Постанова № 11966082, 21.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2010 року 09:34 № 2а-9005/10/2670

Розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метил» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м Києва

про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії

Головуючий суддя Смолій І.В.

Секретар Саратова О.В.

Представники:

від позивача: Проценко О.М. - п\к (дов.від 08.06.10р. № б/н);

Довбня К.О. п/к (дов.від 08.06.10р. № б/н)

від відповідача : Федоров С.Ф. п\к (дов. від 11.06.2010р. №17/9/10-017),

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

Позивач ТОВ «Метил»- звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м Києва про визнання протиправним та скасування акту та про зобовязання вчинити дії.

Ухвалою суду від 11.06.2010 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 21.06.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийнятий відповідачем акт суперечить чинному законодавству України, відповідачем було помилково застосовано п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»та підпункт «в» пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»як підставу для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість та безпідставно, без жодної документальної перевірки встановлено заниження податкових зобовязань за період 01.03.2008 року 30.11.2009 року в сумі 3154,78 тис. грн. Позивач також посилається на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 травня 2010 р. № 1071-р «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1120-р»розпорядження, положення якого послужило підставою для прийняття оскаржуваного акту, втратило чинність.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, вважає що оскаржуваний акт прийнятий в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Крім того, представник відповідача пояснив, що при винесенні рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Метил»Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва керувалась вимогами підпункту «в»пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», а тому вважає, що позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метил»(код ЄДРПОУ 34934751) є юридичною особою, зареєстрованою 19.02.2007 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 199724, та платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 100026479 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 228967, виданим Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 06.03.2007 року.

За результатами невиїзної камеральної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»було встановлено заниження податкових зобовязань на суму 3154,78 тис. грн. платника 2-ої категорії по звітності за 2008-2009 рр. - ТОВ «Метил», а саме на підставі результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено факт виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобовязання за період 01.03.2008 року 30.11.2009 року в сумі 3154,78 тис. грн., що зафіксовано в довідці невиїзної камеральної перевірки № 2021-15-236 від 26.11.2009 року. За результатам проведеної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято Акт № 2179/15-238 від 30.11.2009 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Метил».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Метил»внаслідок самоперевірок у 2008-2009 рр. встановлено, що при складанні декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди було помилково занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 1454,88 тис. грн. Виходячи з норм, встановлених п. 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також керуючись розясненнями Державної податкової адміністрації України, податкові зобовязання було відображено в деклараціях з ПДВ у рядку 8.1. (самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації), а також додатку 1 до податкових декларацій з ПДВ за відповідний період. Також згідно п. 17.2. вказаного Закону на суму неврахованих податкових зобовязань позивачем було самостійно нараховано і сплачено до бюджету штраф у розмірі 5%, про що ТОВ «Метил»повідомляв ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Щодо суми 1699,9 тис. грн., судом встановлено, що дану суму склали зобовязання з підприємствами, такими як ТОВ «Компанія Артлайн», ТОВ «Ліон-КСК», ТОВ «Компанія «Лозанн», ТОВ «Темарк», з якими позивач не мав жодних правовідносин (ні господарських, ні правових, ні будь-яких інших), спільної господарської діяльності ТОВ «Метил»з ними не здійснював, тому у позивача були відсутні підстави для виписування вказаним субєктам податкових накладних, а відповідно і для збільшення власних податкових зобовязань. Представник позивача в судовому засіданні наголосив, що про факт існування вказаних підприємств та про існування між ними та ТОВ «Метил»господарських відносин він дізнався безпосередньо від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. В судове засідання були надані та оглянуті судом, в тому числі, документи податкового обліку ТОВ «Метил», а саме копії податкових декларацій та додатків 1 та 5 до них за період з березня 2008 року по листопад 2009 року.

Водночас представником відповідача було підтверджено, що працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва при прийнятті рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість було проведено систематизоване співставлення податкових зобов'язань, перевірка господарської діяльності ТОВ «Метил»не проводилась, жодної документації у Позивача не витребовувалось, первинна документація Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва не досліджувалась.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Актом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 2179/15-238 від 30.11.2009 р. анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Метил», код ЄДРПОУ 34934751 відповідно до п.п. «в»п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»№ 1120-р від 09.09.2009 року.

