Постанова № 11966079, 13.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2010 року 10:34 № 2а-13526/09/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД Композит-Сервіс»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.

Представники:

Від позивача: Нараєвська І.Л. п\к (дов.від 03.06.09р. № б/н)

Від відповідача: Піскун І.О. п\к (дов.від 26.02.10р. № 1081/9/10-011)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.05.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м.Києва про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 24.11.09року по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.12.09року.

В судовому засіданні 10.12.09р. оголошувалось перерву до 20.01.10р. для надання сторонами додаткових пояснень.

В судовому засіданні 20.01.10року представником позивача уточнено позовні вимоги та викладено їх у наступній редакції : прийняті податкові повідомленням-рішенням форми «Р»від 14.08.09 року №0000162308/2 №0000172308/2 №0000542310/2 та від 02.07.09 №000055308/1 визнати нечинними повністю та скасувати повністю рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва №8457/10/25-011 від 28.05.09 року про результати розгляду первинної скарги, як протиправні. По справі оголошувалось перерву до 02.03.10р.у звязку із заявленим представником відповідача клопотанням для надання розрахунків штрафних санкцій.

В судових засіданнях 02.03.10р. та 15.04.10р. оголошувалось перерви для надання додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з врахуванням їх уточнень, зокрема в судовому засіданні 13.05.10р. представник відповідача відмовився від позовних вимог в частині скасування рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва №8457/10/25-011 від 28.05.09 року про результати розгляду первинної скарги. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задоволити в повному обсязі з врахуванням поданих уточнень.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що проведена планова виїзна перевірка, якою встановлено порушення ТОВ «ТД Композит-сервіс»податкового, валютного та іншого законодавства. На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийняті оскаржувані податкові-повідомлення рішення № 0000172308/2 від 14.08.09р., № 0000552308/1 від 02.07.09р., № 0000162308/2 від 14.08.09р. та № 0000542310/2 від 14.08.09р.

Відповідач вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТД Композит-сервіс»зареєстроване 05.09.01р. Голосіївською районною державною адміністрацією, свідоцтво № 26077454. Взято на облік Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва як платник податку 18.01.05р. за № 12539.

Працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТД Композит-сервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 30.09.08р. За результатами перевірки складено акт за № 131/1-23-08-31606951 від 12.03.09р.

Зазначеним актом перевірки встановлено допущення позивачем порушень вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в період що перевірявся, на загальну суму 60289,00грн., в тому числі : за 4-й квартал 2005року в сумі 4100,00грн.( відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»із змінами та доповненнями платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання); за 2-й квартал 2008р. в сумі 51842,00грн.; за 3-й квартал 2008р. в сумі 4347,00грн. Встановлено допущення позивачем порушень вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся, на загальну суму 63572,00грн., в тому числі: за грудень 2005р. в сумі 886,00грн. .( відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»із змінами та доповненнями платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання), за березень 2006р. в сумі 1100,00грн., за квітень 2006р. в сумі 275,00грн., за червень 2007р. в сумі 16360,00грн., за червень 2008р. в сумі 41473,00грн., за липень 2008р. в сумі 3478,00грн. Крім того актом перевірки встановлено допущення позивачем вимог п.5.1, п. 5.4 р. 5 Рішення Київської міської Ради народних депутатів від 18.03.04р. № 81/1291 «Про затвердження положення про комунальний податок у м. Києві»у звязку з чим позивачу нараховано суму податкового зобовязання за 2-й квартал 2007р. в сумі 396,10грн.

