконувалось у зв'язку з реалізацією функцій тимчасової адміністрації, передбачених ст. 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність", про що зазначено в листі філії КРУ ТОВ «Укрпромбанк»від 17.04.2009 р. за № 253. Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім подання до банківської установи відповідних платіжних документів, чинним законодавством не передбачено. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

Також слід зазначити, що за змістом пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Отже, саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку зазначений вище Закон пов'язує настання певних правових наслідків.

Відповідно до пунктів 16.5.1 та 16.5.3 цього ж Закону (в редакції, що діяла на час здійснення платежу), не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.

У цьому разі платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до вимог пункту 16.5.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Отже неперерахування банком грошових коштів, які направляються на сплату податків, зборів або інших обов'язкових платежів, внаслідок відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку та у зв'язку з регулюванням Національним банком України економічних нормативів такого банку через введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та тимчасової адміністрації, виключає відповідальність платника податку.

Визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку до бюджету. Отже, якщо неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне (повторне) перерахування податкових платежів до бюджету.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань із сплати податку на прибуток за 2008 рік, у тому числі за платіжним дорученням № 3722 від 23.01.2009 року на суму 80000,00 грн., яке було прийняте до виконання філією КРУ ТОВ «Укрпромбанк», що підтверджується відміткою банку на вказаному платіжному доручені з позначкою «одержано банком 23 січня 2009р.», у звязку з чим у відповідача не було правових підстав для ухвалення оскаржуваного податкового-рішення № 0027211501/0 від 30.07.2010 року та нарахування штрафних санкцій. Виходячи з вищенаведеного дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як незаконне.

При цьому суд також відзначає, що Акт перевірки містить недостовірну інформацію щодо визначення року вчинення платіжних порушень, зокрема в акті вказано рік вчинення 2010, в той час, коли фактично зазначені платіжні доручення вчинені у 2009 році.

Стосовно податкового рішення-повідомлення № 0027211501/0 від 30.07.2010 року, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 12276,75 грн. за порушення граничного строку узгодженого податкового зобовязання у сумі 61383,77 гривень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні взаємовідносини за даним податковим повідомленням-рішенням виникли у звязку з тим, що відповідач не врахував за призначенням платіж позивача у розмірі 80040 гривень за платіжним дорученням № 78 від 23.02.2009 року, який фактично надійшов до бюджету та який позивач здійснив через ВАТ «Ерсте Банк»на виконання іншого Акту перевірки від 16.02.2009 року № 1298/23-0211/33740069 (про заниження Позивачем податку на прибуток на 62227,00 грн.) та не оскарженого ним за цим актом податкового повідомлення-рішення від 17.02.2009 року № 000057/2302/0 на загальну суму 80040 гривень (основний платіж 62227,00 гривень, штрафні санкції 17813,00 гривень). Призначення платежу за цим платіжним дорученням є «податок на прибуток зг. акта перевірки № 1298/23-02/33740069 від 16.02.2009 р.».

Однак, зазначений платіж у сумі 80400 гривень відповідач зарахував в погашення податкових зобовязань з податку на прибуток за 2008 рік у сумі 79072,00 грн. за першим епізодом у даній справі у звязку з тим, що платіжне доручення № 3722 від 23.01.2009 року на суму 80000,00 грн., подане до філії КРУ ТОВ «Укрпромбанк», не було виконано банком. Наведене підтверджується тим же Актом перевірки від 30.07.2010 року, що і за першим епізодом у цій справі, поясненнями відповідача від 31.08.2010 року та даними з облікової картки позивача.

Враховуючи те, що, на думку відповідача, позивач своєчасно не сплатив податкові зобовязання у розмірі 80040 гривень (основний платіж 62227,00 гривень, штрафні санкції 17813,00 гривень) відповідно до Акту перевірки від 16.02.2009 року № 1298/23-0211/33740069 та вищезгаданого неоскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення від 17.02.2009 року № 000057/2302/0, відповідачем проведено перевірку і складено вищезгаданий Акт від 30.07.2010 року № 10936/15-1-33740069, яким з урахуванням додаткових пояснень відповідача від 31.08.2010 року щодо помилковості цифр «54000»гривень, замість якої слід читати «54400»гривень, зафіксовано порушення строків сплати податкового зобовязання за вищевказаним основним платежем у сумі 62227 гривень, що з урахуванням переплати у сумі 843,23 гривні становить 61383,77 гривні. Вказане підтверджується даними з облікової картки позивача.

