Постанова № 11966142, 24.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-1452/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Манічевій В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача: Медведєв В.В.

від відповідача: Сич Є.Ю.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.06.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард» (далі ТОВ «Нафтогаз Кард») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач), з урахуванням уточнень позовних вимог від 06.04.2010 року про визнання дій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по складанню акта перевірки незаконними, а акт перевірки нечинним, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2009 року № 0000872307/0 та від 27.01.2010 року № 0000872307/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2010 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання нечинним Акту №517/1-23-07-33442102 від 31.08.2009 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Нафтогаз Кард».

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що він правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою після закінчення звітного періоду. При цьому, позивач посилається на приписи статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачена можливість включення сум податку на додану вартість лише до податкового кредиту того періоду, протягом якого здійснено оплату.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 31.08.2009 року було проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард»за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року .

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 31.08.2009р №517/1-23-07-33442102 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Нафтогаз Кард»код 33442102 з питань формування податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року»(далі акт перевірки), на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення від 14.09.2009 року № 0000872307/0. Після проведення процедури апеляційного узгодження ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення рішення від 27.01.2010 року № 0000872307/2 (аналогічне за змістом попередньому).

Вищезазначеним податковим повідомленням рішенням від 14.09.2009 року № 0000872307/0 (далі рішення) позивачу, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8, пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено податкові зобовязання зі сплати 288000,00 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 57600,00 грн.

Прийняття вищезазначеного рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення ТОВ «Нафтогаз Кард» пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2009 року з ПДВ, та в свою чергу до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду на суму 288000,00 грн.

Вищезазначене порушення, встановлене відповідачем, полягало у тому, що при визначенні податкового кредиту за липень 2009 року згідно поданого додатку №5 до декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»враховано податкову накладну минулого податкового періоду, а саме: лютий 2008 року на суму ПДВ 288000,00 грн. по контрагенту - постачальнику ТОВ «Сокол-Агро»(код 32344732).

Відповідач дійшов висновків, що позивач не мав права на включення суми, сплаченої вказаному контрагенту до податкового кредиту, оскільки ним не було подано скарги щодо вказаного контрагенту у звязку з ненаданням позивачу ТОВ «Сокол-Агро»податкової накладної у відповідному звітному періоді.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, а представниками сторін не заперечується, що позивачем на підставі договору №21/01-2008 від 21.01.2008 року по наданню послуг зі створення проекту та акту №27/02-1 від 27.02.2008 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) було сплачено в лютому 2008 року 1728000,00 грн. контрагенту - постачальнику ТОВ «Сокол-Агро»(код 32344732).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сокол-Агро»позивачу було видано податкову накладну №27/02-01 від 27.02.2008 року, яку було зазначено позивачем в розділі ІІ (Податковий кредит) розшифровки податкових зобовязань в розрізі контрагентів, податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, поданої відповідачу.

В процесі розгляду справи позивач послався на те, що зазначену податкову накладну позивачем було отримано несвоєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи належним чином завіреним Реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Зазначена правова норма не встановлює заборону на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів, оскільки саме таке (або аналогічне) визначення у даній податковій нормі відсутнє.

Натомість, нормами статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прямо встановлено - якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Отже, нормами вищезазначеного Закону №2181 прямо встановлено можливість врахування уточнених показників шляхом включення їх до декларацій за наступний податковий період.

Відповідно до вимог пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, п.п. 7.2.6 передбачено право (а не обовязок) платника податку на можливість включення сум до податкового кредиту без податкових накладних, та обумовлено зазначене право поданням скарги. Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що зазначеною правовою нормою передбачено обовязок позивача на подання скарги та встановлено заборону на включення сум ПДВ до податкового кредиту в інших, ніж період сплати, періодах.

Суд звертає увагу на приписи пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якими встановлено обмеження на можливість включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та не зазначено даних випадків.

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суд приходить до висновку, що сума ПДВ за податковою накладною, отриманою із запізненням включається до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримана податкова накладна. Зазначена сума має відображатися у податковій декларації з ПДВ за поточний звітний період.

Судом вбачається, що при цьому не відбувається коригування раніше відображеного податкового кредиту, тому у позивача не виникає обовязку подання уточнюючого розрахунку до декларації, оскільки право на віднесення сум до податкового кредиту виникає або в момент списання коштів, або в момент отримання податкової накладної (п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Нормами пункту 7.4.5 вищезазначеного Закону прямо встановлено заборону на віднесення до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними, у звязку з чим віднесення сум податку до податкового кредиту в момент отримання податкової накладної вбачається правомірним.

Крім того, термін «право», вжитий у підпункті 7.5.1, не може визначати обовязок на віднесення сум до податкового кредиту саме за першою подією, та обмежувати період віднесення сум до податкового кредиту періодом сплати коштів.

Суд також враховує, що можливість віднесення сум податкового кредиту в інших, ніж період виписки податкових накладних, періодах безпосередньо передбачена формою податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за № 250/2054.

Зазначена форма декларації, в розділі ІІ розшифровки податкових зобовязань в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, періодом виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит,передбачає будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності.

Також суд приймає до уваги позицію Державної податкової адміністрації України, викладену в листі від 10.08.2006 року №8799/6/16-1515-10, з посиланням на приписи підпункту «д»підпункту 4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 14.09.2009 року № 0000872307/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 27.01.2010 року № 0000872307/2.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І. П. Васильченко Дата підписання та складення постанови в повному обсязі 22.07.2010 р.