Пунктами 2.1., 2.2. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті; будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Підпунктами 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

З копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи вбачається, що ТОВ «Метил» зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві держаною адміністрацією 19.02.2007 року, ідентифікаційний код 34934751.

З копії Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100026479 вбачається що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, дата початку дії 06.03.2007 року.

Судом встановлено, що відповідачем під час здійснення перевірки та прийняття оскаржуваного акту перевірка господарської діяльності позивача не проводилось, жодна документація чи пояснення у ТОВ «Метил»не витребовувались. Крім того, з пояснень представника відповідача, що були надані в судовому засіданні, вбачається, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не досліджувалась первинна документація господарської діяльності позивача. Таким чином, відповідачем не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту додержання позивачем податкового законодавства. А тому підстави для анулювання реєстрації ТОВ «Метил»як платника податку на додану вартість не можуть вважатися достовірними, обґрунтованими та достатніми.

Підтвердженням необґрунтованості та недоведеності обставин, які послужили підставою для прийняття рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є також підпункт 25.2.1. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації № 79 від 01.03.2000 року, яким встановлено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б»- «ґ»пункту 25 цього Положення. Рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Перелік підтвердних документів, на підставі яких приймаються рішення про анулювання реєстрації, наведений в Положенні, та є вичерпним. Проте ДПІ у Голосіївському районі м. Києва жодного з наведених у даному переліку документів надано не було.

Відповідно до п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону; особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Скасовуючи реєстрацію ТОВ «Метил»як платника податку на додану вартість на підставі, зокрема, підпункту «в»пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач допустив невірне застосування положень Закону України «Про податок на додану вартість». Пункт 9.8. статті 9 даного Закону визначає вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, серед яких підстава, на основі якої відповідач прийняв оскаржуваний акт - «з будь-яких інших підстав»- відсутня. Відтак, приймаючи оскаржуваний акт, відповідач діяв всупереч нормам закону. Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як підставу для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідач застосував також п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», відповідно до якого органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість». Проте з такими доводами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва суд погодитися не може. Відповідно до п. 1 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. № 79, це Положення розроблене відповідно до Законів України «Про податок на додану вартість», «Про державну податкову службу в Україні»та інших нормативно-правових актів. Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону (підпункт 25.2.2. пункту 25 Положення). Отже, підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ визначаються виключно Законом України «Про податок на додану вартість». Компетенція податкових органів при встановленні недостовірності, неповноти та несплати платниками податків і зборів визначена Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та іншими законами з питань оподаткування. Прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ у випадку заниження податкових зобовязань законами України не встановлено. За наведених вище обставин та враховуючи, що закон, який має вищу юридичну силу у порівнянні з розпорядженням, яке є підзаконним нормативно-правовим актом, не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ як недекларування податкових зобовязань по виписаним податковим накладним, відповідач прийняв оскаржуваний акт всупереч вимогам норм чинного законодавства України.

Судом також було встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 травня 2010 р. № 1071-р «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1120-р»розпорядження, положення якого послужило підставою для прийняття оскаржуваного Акту, втратило чинність.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі). Відповідно до статті 3 цього ж Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій виконують функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, та ін.

Статтею 11 цього ж Закону передбачені права державних податкових інспекцій, зокрема: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Аналізуючи все вище наведене суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва, не встановивши факту заниження суми податкових зобовязань за період з 01.03.2008 р. по 30.11.2009 р. ТОВ «Метил»анулювала його свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 25.4 п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру. А тому вимоги позивача в частині зобовязання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва вчинити дії щодо внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість щодо відновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість та відновлення дії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного акту.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Акт Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 2179/15-238 від 30 листопада 2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Метил», код ЄДРПОУ 34934751.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва вчинити дії щодо внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість щодо відновлення реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Метил», код ЄДРПОУ 34934751 як платника податку на додану вартість та відновити з 30 листопада 2009 року дію Свідоцтва № 100026479 про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Метил», виданого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 06.03.2007 року на бланку ф. № 2-Р, серія НБ № 228967, індивідуальний податковий номер № 349347526504.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяСмолій І.В.