На підставі зазначеного акту від 30.07.2010 року відповідачем ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0027201501/0 від 30.07.2010 року про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 20 % у сумі 12276,75 гривень на суму несвоєчасно сплаченої суми податкового зобовязання у сумі 61 383,77 гривень. При цьому, як зазначено вище, в оплату останньої суми відповідач врахував не кошти за платіжним дорученням № 78 від 23.02.2009 року (з цільовим призначення платежу), а інші наступні платежі позивача, зокрема, за платіжним дорученням № 3727 від 23.04.2009 року у сумі 6983,75 гривень та за платіжним дорученням № 289 від 23.04.2009 року у сумі 54400 гривень (призначення платежу «податок на прибуток за 1 квартал 2009 р.»)

Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону N 2181 встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Положеннями 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 визначено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, що має місце в даному випадку із сплатою податкових зобовязань позивача на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.02.2009 року № 000057/2302/0, ухваленим на підставі Акту перевірки ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 16.02.2009 року № 1298/23-02/33740069, платіжним дорученням № 78 від 23.02.2009 року в сумі 80040,00 грн.

Як визначено у пункті 7.1 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

При цьому, згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Аналізуючи в сукупності наведені вище норми та фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивач має право на власний розсуд визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також визначати призначення платежів.

Виходячи із зазначених норм, у податкового органу відсутні повноваження самостійно змінювати цільове призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобовязань, та примусово здійснювати розподіл перерахованих позивачем коштів без волевиявлення власника грошових коштів.

Закон № 2181 серед переліку заходів, які вживаються контролюючим органом, не містить такого заходу як зміна цільового призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Сплативши суму податкових зобовязань, визначених у вищезгаданому податковому повідомленні-рішенні від 17.02.2009 року за платіжним дорученням № 78 від 23.02.2009 року в сумі 80040,00 грн. (у т.ч. 62227 гривень сума податкового зобовязання за основним платежем) з призначенням платежу «податок на прибуток згідно Акту перевірки № 1298/23-02/33740069 від 16.02.2009 року», позивач своєчасно виконав зобовязання перед бюджетом за конкретним платежем та зобовязанням і його дії не суперечать положенням Закону № 2181.

Враховуючи наведене, у відповідача не було правових підстав здійснювати перерозподіл цих коштів, а їх зарахування іншим чином, ніж це зазначено позивачем у відповідних платіжних документах, не відповідає приписам Закону № 2181.

При цьому, у взаємозвязку з першим епізодом по цій справі, в даному випадку прийняття незаконного рішення за першим епізодом, спричинило ухвалення незаконного рішення за другим епізодом у цій справі.

Беручи до уваги наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0027201501/0 від 30.07.2010 року є протиправним і також підлягає скасуванню.

Крім того, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить також до висновку, що відповідач безпідставно в Акті перевірки від 30.07.2010 року врахував в погашення податкових зобовязань за податковим повідомленням-рішенням № 000057/2302/0 від 17.02.2009 року у сумі 61 383,77 гривень наступні платежі позивача, зокрема за платіжним дорученням № 3727 від 23.04.2009 року у сумі 6983,75 гривень та за платіжним дорученням № 289 від 23.04.2009 року у сумі 54400 гривень (призначення платежу «податок на прибуток за 1 квартал 2009 р.»), оскільки зобовязання за вказаним повідомленням-рішенням у сумі 80040 гривень, були сплачені позивачем у встановленому порядку окремим вищезгаданим платіжним дорученням № 78 від 23.02.2009 року в сумі 80040,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Телекомбуд»(03313, м. Київ, проспект Перемоги 57, код ЄДРПОУ 33740069) до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі у м. Києві від 30 липня 2010 року № 0027201501/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі у м. Києві від 30 липня 2010 року № 0027211501/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Телекомбуд»(03313, м. Київ, проспект Перемоги 57, код ЄДРПОУ 33740069) 6,80 грн. (шість гривень 80 копійок) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Кармазін