На підставі акту перевірки від 12.03.09р. за № 131/1-23-08-31606951, у звязку із встановленням зазначених вище порушень, податковим органом 26.03.09р. було винесено податкові повідомлення-рішення, а саме :

- № 0000172308/0 в якому визначено за ТОВ «ТД Композит-сервіс» суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємства за порушення вимог в розмірі 72577,40грн. в тому числі за основним платежем 51841,00грн., штрафні (фінансові) санкції 20736,40грн., за порушення п. 4.1 ст.4, п.п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- № 0000162308/0 в якому визначено суму податкового зобовязання за ТОВ «ТД Композит-сервіс»з податку на додану вартість за порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у розмірі 94029,00 грн., в тому числі 62686,00грн. основний платіж, 31343,00грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000542310/0 , в якому визначено суму податкового зобовязання за позивачем з комунального податку на суму 764,15грн. в тому числі 396,10грн. - основний платіж, 368,05грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судом встановлено, що позивач не погодившись з такими рішеннями податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку, в результаті чого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000172308/1, від 03.06.09р. в якому зменшено штрафні (фінансові ) санкції на 4314,40грн. та збільшено суму основного платежу на 4347,00грн. в результаті чого за позивачем визнано суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємства за порушення вимог в розмірі 72609,70грн. в тому числі за основним платежем 56188,00грн., штрафні (фінансові) санкції 16421,70грн.;

- № 0000162308/1 від 03.06.09р. яким податкове повідомлення-рішення № 0000162308/0 від 26.03.09р. залишено без змін;

- № 0000542310/1 від 28.05.09р. в якому визначено суму податкового зобовязання за позивачем з комунального податку на суму 764,15грн.

Крім того до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва позивачем було подано повторну скаргу на винесені податкові рішення, в результаті розгляду скарги 02.07.09р. відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000172308/1 та № 0000552308/1 якими розділено суми податкового зобовязання з податку на прибуток за 2-й та 3-й квартали 2008року. Зокрема згідно з рішенням № 0000172308/1 від 02.07.09р. за позивачем визнано суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємства в розмірі 68262,70грн. в тому числі за основним платежем 51841,00грн.(що згідно з актом перевірки є сумою заниженого податку на прибуток за 2-й квартал 2008р.) та штрафні (фінансові) санкції 16421,70грн.. Податковим повідомленням рішення № 0000552308/1 від 02.7.09р. за позивачем визнано суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємства в розмірі 4347,00грн. в тому числі за основним платежем 4347,00грн.(що згідно з актом перевірки є сумою заниженого податку на прибуток за 3-й квартал 2008р.).

В подальшому податковим органом в результаті розгляду скарг позивача було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000172308/2 від 14.08.09р. згідно з яким залишено в силі податкове повідомлення-рішення № 0000172308/1, від 03.06.09р.

- № 0000162308/2 від 14.08.09р. згідно з яким зменшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1375,00грн. у відповідності до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»із змінами та доповненнями (за березень 2006р. в сумі 1100,00грн., за квітень 2006р. 275,00грн.) та зменшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 687,00грн, в результаті чого за позивачем визнано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 91967,00грн. в тому числі за основним платежем 61311,00грн., та штрафні (фінансові) санкції 30656,00грн.

- № 0000542310/2 від 14.08.09р. в якому визначено суму податкового зобовязання за позивачем з комунального податку на суму 764,15грн.

Ознайомившись з матеріалами справи та заслухавши пояснення сторін, судом встановлено, що податковий орган прийшов до переконання про заниження позивачем податку на прибуток у 2-му та 3-му кварталах 2008року у звязку із включенням до валових витрат коштів сплачених по договору на поставку товару № 13062008 від 13.06.08р. укладеного між позивачем та ТОВ «Радамант Груп».

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не заперечується факт виконання сторонами договору його умов, однак податковий орган прийшов до переконання про нікчемність даного правочину у звязку із отриманням інформації від ГВПМ ДПІ у Голосіївському р-ні м.Києва та листа Головного слідчого управління МВС України від 02.03.09р. № 13/4-3149 з повідомленням, що у провадженні Головного слідчого управління МВС України перебуває кримінальна справа № 24-1 за обвинуваченням ОСОБА_4 засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Радамант Груп» та засновника ТОВ «Радамант Груп»ОСОБА_5 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205КК України.

Зокрема з акту перевірки (а.с. 18) вбачається, що зазначений вище лист містить інформацію про отримані під час слідства пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які показали, що за грошову винагороду підписали реєстраційні документи згаданого товариства, з метою мінімізації доходів реально діючих підприємств. Після чого жодного відношення до діяльності ТОВ "Радамант Груп»ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали, податкову звітність не готували та до органів податкової служби не подавали, хто дійсно працював на вказаному підприємстві, їм нічого невідомо, жодних угод не укладали, договорів та первинних документів не складали, не підписували та нікому не видавали.

Суд не може погодитись з такими твердженнями відповідача оскільки виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на момент укладення договору ТОВ «Радамант Груп»було належним чином зареєстровано як платник в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер.

За таких обставин суд не може погодитись із запереченнями відповідача, оскільки відповідач помилково прийшов до висновку про те, що позивачем не підтверджено своє право на віднесення до валових витрат сум сплачених за даним договором з огляду на пояснення, що були надані ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Радамант Груп»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків ТОВ «Радамант Груп», ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід відзначити, що акт перевірки не містить жодних посилань податкового органу, з яких саме підстав правочин є нікчемним та, які саме вимоги закону були порушені його вчиненням, окрім визначення у висновках акту про порушення позивачем п. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки угоди не відображають наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема згідно п. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, адже в іншому випадку такий правочин буде фіктивним, і на підставі ст. 234 ЦК України визнається судом недійсним.

Згідно вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

До нікчемних правочинів належать такі як: односторонній правочин, у якому недодержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення (ст. 219 ЦК України); договір, у якому сторони не додержали вимог закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України); правочин, вчинений малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України); правочин, вчинений недієздатною фізичною особою (ст. 226 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України); а також, правочини, якими скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми та, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки.

З огляду на зміст, викладених норм, правочин не є нікчемним у випадку не відображення в угоді наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, що ними обумовлені, внаслідок чого суд вбачає наявність суперечностей в акті перевірки щодо надання відповідачем правової оцінки наведеним договорам (нікчемність/ недійсність), тобто чи даний договір, укладений з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, чи його недійсність встановлена законом, за такої умови, як зазначалось вище не вказано яким.

Суд вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки містить висновки податкового органу, що умови такого договору його сторонами були виконані ( а.с. 17).

Наведені обставини та документальні докази у справі підтверджують факт виконання господарських зобовязань сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

На думку суду відповідачем не доведено взаємозвязок між позивачем та контрагентом, спрямований на створення фіктивних фірм або користування послугами таких фірм з метою, наприклад, здійснення безтоварних господарських операцій та мінімізації податкових зобовязань.

За таких обставин суд приходить до переконання, що податковий орган помилково прийшов до переконання про нікчемність договору на поставку товару № 13062008 від 13.06.08р. у кладеного між позивачем та ТОВ «Радамант Груп», а тому позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень рішень № 0000172308/2 від 14.08.09р. та № 0000542310/1 від 28.05.09р. в повному обсязі.

Судом встановлено, що за порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковим повідомленням-рішенням № 0000162308/2 від 14.08.09р. за позивачем визнано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 91967,00грн. в тому числі за основним платежем 61311,00грн., та штрафні (фінансові) санкції 30656,00грн.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. встановлено право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що сума основного платежу з податку на додану вартість яка підлягає стягненню з позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000162308/2 від 14.08.09р. в розмірі 61311,0грн. складається з сум заниженого, на думку податкового органу ПДВ в наступні періоди: за червень 2007р. в сумі 16360,00грн., за червень 2008р. в сумі 41473,00грн. та за липень 2008р. в сумі 3478,00грн.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача судом встановлено, що заниження податкового зобовязання позивачем з податку на додану вартість за червень-липень 2008р. в сумі 44950,70грн. виникло у звязку з включенням до податкового кредиту коштів сплаченого ПДВ при придбанні товарів по договору на поставку товару № 13062008 від 13.06.08р. у кладеного між позивачем та ТОВ «Радамант Груп».

Як вже зазначалось вище, не зважаючи на визнання податковим органом факту виконання сторонами умов договору, податковий орган прийшов до переконання про нікчемність такого правочину.

Суд вже висловив своє відношення до такого висновку податкового органу, зазначивши, що така позиція є хибною.

Крім того суд звертає увагу податкового органу на норму визначену п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р., де платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку

Пунктом 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Що стосовно сум заниженого податку на додану вартість позивачем в червені 2007р. на суму 16360,00грн., то судом встановлено, що таке заниження податку на додану вартість виникло в наслідок безпідставного включення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ при купівля позивачем товарів не повязаних з господарською діяльністю, а саме дитячих ігрових майданчиків.

З пояснень представника позивача та копії декларації за липень 2007року судом встановлено, що дійсно позивач помилково включив суми сплаченого при купівлі дитячих ігрових майданчиків ПДВ в розмірі 16360,00грн. до податкового кредиту в червні 2007року, однак самостійно виявивши таку помилку виправив її у податковій декларації за липень 2007року, та сплатив штраф у розмірі 818,00грн. Жодних доказів чи пояснень в підтвердження протилежного відповідачем не надано.

За таких обставин суд приходить до переконання, що і податкове повідомлення-рішення № 0000162308/2 від 14.08.09р. є безпідставним та таким що підлягає скасуванню.

Крім того судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0000542310/2 від 14.08.09р. визначено суму податкового зобовязання за позивачем з комунального податку на суму 764,15грн.

З акту перевірки судом встановлено, що на думку податкового органу позивачем порушено вимоги п.5.1, п. 5.4 р. 5 Рішення Київської міської Ради народних депутатів від 18.03.04р. № 81/1291 «Про затвердження положення про комунальний податок у м. Києві», а саме позивачем не подано розрахунків та не сплачено комунальний податок за 2-й квартал 2007року.

Відповідно до п.5.1, р. 5 Рішення Київської міської Ради народних депутатів від 18.03.04р. № 81/1291 «Про затвердження положення про комунальний податок у м. Києві»комунальний податок нараховується підприємствами та організаціями щомісячно в розмірі 10 відсотків від фонду оплати праці працівників за звітний період, нарахованого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів працівників. Кількість працівників при розрахунку податку визначається як середньооблікова кількість штатних працівників.

Пунктом 5.4 р. 5 цього ж Рішення визначено, що розрахунок сплати комунального податку подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу за місцем реєстрації платника.

Суд не може погодитись з таким висновком податкового органу виходячи з наступного.

З поданих позивачем виписок з особового рахунку за 04.05.07р. (а.с. 53), 18.06.07р. (а.с. 58) та за 04.07.07р. (а.с. 54) судом встановлено, що комунальний податок за 2-й квартал 2007року позивачем сплачено вчасно та в повному обсязі.

Зокрема відповідно до виписки з особового рахунку позивача за 04.05.07р. вбачається, що ним 04.05.07р. сплачено комунальний податок за квітень 2007р. в розмірі 130,90грн.; відповідно до виписки з особового рахунку позивача за 18.06.07р. вбачається, що позивачем 18.06.07р. сплачено комунальний податок за травень 2007р. в розмірі 132,60грн.; комунальний податок за червень 2007року в розмірі 132,60грн. позивачем сплачено 04.07.07р., що підтверджується відповідною випискою з особового рахунку.

За таких обставин суд вважає доведеним вчасну та повну сплату позивачем комунального податку на другий квартал 2007року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано доводів подання розрахунку сплати комунального податку за місцем його реєстрації, однак оскільки р. 6 Рішення Київської міської Ради народних депутатів від 18.03.04р. № 81/1291 «Про затвердження положення про комунальний податок у м. Києві»передбачено лише відповідальності за повноту і правильність обчислення та своєчасність сплати комунального податку, тому і податкове повідомлення-рішення № 0000542310/2 від 14.08.09р. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В супереч даної норми, відповідачем не надано суду доказів правомірності прийнятих рішень.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000172308/2 від 14.08.09р., № 0000552308/1 від 02.07.09р., № 0000162308/2 від 14.08.09р. та № 0000542310/2 від 14.08.09р.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Смолій І.В.